СПОГАДИ ПРО ГОЛОДОМОР СІМ’Ї ГЕЙКО НА ПОЛТАВЩИНІ

 

 Андреєва Аліна, учениця 11класу, Краматорська

 загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1, гурток «Юні екскурсоводи»,

Донецький обласний центр туризму та краєзнавства учнівської молоді; м.Краматорськ, Краматорської міської громади, Донецька область.

Керівник: Людмила Леонідівна Мірошниченко, керівник гуртка «Юні екскурсоводи».

 

 

 Народна пам’ять – най достовірніше історичне джерело минулого. Пам’ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Страшними були 30-ті роки минулого століття! Жахливо усвідомлювати, що за соціалістичним гаслом «Наздоженемо і переженемо» стояла смерть мільйонів. Села стали експериментальною зоною. Це був експеримент за право на життя. Жили за страшними законами: виживає найсильніший.

У світі немає іншої такої країни, де кожний метр землі покритий безіменними могилами. Хрестів над ними не ставили - не встигали. Про ті страшні події в моїй родині 1932-1933 років, я дізналася від своєї матусі, про те розповідала їй бабуся Пивовар Марія Степанівна 1921 року народження. Моя прабабуся, народилася в селі Дмитрівка, Машівського району, Полтавської області. Моя прабабуся народилася у сільській сім’ї, вона була четвертою найменшою дитиною, крім неї були Петро, Зіна, та Устина - ці діти народилися до Першої світової війни, їх батько був військовим фельдшером і загинув під час війни. Згодом мама одружилася з Гейко Степаном і народилася моя прабабуся Марійка. Сім’я була середнього статку мала 5 гектар землі, коняку, корову, домашню птицю та город. Її матуся була швачкою, в селі шила одяг під замовлення, а тато працював у сільській лавці, торгував різним крамом.

Осінню 1932 року коли було зібране збіжжя та перевезене до двору на обмолот, по селу пішла мова про обшуки та забирання зерна. На обмолот зерна до нашої сім’ї приходила вся велика родина, жінки, діти, сусіди – це було свято. Як по підказці, після обмолоту, на подвір'я прийшла група комуністів з «щупаками» забирати хліб. Обшук робили скрізь: у коморі, у стрісі хати, у підвалі, у хаті, простукували навіть стіни. Все зерно, що заготовили на зиму було забране, нам залишили овочі, коняку та корову. Згодом пізніше забрали і їх до колгоспу. Коли весь фураж було завантажено на вози та повезли з двору тато втратив свідомість, мама дуже плакала, вони розуміли, що неминуча смерть – голод, а діти? До сусідів також приходили з обшуком, але нічого не знайшли, тоді один з групи обшуку спитав у хлопчика, що їли сьогодні, хліб? Дитина у відповідь, ні тільки кашу - а де ж каша? У собаки під хвостом, сказав малий, собаку пристрілили, а під собачою будкою був схов. Так забирали все їстівне, не дивлячись на малих дітей.

Коли все їстівне було з’їдено, тато вирішив перевезти сім’ю на Донбас. Він влаштувався працювати на завод, там йому видавали продуктові картки, завдяки яким наша сім’я вижила у той тяжкий час. Восени батьки отримали листа від рідні, брат писав, що у них вродила пшениця, повертайтеся додому на всіх вистачить. Ми повернулися додому до свого села у Полтавську область. В селі тато влаштувався сторожем до колгоспу, а мама шила одяг на замовлення. Смерть уже сміливо переступала через пороги вбогих сільських осель та маленьких міських квартир. Люди пухли з голоду й помирали.

 

Пізньої осені, йшов холодний проливний дощ. Вночі хтось постукав до вікна хати. Наша хата стояла друга від шляху на районну дорогу, до нас часто заходили люди, то води напитись, та перепочити. Батько ночами працював і тому мамі строго заборонив пускати перехожих на ніч. Траплялися випадки, коли людей грабували та вбивали за горщик картоплі. Коли мама відчинила двері на порозі стояла молода жінка, вся промокла до нитки і просилася на ніч, мама її пожаліла та впустила до хати. Мама пішла, внесла соломи, та послала біля печі. Жінка лягла, довго ворочалась, а потім притихла. Жінка розповіла нам, що іде до Полтави на базар, щоб виміняти продукти харчування. Моїй прабабусі та її  сестрі наказала спати по черзі і слідкувати за нічною гостею, щоб не обікрала. Коли вранці мама почала її будити, то побачила, що у неї пухлі ноги, жінка була мертва. Мама пішла до сільради розповіла про все, що сталося там дали віз, жінку захоронили на сільському цвинтарі, бо шукати родичів не було можливим - документів при ній не було, і ніхто її не знав.

Коли сім’я сідала до столу їсти, моя прабабуся, маленька Марійка, намагалася непомітно відломити кусочок перепічки, чи варену картоплину сховати до кишені, а якщо кишені не було клала під сукню на лаві. Мама це помічала, але нічого не казала. Після обіду, вона бігла до сусідської Галі з якою вона товаришувала і несла їй гостинчик. У сусідській сім’ї було шестеро дітей, але вже двоє померло  від голоду. Коли Марійка приходила до Галі у двір гратися, батьки Галі не знали чим її пригостити, та як кажуть куди посадити, вдячні їй за те, що вона підгодовує їх дочку. Галинка вижила під час тих тяжких часів, завдяки моїй прабабусі.

Моя прабабуся в 1950 - х роках вже у дорослому віці з чоловіком та дітьми, за іронією долі знову переїхала на Донбас, але з іншої причини. У тяжкі після воєнні роки не було чим топити, бо жили у Полтавській області, а там де вони жили, не було лісів, тільки штучні насадження, а за зрубане дерево давали п’ять років в’язниці. Вугілля до них  в село не  привозили, тож батьки вирішили переїхати на Донбас, куди поїхала  старша сестра прабабусі та погукала їх, написавши їм листа, що вугілля возять машинами по вулицях і можна купити паливо. З розповіді мами, моя прабабуся дуже добре готувала, полтавський суп - затірку по рецепту лихих часів голодомору, яка ж добра та затірка. Добра, бо в ній присутня засмажка з цибулі та моркви, є вдосталь картоплі та затерта першосортним борошном, а не з висівками з борошна та багато запашної зелені: кропу, петрушки, а не лободи та іншої трави. А ще у прабабусі фірмова страва «вушки», маленькі варенички з лівером.

Жоден історик не зможе розповісти про Голодомор з легкістю чи з посмішкою, однак усі ми заслуговуємо на правду, якою гіркою вона б не була.

Вічна пам’ять усім загиблим та низький уклін тим, хто зміг пережити жахливі роки розкуркулення та голоду.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

 

Джерела:

Спогади Пивовар Марії Степанівни

 

Ніколи не забудемо та не пробачимо: що тобі треба знати про День пам’яті жертв Голодомору

У четверту суботу листопада українці по всьому світу вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових голодів 1921-1923 та 1946-1947 років.

У 2006 році Україна офіційно визнала Голодомор геноцидом свого народу. Адже внаслідок штучних голодів загинули мільйони невинних людей.

Читай, які країни офіційно визнали Голодомор геноцидом та коли відзначають День пам’яті. 

День пам’яті жертв Голодомору 2023

На жаль, історія повторюється. У 2023 році День пам’яті жертв Голодомору має особливе значення.

Через десятиліття Росія знову повторює страшні злочини проти українців, руйнуючи цивільну інфраструктуру, школи, лікарні, житлові будинки, вбиваючи та катуючи мирних жителів.

Російський режим штучно обмежує доступ мільйонів людей до українського збіжжя та загострює продовольчу ситуацію у світі.

Українці пройшли через дуже страшні речі. І попри все зберегли здатність не підкорюватися та свою волелюбність.

Колись нас хотіли знищити голодом, тепер — темрявою та холодом, — говорив у зверненні торік президент України Володимир Зеленський.

Сучасна трагедія українського народу наочно демонструє, що ніколи не можна пробачати та забувати злочини проти людства. Геноцид має бути засуджений усім світом, а невинні жертви — вшановані.

У 2023 році День пам’яті жертв Голодомору відзначають 25 листопада (за традицією, у четверту суботу листопада). 

Навіть під час повномасштабної війни можна долучитись до загальнонаціональної хвилини мовчання та акції Запали свічку — українці запалюють вогник на підвіконні на згадку про жертв сталінського терору. 

Єднаючись у такий спосіб у вшануванні тих, хто став жертвою геноциду голодом, ми нагадуємо собі й усьому світу, що темрява не може перемогти, що рано чи пізно зло засуджують, а жертв — пам’ятають і шанують.

Нагадують в Українському інституті національної пам’яті.

Історична довідка

Метою Росії завжди було і є знищення української ідентичності та національної ідеї. Сталін у ХХ столітті застосував як спосіб упокорення українців масові штучні голоди. 

Наймасштабнішим був Голодомор 1932-1933 років. Тоді, за офіційними даними, терор тоталітарного режиму забрав близько чотирьох мільйонів життів українців.

Однак точно та поіменно встановити особистості загиблих неможливо через замовчування цього злочину у СРСР та знищення значної частини архівних документів.

Згідно з результатами опитування, проведеного 20-21 листопада 2022 року Соціологічною групою Рейтинг, 93% українців розцінюють Голодомор 1932-1933 років як геноцид українського народу. Лише 3% — заперечують це, вагались з відповіддю — 4%.

Соціологи зазначають, що за останні десять років кількість українців, які вважають трагедію 1932-33 років геноцидом, зросла в півтора раза.

При цьому, незалежно від віку та регіону України, абсолютна більшість людей визнають сталінський терор геноцидом.

ЧИТАТИ НА ТЕМУ

Неопалима Купина — моя Україна: як Росія впродовж століть намагалася знищувати українців та нашу культуру

Вікна зібрали разом усі випадки спроб російських окупантів знищити українців, а заразом і нашу культуру.

 

Які країни визнали Голодомор геноцидом

Кількадесят країн офіційно визнали Голодомор геноцидом українського народу. Серед них, зокрема:

1.   Австралія

2.   Ватикан

3.   Грузія

4.   Еквадор

5.   Естонія

6.   Канада

7.   Колумбія

8.   Латвія

9.   Литва

10.        Мексика

11.        Парагвай

12.        Перу

13.        Польща

14.        Португалія

15.        США

16.        Угорщина

17.        Чехія

18.        Бразилія

19.        Молдова

20.        Ірландія

21.        Румунія.

Про Голодомор з перших уст: історії жінок, які пережили голод, читай на Вікнах. 

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.

 

Урок історії

Історія України

Рівень стандарту

Тема. Голодомор 1932—1933 рр.

 

Мета: навчити учнів опрацьовувати історичні джерела (усні свідчення,

документи та фото) з тем “розкуркулення”, колективізації, спротиву геноциду в

УССР у 1930-х рр. та механізму здійснення Голодомору-геноциду.

Основні терміни та поняття: Голодомор, геноцид, “розкуркулення”,

колективізація, колгосп, спротив геноциду, “Закон про 5 колосків”, буксирні

бригади, хлібозаготівлі, торгсін, “чорні дошки”.

Особистості: Гарет Джонс, Александр Вінербергер, Олександра Радченко,

Іван Мотлох.

Основні дати: 1932—1933 рр. — Голодомор; четверта субота листопада

кожного року — в Україні День пам'яті жертв Голодомору, січень 1930 — початок

кампанії “ліквідації куркуля як класу”; 7 серпня 1932 року — “Закон про 5

колосків”, 18 листопада 1932 — постанова “Про посилення заходів з

хлібозаготівель”, 22 січня 1933 — заборона виїзду за межі України; 28 листопада

2006 — “Закон про Голодомор 1932-1933 рр.”.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: роздатковий матеріал (витяги з документів, фотографії,

плакати), відеосвідчення, карти (розселення українців, територія Голодомору,

повстань), підручник, комп’ютерна техніка, мультимедійний проектор, дошка.

Структура уроку:

І. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань учнів.

III. Вивчення нового матеріалу.

1. Голодомор — геноцид українського нації;

2. Презентація мініпроєктів груп “Колективізація та розкуркулення” і

 

“Спротив геноциду”;

 

3. Пояснення окремих складових механізму здійснення Голодомору (план

хлібозаготівель, “Закон про 5 колосків”, буксирні бригади, постанова «Про заходи

щодо посилення хлібозаготівель», режим “чорних дощок”);

 

4. Презентація мініпроєктів груп “Шляхи виживання” та “Незнищенність

 

пам’яті”.

ІV. Закріплення нових знань, умінь та навичок учнів.

V. Підсумок уроку.

VI. Домашнє завдання.

 

Хід уроку

 

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ (2-3 хв.)

За тиждень до уроку учні діляться на чотири групи та отримують відповідні

матеріали для опрацювання і підготовки мініпроєктів (перейдіть за посиланням –

https://cutt.ly/tTeVKPZ). Всі учасники групи, що підготувала мініпроєкт, отримують

базову оцінку 7. Група, що презентує мініпроєкт, готує одне питання до інших груп,

за це кожен учасник додатково отримує по 1 балу за одне запитання та відповідно

по 1 балу за кожну відповідь (максимально можна набрати 4 бали). Тобто, кожен

може отримати 11 балів. Якщо група не може дати відповідь на питання, будь-хто з

учнів з інших груп, що дає правильну відповідь, отримує додатковий бал. Після

завершення презентацій вчитель ставить дискусійне питання до усіх і той, хто дасть

аргументовану відповідь, отримує 12 балів.

 

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ (5 хв.)

Перевірку рекомендуємо провести за допомогою інтерактивного тесту. За

бажанням учителя перевірка може відбутися у формі опитування.

Питання для перевірки:

Яка частина українців УССР проживала в селах?

 50%;

 30%;

 80%.

Якими були результати НЕПу в сільському господарстві?

 добробут українців зростає, покращується постачання продуктів;

 більшість українців стає біднішими, продуктивність сільського

господарства падає.

Яким було ставлення до українських селян з боку комуністичного

тоталітарного режиму?

 

 як до основного виробника, на якому тримається економіка СССР;

 як до перешкоди на шляху до будівництва комунізму.

 

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Розповідь учителя (5 хв.)

 

Сьогодні ми з вами ознайомимось з передумовами, причинами та механізмом

здійснення Голодомору.

Голодомор - це власна назва злочину геноциду, вчиненого в 1932–1933 рр.

комуністичним тоталітарним режимом проти української нації в Україні та проти

українських етнічних груп за межами України на українських етномовних

територіях і в місцях компактного проживання українців в межах СРСР. Через

штучність і масовість злочин отримав назву «Голодомор» (від слів голод і мор).

Законом України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», який було

прийнято 28 листопада 2006 року, Голодомор визнано геноцидом українського

 

народу. Геноцид – це дії вчинені з наміром знищити повністю або частково, будь-

яку національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку.

 

Перейдімо до презентації ваших проєктів.

 

2. Презентація мініпроєктів - 12 хв.

Група І. Колективізація та розкуркулення (4 хв.)

Рекомендаційні матеріали для ознайомлення та використання під час

підготовки мініпроєктів: перейдіть за посиланням – https://cutt.ly/lTwo3hK

Сесія “питання-відповіді” (по 1 питанню від кожної команди) (4 хв.)

 

Група ІІ. Спротив геноциду (4 хв.)

Рекомендаційні матеріали для ознайомлення та використання під час

підготовки мініпроєктів: перейдіть за посиланням – https://cutt.ly/PTwptxz

Сесія “питання-відповіді” (по 1 питанню від кожної команди) (4 хв.)

 

3. Розповідь вчителя (5 хв.)

Для того, щоб упокорити українців та зламати опір політиці комуністичного

режиму, 6 липня 1932 р. було затверджено план хлібозаготівель – це фіксована

частина зерна, яку потрібно було здати державі. План становив 356 млн пудів

(майже 6 млн тонн) і був настільки високим, що фактично все збіжжя з колгоспів та

приватних господарств конфісковувалось.

Наступним кроком стало затвердження 7 серпня 1932 року постанови «Про

охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперацій і зміцнення

суспільної власності», що в народі дістала назву «Закон про 5 колосків». Відповідно

до цієї постанови колгоспне майно оголошувалось державним. Українцям не

 

дозволялось підбирати з поля залишки після збору урожаю, це розцінювалось як

розкрадання державної власності і каралось конфіскацією всього майна та

позбавленням волі на 10 років або розстрілом. Під його дію потрапили тисячі

українців, серед яких були навіть діти, які попри заборону підбирали колоски та

зернята.

У кожному селі було створено «буксирні бригади» з 3-5 осіб, які на чолі з

присланим з Росії уповноваженим вишукували і вилучали заховані продукти, навіть

найменш придатні для харчування. Вони витрушували останню їжу з горщиків,

глечиків, шукали її в печі, колодязі, забирали все до крихти, розвалювали стіни,

виламували сволоки, перекопували городи і подвір’я, викидали українців з власних

хат, забирали одяг.

Хлібозаготівлі набули форми масового карально-репресивного спрямування.

Так, 18 листопада 1932 р. було видано постанову «Про заходи по посиленню

хлібозаготівель», яка передбачала:

 

 зобов`язати місцевих керівників виконати планові завдання до 1 січня, а

 

утворення насіннєвих фондів до 15 січня 1933 р.;

 

 перевірити запаси колгоспів, вилучати наявне у них зерно з

 

перерахуванням у фонд хлібозаготівель;

 

 заборонити видачі будь-яких натуральних авансів по всіх колгоспах, що

 

«незадовільно виконують плани хлібозаготівель»;

 

 повернути розданий хліб, щоб спрямувати його на виконання плану

 

хлібозаготівель;

 

 вилучити в окремих колгоспників та одноосібників хліб;

 заносити на «ЧОРНУ ДОШКУ» колгоспи чи населені пункти, що не

виконують план чи чинять спротив (режим «чорних дощок» означав повну блокаду

території озброєними загонами на термін від кількох тижнів - до кількох місяців; з

населеного пункту чи колгоспу вивозилися усі запаси продуктів, покидати цю

територію було заборонено).

 

4. Презентація мініпроєктів (12 хв.)

Група ІІІ. Шляхи виживання (4 хв.)

Рекомендаційні матеріали для ознайомлення та використання під час

підготовки мініпроєктів: перейдіть за посиланням – https://cutt.ly/kTwagn8

Сесія “питання-відповіді” (по 1 питанню від кожної команди) (4 хв.)

 

Група ІV. Незнищенність пам’яті (4 хв.)

Рекомендаційні матеріали для ознайомлення та використання під час

підготовки мініпроєктів: перейдіть за посиланням – https://cutt.ly/ATwaIY0

Сесія “питання-відповіді” (по 1 питанню від кожної команди) (4 хв.)

 

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК УЧНІВ

Питання для обговорення (на 12 балів):

“Як запобігти повторенню такого злочину, як Голодомор-геноцид, у

майбутньому?”

 

V. ПІДСУМОК УРОКУ

Отже, ми ознайомилися із передумовами та перебігом геноциду 1932-1933

рр., а також дізналися про способи виживання та збереження правди про Голодомор.

Колективізація і розкуркулення стали підготовчим етапом до вчинення масштабного

злочину проти української нації. Комуністичний тоталітарний режим знищував

незалежних українців-господарів — було ліквідовано більше 353 тис. господарств,

близько 150 тис. осіб було вислано за межі України. Українці чинили спротив діям

режиму, організовували повстання, за один лише 1930 р. такий виступів нарахували

більше 4 тис. Видаючи офіційні постанови та розпорядження (план хлібозаготівель,

“Закон про п’ять колосків”, постанова від 18 листопада 1932 р. тощо), комуністи

створили умови, направлені на знищення українців. Попри те, що комуністичний

тоталітарний режим ретельно приховував та перекручував інформацію про

Голодомор, таким людям як Гарет Джонс, Александр Вінербергер, Олександра

Радченко та іншим вдалося зберегти правду про злочин геноциду. Сьогодні

більшість українських родин знають про Голодомор з розповідей свідків

Голодомору.

 

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ (1 хв.)

Опрацювати відповідний матеріал підручника.

Джерело : інтернет

 Заряджені Гідністю і жагою Свободи.

21 листопада Україна відзначатиме 10-у річницю початку Євромайдану та Революції Гідності, які змінили хід історії країни і усього світу.

День Гідності та Свободи відзначається 21 листопада згідно з указом президента України №872/2014 від 13.11.2014 року. Цей день встановлено з метою збереження та донесення до наступних поколінь інформації про події в Україні початку ХХІ століття, утвердження ідеалів свободи й демократії, а також віддання шани патріотизму та мужності громадян, які стали на захист демократичних цінностей, прав та свобод людини, національних інтересів та європейського вибору української держави.

Запровадження Дня Гідності та Свободи на державному рівні є свідченням визнання важливості цих цінностей як головних для українського суспільства. Право громадян на Гідність і Свободу закріплено в статтях Конституції України.

Цього року День Гідності та свободи Україна відзначить під гаслом «Заряджені Гідністю і жагою Свободи».

З нагоди 10-тиріччя від початку Революції Гідності, фахівцями Українського Інституту Національної Пам’яті розроблені  інформаційні матеріали. В них можна дізнатись хронологію подій, а також цікаві історичні факти про Революцію Гідності та події, що їй передували у 2004 році. Матеріали містять фотографії, висловлювання відомих українців та іноземців, узагальнені результати Революції та її правові оцінки тощо.

Ознайомитись з інформаційними матеріалами Українського Інституту Національної Пам’яті можна за посиланням.

 

Водні ресурси селища Шабельківки

 ХІV Всеукраїнська

краєзнавча конференція учнівської молоді

«Мій рідний край, моя земля очима сучасників»

Фурманюк Катерина, учень 9-А класу Краматорського НВК № 32 Краматорської міської ради Краматорського району Донецької області.

Керівник: Садова Світлана Іванівна, завідуюча бібліотеки-філії ім. Т. Г. Шевченка Краматорської міської ради.

 

 

Селище Шабельківка надзвичайно красиве та цікаве для дослідження з різних галузей науки.

Вивчення історії рідного краю розширює і збагачує знання про рідні місця, пробуджує інтерес і любов до рідного краю та його історії, допомагає повніше відчути й усвідомити зв’язок історії із життям. Завдяки краєзнавству активізуються, поглиблюються та локалізуються наявні знання з історії України, оскільки вони розглядаються через призму історії міста, селища, родини, персоналій. Дослідження історії малої батьківщини сприяє розвитку дбайливого ставлення, не тільки до пам’ятників культури та історії, а і до людей, що живуть поруч, а також до рідної землі.

Активізується відчуття гармонії, здійснюється ідентифікація, усвідомлення себе як частки  взаємовідносин із навколишнім світом.

Дана робота містить історичну характеристику водних ресурсів селища Шабельківки території Краматорського району Донецької області від періоду їх утворення та до сьогодення. Окрім того, проведено їх аналіз.

У маловодному і посушливому донецькому краї, відчуває великий дефіцит води, трепетно відносяться до природних джерел питної води. Вода багатьох джерел, особливо з давніх глибинних пластів землі, містить корисні елементи і має цілющі властивості. Живої природної воді віддають перевагу перед очищеної домашніми фільтрами водопровідною водою і наявної у продажу бутильованої, на жаль, за своєю якістю не завжди відповідає рекламі. Багато джерел Шабельківки мають цікаве історичне минуле і користуються заслуженою популярністю навіть за межами свого селища. Запастися живлющою вологою з них їдуть не тільки з ближніх, але і далеких місць. До речі, окремі природні джерела освячені церквою.

В нашому селищі небагато природних джерел різного гідрологічного типу, які дають населенню високоякісну питну воду. Тому для їх збереження необхідна не лише охорона, але і кваліфікована оцінка, яку виконують геологічна та екологічна служби.

Джерело - це природний, самочинний сконцентрований витік підземної води на поверхню землі; виникає під впливом сили тяжіння або гідростатичного тиску; д. може бути постійним або періодичним (напр., гейзери), прісним або мінералізованим, холодним, нормальним (звичайним) чи теплим (термальним). Джерела утворюються на дні ярів, балок , на схилах пагорбів, крутих берегів річок.

Деякі джерела представляють собою унікальні пам’ ятники природи.

Джерело «Шабельківське» у смт.Шабельківці: не чудодійне, але популярне.

На околицях селища Шабельківки знаходиться чи не єдине відкрите джерело, з якого досі беруть воду люди. Місце користується чималою популярністю, хоча й не має чудодійних властивостей, якими зазвичай славляться подібні об'єкти.

Знаходиться джерельце поблизу першого ставка Дістатися можна, пройшовши від центра селища вулицею Данила Мурашка до вулиці Мисливській до пішохідної греблі, що веде до джерела.

А ще на перехресті двох вулиць Данила Мурашка та вулиці Мисливської стоїть величезна Червона гора, прозвали її так за її колір – червоний, бо ця гора глиняна. Гора поросла лісом, цілющими травами та чагарниками. На горі росте багато рослин, які занесені до Червоної книги України. Учні НВК №32 разом з вчителями біології розробили маршрут екологічної стежки, де вивчають природу рідної місцевості. Біля підніжжя гори розлився невеликий ставочок у народі його називають «Ставок №1», з берегами порослими великими вербами, а з під гори у ставок тече струмок з холодною джерельною водою. По воду приходять та приїжджають місцеві жителі, смаком води не нахваляться.

Навколо Шабельківського джерела ростуть верби, тому воно досить непримітне.

Світленко Надія поділилася спогадами, що

її дід Короткий Володимир Федорович у 70- х роках переїхав жити до селища з Харківської обл. Він розчистив  джерело біля Червоної гори, щоб пити джерельну воду, бо інша вода йому була не до смаку.

Місцеві жителі розповідають:

“Я беру тут воду вже багато років. Не пити ж цю хлоровану з крана. А з джерела смачна, стоїть довго. Тут багато хто набирає, на вихідні люди машинами приїздлять, черга стоїть,- розповідає пенсіонерка Ольга, яка саме підійшла з “кравчучкою” та двома пластиковими пляшками, -Про жодні цілющі чи чудодійні властивості цієї води ніколи не чула.

Історичні дані: близько 1902 року поряд з селом Шабельківка Бельгійське анонімне товариство «Кринична на Дінці» налагодило випуск гончарних виробів. Про джерела біля Червоної гори є згадка в минулих століттях, коли панували поміщики Шабельські.

Великі верби, як дороговказ, то знайти облаштоване місце для тамування спраги було б складно. 

У 1997 році водобій розчистили та упорядкували силами місцевих жителів. Після робіт місце, де з землі виходить вода, стало більше схоже на криницю-колонку, з труби якої невпинно витікає струмінь.

Нагадаємо, в селищі, що поряд з Краматорськом,знаходяться два природніх ставка, які ідеально підходить для літнього відпочинку та  подорожей та мають чим здивувати мандрівників.

Шабельківські ставки

Вони всі штучно- природні: частина першого ставка з`явилася за словами місцевих жителів після війни, його викопали полонені німці. Про це свідчать спогади місцевого жителя Садового Тимофія Панкратовича(1902 року народження), який був свідком тих подій.

2-й ставок було викопано до 1917 року, коли жили поміщики Шабельські, а третій  в 40- х роках минулого століття- для меліоративних робіт в радгоспі ім. Н . Крупської. Але у всіх водойомів джерельна водичка.

Привертають людей ці місця і завдяки додатковим перевагам. На березі є зручні спуски до води. Обладнані пляжі. Саме тому Шабельківські ставки отримали таку популярність.

Відпочинок біля води неможливо уявити без вудок. Для багатьох людей це відмінний спосіб розслабитися і поповнити запаси їжі. Але перший ставок має своє обмеження риболовлі, є товариство рибалок.

Тут зарослі береги. Максимальна глибина – приблизно 3-4 метра. Майстри риболовлі рекомендують ловити рибу на світанку. Якщо видобуток так і не потрапить на гачок, ви зможете насолодитися дивно красивим сходом сонця.

Тут водиться короп, товстолобик, плотва. Отже, без видобутку ніхто додому не повернеться. Та ще й красиві пейзажі.

У селищі протікає річка Маячка-ліва притока Казеного Торця (басейн Сіверського Дінця). Живиться вона за рахунок атмосферних опадів.

Річка Маячка (притока Казенного Торця)

Мая́чка—річка в Україні, ліва притока Казенного Торця (басейн Сіверського Дінця). Довжина 39 км. Площа водозбірного басейну 297 км². Похил 1,6 тм/км. Долина коритоподібна.

Живиться за рахунок атмосферних опадів. Льодостав нестійкий (з грудня до початку березня). На Маячці створено низку штучних водоймищ, які використовують для рекреації, риборозведення та в господарських цілях. За 8 км від місця впадіння — Маячківське водосховище. У заплаві — лучно-солончакові ґрунти з фрагментами лучно-болотних. Має багато приток загальною довжиною бл. 10 км.

Бере початок поблизу села Андріївка. Тече територією Краматорської міської ради Донецької області. Впадає до Казенного Торця в Краматорську.

У Шабельківці в 50-60 роках влітку на річці – місце для купання (купальню) було не видно за великими вербами, але почути ще здалеку дитячий галасливий гомін, крик, плескіт води, шум, гам, вереск, так розважалися місцева дітвора на купальні аж до вечора, так і прозвали купальне місце «Шумило».

Маячківське водосховище

·        • Водосховище було збудовано у 1973 році, має об'єм води майже 7500000 кубічних метрів і знаходиться на балансі Донецького обласного управління водних ресурсів.

·         

·        • Його основне призначення – протипаводковий захист територій міста.

·        Водосховище знаходиться біля Краматорська. Водойма числиться на балансі Слов'янського "Межрайводхоза".
Можна половити рибу: плотва, окунь, амур, толстолоб, карась, карп

Клочківський колодязь.

·        У кінці вулиці, зараз називається на честь - Героя Радянського Союзу Віктора Івановича Мариніна, який загинув під час Другої світової війни, визволяючи нашу місцевість, похований у братській могилі
с.Сергіївки, стояв дерев’яний зруб - колодязь. Був він на всю вулицю один. Вода у селищі знаходиться на великій глибині і не у всіх частинах селища добра. Цей колодязь копали у складчину, тобто був він кожного мешканця вулиці, а викопаний був на проти будинку Петра, тому і назвали його «Петрів колодязь». Вода у колодязі була дуже смачна, біля колодязя завжди було людно, приходили по воду з усієї вулиці, то ж можна було і поділитися новинами, обсудити справи, а у вечорі біля колодязя збиралася гуляти молодь.

·        Висновки :

·        До речі, з комплексу заходів щодо відновлення та розвитку рекреаційних природних ресурсів Шабельківки дуже важливим є, на наш погляд, відшукання та відновлення численних джерел, які свого часу діяли, а тепер замулені, заросли водною рослинністю та не використовуються для питного водопостачання населення краю.

·        Таким чином, водні ресурси Шабельківки є найрізноманітнішими і потребують ретельного вивчення.

·        Наразі найбільш доцільно та правильно – відновлювати «вмираючі» річки та водоймища, очищаючи їх від замулення та забруднення та виконуючи комплекс заходів щодо захисту та відродження річок (водоохоронні зони, лісозахисні смуги тощо).

·        Викладене вище дозволяє нам стверджувати, що на жаль частина інформації про історію виникнення місцевих водойомів-«магнітів», мікро топонімів зникає з пам’яті місцевих жителів. Тому, наразі існує нагальна потреба у вивченні й дослідженні мікро топонімів, збиранні втрачених (забутих) географічних назв нашої місцевості, а також у виявленні та уточненні місцевих (народних) назв географічних об’єктів, з’ясуванні історії їх походження.

·        Враховуючи те, що головні річки області безпосередньо пов'язані з історією Донецького краю, культурно-історичними пам'ятками та подіями, що відбувалися тут у половецьку та скіфську епохи, необхідно ширше використовувати ці річки та водосховища на них для окремих видів туризму та рекреації.

·        Джерела та література

·        1. Білокузова Н.О. Науково-дослідницька робота «Топоніми Донецької області».

·        2.Купчинський О.А. Найдавніші слов'янські топоніми України, як джерело історико-географічних досліджень. – К.: Наукова думка. 1981. – 241с.

·        3. Коцаренко В. Ф. Краматорск: забытые страницы истории. – Краматорск, 1999. – 385 с.

·        4. Коцаренко В. Краматорская быль. – Краматорск: ЧП "Канцлер", 2002– 175

·        5. Семенов-Тяншанський В.П. Как отражается географический пейзаж в народных названиях населенных мест. – Землеведение, кн. 1-2, 1924.

·        6. Стецюк В. М. Сліди прадавнього населення України в топоніміці. – Львів: Ліга-прес, 2002. – с. 34. 4. Стрижак О.С. Про що розповідають географічні назви (сліди народів на карті УРСР). – К.: Наукова думка, 1962. – 127с.

·        7. Страницы истории города Краматорска: краеведческий сборник (посвящается 40-летию музея и 140-летию Краматорска). – Краматорск:

·        Тираж-51, 2008. – 352 с.

·        8. Спогади місцевих жителів Щабельківки: Садової С.І., Садового Т., Іванової І.І., Фендрікової Л.В., Іванової В.П., Скряги В.В.

·        9. Бовсуновская А.Я. География туризма: учеб. пособ. / А.Я. Бовсуновская. Донецк: ДИТБ, 2002. 411с.
10. Пельтихин А.С. Особенности рек Донбасса и рекреация / А.С. Пельтихин // Туризм - перспективная отрасль экономики Украины: сб. материалов науч.-практ. конф. Донецк, 1995. С.123-124.
11. Рекреационные зоны и туристско-экскурсионные маршруты Донецкой области «Мой Донбасс». Т.1; под ред. В.Ф. Горягина, С.С. Куруленко. Донецк: ДИТБ, 2001. 215 с.
12. Черных А.П. Водные ресурсы Донецкой области / А.П. Черных // Географические исследования в Донбассе. Донецк, Донецкий отдел Географического общества СССР, 1973. С.121-130.
13. Водний фонд Донецької області. Донецьк: Донецьке обласне виробниче управління меліорації і водного господарства, 2006.
14. Живи, родник (практические советы) // Экологическое краеведение Донбасса. Вып. №14. Донецк: ОЦТК, 1998. 10 с.