В Україні в День Покрови Пресвятої
Богородиці – 14 жовтня – відзначається День Українського козацтва.
Центральним явищем історії України
XVI— ХVIII ст. було козацтво, яке втілило в собі кращі національні риси
українського народу. Воно виступало оборонцем рідного краю від зовнішніх
ворогів, чинило активний опір соціальному та національно-релігійному
гнобленню, стало творцем нової форми державності на українських землях. Його
колискою була Південна Україна, що знаходилася на межі двох різних цивілізацій:
європейської та азійської.
Історія козацтва – це постійні війни: з турецьким султаном, кримським
ханом, шляхетською Польщею. Вміння козаків воювати вражало Європу, і багато хто
з монархів не відмовлявся від послуг запорожців, у тому числі й російські царі.
На Січі постійно проживало не так багато козаків: сімейні оселялися на хуторах і в містечках, але у випадку небезпеки протягом кількох днів на службу збиралося величезне військо, рівних якому не було в Європі.
На Січі постійно проживало не так багато козаків: сімейні оселялися на хуторах і в містечках, але у випадку небезпеки протягом кількох днів на службу збиралося величезне військо, рівних якому не було в Європі.
Козаки ніколи не знали
панщини, кріпацтва, були вільними людьми, єдиним обов’язком яких вважався
захист південних кордонів. Потреба в них для імперії відпала, коли Росія вийшла
до берегів Чорного моря і “гніздо
самовілля”, як називала запорозьке козацтво імператриця Катерина II, за її
наказом, наприкінці травня 1775 року було зруйновано.
10 жовтня 2019 в бібліотеці ім. Т.Шевченка проведено для учнів 9 класу НВК
захід, присвячений Дню українського козацтва. Вони прослухали огляд
«О
браз козаків в художній літературі», переглянули фільм
«Історія українських земель. Козаки.1-3 частини, прийняли участь у вікторині «Чи знаєте
ви історію українського козацтва?»