«Книги — морська глибина: Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить»

Іван Франко

Сьогодні неможливо уявити сучасне життя без книг – скарбниці слова, думки та історії. Саме з книг ми дізнаємося про минуле, вивчаємо сьогодення та поринаємо у захоплюючу подорож в опануванні нових знань, вмінь та навичок. Книги – це джерело мудрості, натхнення та розвитку творчого і розумового потенціалу особистості.

З метою популяризації книги в житті кожної людини та значення читання 23 квітня увесь світ відзначає День книги та авторського права.

Ця символічна дата світової літератури, проголошена Генеральною конференцією ЮНЕСКО в 1995 році, збігається зі смертю письменників Вільяма Шекспіра, Мігеля де Сервантеса та Інки Гарсіласо де ла Веги. Цей день віддає данину поваги книгам та авторам і сприяє доступу до читання якомога більшої кількості людей.

Захищаючи книги й авторське право, ЮНЕСКО підтримує творчість, різноманітність і рівний доступ до знань, зокрема через свою мережу «Творчі міста літератури», сприяння грамотності, мобільному навчанню і вільному доступу до наукового контенту та освітніх ресурсів. За активної участі зацікавлених сторін – авторів, видавців, вчителів, бібліотекарів, державних і приватних установ, гуманітарних НУО, засобів масової інформації та всіх, хто відчуває свою причетність до цього святкування, - Всесвітній день книги й авторського права об’єднує мільйони людей по всьому світу. https://tinyurl.com/mrxfrddf

Законодавчими системами світових держав забезпечується надійний захист авторських прав та якомога ширший доступ зацікавлених осіб до надбань літератури та мистецтва. https://tinyurl.com/35tedfzp Зокрема, у статті 27 Загальної декларації прав людини проголошено, що кожна  людина  має право вільно брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами. Кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів,  що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких вона є. https://tinyurl.com/52ysbrfj

Основоположними документами у сфері авторського права є:

1.Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів 1886 року вимагає, щоб усі сторони, що її підписали, враховували авторські права на твори авторів з інших країн-учасниць конвенції (відомих як члени Бернського союзу) так само як вони враховують авторські права своїх власних громадян. https://tinyurl.com/5n6t5dt9

2.Всесвітня конвенція про авторське право 1952 року передбачає, що кожна договірна держава зобов’язується  вжити  всіх  заходів, необхідних для забезпечення достатньої й ефективної  охорони  прав авторів  і  всіх  інших  власників авторських прав на літературні,  наукові  і  художні  твори,  як-от:  твори  письмові,  музикальні, драматичні   та   кінематографічні,  твори  живопису,  графіки  та скульптури. https://tinyurl.com/4vjt7d44

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право) врегульоване Главою 36 Книги 4 Цивільного кодексу України.

Відносини щодо набуття, здійснення та захисту особистих немайнових та майнових авторських та/або суміжних прав, а також щодо прав особливого роду (sui generis), пов’язаних зі сферою авторського права та/або суміжних прав регулюються Законом «Про авторське право і суміжні права». https://tinyurl.com/2kuudtuc

Серед ключових положень Закону варто відзначити такі:

1.Закон надає визначення твору, яким є оригінальне інтелектуальне творіння автора (співавторів) у сфері науки, літератури, мистецтва тощо, виражене в об’єктивній формі.

2.Умовами охороноздатності твору є його оригінальність та наявність об’єктивної форми вираження (письмової, речової, електронної (цифрової) тощо).

3. Авторське право виникає внаслідок факту створення твору.

4.Охороні підлягають усі оригінальні твори – оприлюднені та неоприлюднені, завершені та незавершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, а також способу вираження.

5.Частина твору, яка може використовуватися самостійно, зокрема оригінальна назва твору, оригінальний персонаж твору, у разі її використання окремо від твору, у складі якого вона створена, розглядається як твір та охороняється відповідно до закону.

6.Охорона не поширюється на технології створення та вираження твору, на ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони у творі виражені, описані, пояснені, проілюстровані.

7.Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація авторського права чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Однак реєстрація твору надає певні переваги його творцеві. https://tinyurl.com/mn9876sh

Порядок державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір, затверджений Наказом Міністерства економіки України від 16.08.2023 № 11319. Порядок визначає процедуру подання та розгляду заявок на державну реєстрацію права автора на твір і заявок на державну реєстрацію договору, що стосується права автора на твір, унесення відомостей про реєстрацію авторського права на твір або про реєстрацію договору, що стосується майнових прав на твір, до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір і Державного реєстру договорів, що стосуються права автора на твір, видачі свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір, прийняття рішень про реєстрацію договорів, що стосуються майнових прав на твір, публікації відомостей про реєстрацію. https://tinyurl.com/44vpfhzs

З метою поглибити свої знання у сфері захисту авторських прав та отримати відповіді на поширені питання пропонуємо до Вашої уваги добірку матеріалів лекторів Вищої школи адвокатури НААУ:

Публікації Миколи Потоцького

·Захист особистих немайнових прав автора, твір якого став суспільним надбанням, у разі відсутності спадкоємців. https://tinyurl.com/2p8umcsw

·Новий порядок державної реєстрації авторського права і договорів, що стосуються майнових прав на твір. https://tinyurl.com/5n97vcv5

 

Публікації Сергія Барбашина

·Що таке похідні твори, та як вони захищаються законодавством? https://tinyurl.com/2s4bhhsr

·Що таке суміжні права на твір? https://tinyurl.com/yc6zyckb

·Коли виникає авторське право на твір та що таке презумпція авторства? https://tinyurl.com/57se2fjb

·Чи захищені авторським правом твори, створені штучним інтелектом? https://tinyurl.com/3jckudw2

Публікації Костянтина Зерова

·Специфіка договорів в авторському праві в огляді законодавчих положень. https://tinyurl.com/mr2b54wt

·Цифрові речі, цифровий контент, NFT та авторське право: співвідношення в межах розширеного кола об’єктів цивільних прав. https://tinyurl.com/anntnksr

·Загальні положення про договори в авторському праві. https://tinyurl.com/2etj2kvf

·Авторське право в Україні з 01.01.2023 року: нові правила гри. https://tinyurl.com/mn9876sh

інтернет

 

23 квітня - Всесвітній день книги і авторського права Читайте! Читайте! Читайте! Читайте не поспішаючи, щоб не втратити жодної краплі змісту книги. Читайте! Нехай не буде жодного дня, коли б ви не прочитали хоча б однієї сторінки з нової книги! К. Паустовський У квітні 1995 р. Генеральна конференція ЮНЕСКО заснувала Всесвітній день книги і авторського права, який щорічно відзначається з 1996 року. Це данина поваги до книг та авторів. Головна мета свята – привернути увагу державних органів і читачів до книг як джерела отримання знань, мати доступ до духовних і матеріальних цінностей, розуміння краси і творчих досягнень людини. Адже книги – це вікно у світ культурного розмаїття, це міст, що з'єднує різні цивілізації у часі й просторі. ЮНЕСКО обрала цю дату з огляду на її символічність для світової літератури. Причиною вибору саме цієї дати послужило те, що багато відомих письменників народились або померли 23 квітня. Наприклад, М. Сервантес, В. Шекспір, Л. Вега, М. Дрюон, М. Валеджо, В. Набоков… Сьогодні Всесвітній день книги святкують у 190 країнах світу. Символічно день 23 квітня також був обраний завдяки традиції святкування Дня книги у Каталонії, де у День Святого Георга дарували троянду за кожну куплену книжку. Цього дня також прийнято було дарувати книгу близьким людям, тим, кого любиш. Цього дня проводяться зустрічі з авторами, читання уривків із улюблених книг, різноманітні конкурси, акції на захист книги, фестивалі читання, розпродаж книг тощо. Деякі країни з нагоди цієї дати видають одне з найпопулярніших видань і роздають його безкоштовно. В усьому світі цього дня купують, дарують, читають книжки. До речі, на батьківщині Сервантеса цю дату святкують конкурсом – безперервним читанням «Дон Кіхота». Читці змінюють один одного протягом 48 годин. Кожного року за ініціативою ЮНЕСКО обирається Всесвітня столиця книги. Такими вже були Мадрид, Александрія, Нью-Делі, Антверпен, Монреаль, Турин, Богота, Амстердам, Бейрут, Любляна, Буенос-Айрес, Єреван. В 2013р. таїландська столиця Бангкок названа «очільником» світової книгоіндустрії тобто упродовж року вона вважатиметься Всесвітньою столицею книги. Вибір книжкових столиць – частина зусиль ЮНЕСКО з популяризації книг і читання. Книга на сучасному етапі розвитку цивілізації залишається одним із найефективніших інструментів передачі інформації з усіх сфер людської діяльності. Писемність завжди була головним чинником у культурі кожного народу, відігравала провідну роль у його духовному розвитку, тісно поєднувала покоління. Книги покликані служити людям, а краса і мудрість, відтворена у друкованих рядках, неодмінно має стати на заваді жорстокості, несправедливості й насиллю, врятувати наш неповторний світ. Щиро вітаємо всіх шанувальників книги, усіх тих, хто шанує й розвиває друковане слово, із Всесвітнім днем книги і авторського права! Бажаємо нових відкриттів, реалізації творчих задумів та натхнення! Нехай придбана у цей день нова книжка стане її власнику справжнім другом і порадником на довгі літа. Вислови про книгу Книги – морська глибина, Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить. Іван Франко Крапля довбає камінь не силою, а частим падінням, так людина стає вченою не силою, а частим читанням. Овідій Навчайтесь і читайте. Читайте книжки серйозні. Життя зробить усе інше. Ф. Достоєвський Завдання книги - полегшити, прискорити пізнання життя, а не замінити його. Корчак Я. Книга - це джерело освіти, знання і якщо збагачення, то збагачення культурного і душевного. Рильський М. Щоб підготувати людину духовно до самостійного життя, треба ввести її у світ книг. Сухомлинський В. О. Хто полюбить книгу, той далеко піде у своєму розвитку. Книга рятує душу від здерев’яніння. Шевченко Т. Г. Читання - це створення власних думок за допомогою думок інших людей. М.О. Рубакін Вчасно прочитана книга - величезна удача. Вона здатна змінити життя, як не змінить її кращий друг або наставник. П.А. Павленко Найкорисніші ті книги, які змушують читача доповнювати. А. Вольтер Коли людина припиняє читати, вона перестає мислити. Дідро

 

 

ВІДЛУННЯ ВІЙНИ У СЬОГОДЕННІ, 80 РОКІВ ПОТОМУ… 

Гарбуз Аліна, учениця 11класу, НВК (ЗОШ №32– ДНЗ), гурток «Юні екскурсоводи», Донецький обласний центр туризму та краєзнавства учнівської молоді; м.Краматорськ, Краматорської міської громади, Донецька область. Керівник: Людмила Леонідівна Мірошниченко, керівник гуртка «Юні екскурсоводи».

Інформаційна підтримка : фонд бібліотеки ім.Т.Г.Шевченка Краматорської міської ради

Війна – це страшне слово увійшло в моє життя, як у всі сім’ї нашої славної України. Страх за життя своєї родини, сльози за загиблими, нічні обстріли по Краматорщині, все змішалося у моїй свідомості. Люди з селища в паніці виїжджали на західну Україну, а далі за кордон. З мого класу залишилося троє однокласників вдома, інших війна розігнала по всьому білому світу, кого куди. Жах, коли ми з мамою проводжали родичів з залізничного вокзалу Краматорська, а восьмого квітня, вранці окупанти завдали ракетного удару по залізничному вокзалу Краматорська. При обстрілі там перебували близько чотирьох тисяч людей, це літні люди, діти, жінки, адже тривала евакуація жителів Донеччини до безпечніших областей України. Скільки там загинуло людей – жінок та дітей, багато залишилося без рук і ніг, за що це все… Але на ракеті, яка залишилася лежати перед вокзалом був надпис - «За детей Донбасса». Мабуть, у людини, яка це писала, не все гаразд з головою. Це значить дітям від дітей? Ніхто не міг уявити собі, що у наш час повернуться події 80-ми десятирічної давнини. Війна… Моя родина нікуди не виїхала з селища, ми залишили вдома. Куди їхати? Тут наш дім, наші сусіди, наше селище, моя школа. Все, що мене оточує – моя маленька Батьківщина, моя Шабельківка. Був сонячний чудовий день 27 січня 2023 року, я ішла до магазину за хлібом, як раптом у небі почула гул літака. В небі кружляв український літак і від нього залишався слід від диму. Я зрозуміла, що з ним щось не так. Літак зробив декілька обертів навколо селища, з кожним разом все далі і далі від людських поселень і зник…Чутно було далекий вибух. В серці щось кольнуло, я навіть не встигла зрозуміти, що сталося, а потім, повертаючись додому з хлібом мене, як блискавкою вдарило і я згадала свою шкільну екскурсію в музеї «Пам'ять». Я екскурсовод шкільного музею при краматорському НВК ДНЗ№32, багато екскурсій було проведено для школярів, дорослих та навіть іноземців. Це було 26.02.1943 року, під час виконання бойового завдання на території селища Шабельківка, біля овочесховища впав бомбардувальник. Екіпаж 745 бомбардувального авіаційного полку не повернулися із бойового завдання. Командир Снєгов Юрій Васильович, штурман Нікулін Олександр Іванович, стрілок Шелякін Григорій Григорович, стрілок-радист Коковіхін Єпіфан Прохорович. Під час бойового вильоту літак був підпалений нациськими ворожими «месерами». Від полум’я вибухнули паливні баки літака. Єпіфана Коковіхіна викинуло із кабіни на півтора десятка метрів, тяжко поранений радист був переданий місцевим мешканцем до шпиталю Краматорська, до хірурга Дмитра Степановича Мазура, а на наступний день до Краматорська вступили ворожі війська. У підпільному шпиталі Єпіфану Прохоровичу ампутували ногу, через деякий час і іншу. Він втратив багато крові, його життя висіло на волоску за його життя боролися лікарі та місцеві жителі. Місцеві жителі допомагали лікувати хворого приносили хліб, молоко, та інші продукти, які вимінювали в селах за одяг. Однією з них була Пастернак Олександра Омелянівна, коли вона дізналася, що у шпиталі лежить військовий льотчик, зразу взялася допомагати Єпіфану, бо у неї був син військовим льотчиком. Вона стала для Єпіфана другою мамою, коли поліцаї знайшли його пораненого у неї в хаті і взяли його з собою, їй вдалося умовити їх, що це її син, та викупити за відро меду. Після визволення Краматорська у вересні місяці 1943 року Червоною Армією, Єпіфан Коковіхін був направлений на лікування до військового шпиталю. Після виписки з шпиталю він не міг не відвідати місто Краматорськ. Так вийшло, що по приїзду до міста він знайшов свою долю, Марію, з двома дітками. Прийомна дочка Єпіфана Прохоровича згадувала про нього теплими, добрими словами. Він дуже любив життя. Не зважаючи на свою інвалідність працював диспетчером на заводі «Донбасстальконструкції», був активістом свого підприємства. У вільний час любив рибачити, виїжджати з сім’єю на відпочинок у Ізюмські ліси на своєму улюбленому «Запорожці». Не пропускав жодного концерту у будинку культури (нині – Леоніда Бикова), він дуже любив українські народні пісні. Помер цей життєлюбний чоловік у віці 48 років і захований на Бахмутському цвинтарі. В боях з нациськими загарбниками проявляв мужність і відвагу, за що наказом по 221-й бомбардувальній авіаційній дивізії від 14.01.1943.року повітряний стрілець - радист старший сержант Коковіхін Є.П. був нагороджений орденом «Червоної зірки». У нагородному листі, підписаному командиром авіаполку, у якому служив Єпіфан, є запис: «Здійснив 21 успішний бойовий виліт, із них на Південно-Західному фронті – 14…». Загиблих льотчиків захоронили на старому кладовищі по вулиці Політаєва, а в 1960 –х роках там поставили пам’ятник з рожевого мармуру. Подію 27 січня 2023 року, багато моїх односельців бачили літак у небі, всі обговорювали це, але ніхто нічого достовірно не знав про льотчика та літак. Всі думали, що льотчик не загинув, а катапультувався. Нажаль, у нашому селищі, як і по всій країні відключають електрику під час повномасштабної війни з росією. Я з нетерпінням чекала відновлення роботи інтернету, щоб дізнатися інформацію, щодо подій, які я бачила в небі над Шабельківкою. З офіціальної інформації я дізналася, що під Краматорськом загинув командир авіаційної ескадрильї Данило Мурашко. При виконанні бойового завдання у складі пари 27 січня 2023 року був підбитий ворожим винищувачем. Побачивши поблизу населений пункт Шабельківка, пілот не зважаючи на малу висоту польоту, до останньої секунди намагався відвести літак від житлових будівель. В зв’язку з цим втратив висоту, не зміг безпечно катапультуватися та загинув смертю Героя, повідомили в 299 бригаді тактичної авіації [1]. 24 лютого 2022 року здійснив 141 бойовий виліт майор Данило Мурашко, знищив близько 70 одиниць броньованої техніки, понад 80 автотранспортних засобів, приблизно 30 автоцистерн паливно-мастильних матеріалів, близько 600 особин живої сили противника. Завдяки умілим діям неодноразово здійснював вивід авіаційної техніки з під авіаційних та ракетних ударів противника. Майор Данило Мурашко, за видатні досягнення у боротьбі з ворогом нагороджений орденами Богдана Хмельницького всіх трьох ступенів. Командування військової частини представило офіцера до присвоєння звання Герой України (посмертно) [2]. У Ніжині, 30 січня на його, попрощалися з командиром ланки авіаційної ескадрильї 299-ї бригади тактичної авіації Данилом Мурашком. Йому було лише 24 роки, з дитинства він мріяв стати льотчиком. Його мрія здійснилась, але нажаль, його життя обірвалось дуже рано від ворожої ракети, а скільки би він міг зробити… Сім’я, діти, служба в лавах української тактичної авіації – захист рідної Батьківщини і все це забрала війна… Нехай земля йому буде небо, славний наш Герою, Данило Мурашко! Список використаних джерел та літератури 1. https://pro100media.com.ua/eksklyuzyv/znyshhyv-600-vorogiv-istoriya-pilotayakyj-zagynuv-v-nebi-nad2.kramatorskom/?fbclid=IwAR1lAT_nIEbKJ_qa9NwclmDZakc4Zi0QrzH1WEkpI R1DtM6haiFh9F9WPAo

БІБЛІОТЕКА В СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ Бібліотека – філія №6 ім. Т.Г. Шевченка має профіль у соціальних мережах: Facebook, що дає змогу рекламувати себе як культурно-освітню та дозвіллєву організацію, та саме головне– поширювати інформацію про майбутні події та події, які вже відбулися. Пости у соціальних мережах та на блозі регулярні та цікаві, підкріплені фотоматеріалами. Бібліотека має власний блог на платформі https://www.blogger.com/blog/posts/5027748002948670289. На його сторінках ми розповідаємо про цікаві заходи, публікуємо відеоматеріали, дослідницькі матеріали,про роботу гуртка. У 2023 році на блозі бібліотеки було опубліковано 21 нових інформацій, здійснено 385 переглядів сторінок блогу. Рівень популярності Facebook досить високий, тут доволі зручний в управлінні інтерфейс, який забезпечує достатню швидкість роботи платформи…. Це мережа, яка робить акцент на спілкуванні з друзями, групами. У соціальній мережі «Facebook» https://www.facebook.com/biblfilschevchenka на сьогоднішній день бібліотечна сторінка має 5488 підписників, 62 підписки . Просування читання та заохочення до відвідування бібліотеки у наш час відбувається за допомогою різних засобів: ведення сторінок в соцмережах, організація виставок, тематичних заходів, зустрічей людей, зацікавлених літературою та всебічне анонсування цих подій. Основне призначення соціальної мережі – це інтерактивне спілкування бібліотекаря з читачами, колегами. Групи і сторінки дозволяють залучити користувачів до бібліотеки, достатньо швидко встановити неформальний контакт. Можна оперативно дізнатися думку користувачів з певного приводу, виявити їхні побажання та вподобання. Соціальна мережа дає можливість: заявити про себе та завоювати користувацьку аудиторію; безпосередньо спілкуватися з колегами, читачами (реальними і потенційними); оперативно дізнаватися про думку користувачів, їхні побажання, ідеї, зауваження; своєчасно інформувати про діяльність бібліотеки (конференції, презентації, виставки). За минулий рік на сторінці бібліотеки у Facebook зроблено 39 публікацій( з вересня по грудень 2023 року), які переглянули 2423 особи. Це і «унікальні» користувачі, які цілеспрямовано заходили на сторінку бібліотеки (тобто підписники сторінки), і фолловери (органічне охоплення), і ті, хто просто бачив публікації в стрічці новин або в літописі подій, але не є підписниками бібліотеки. Охоплення, тобто кількість людей, які відвідали нашу сторінку (сюди входять люди незалежно від того, сподобалася їм наша сторінка чи ні) складає 9630 чоловік, а охоплення публікацій (кількість людей, які побачили публікацію сторінки бібліотеки) становить 32194 Кількість тих, хто побачив будь-який контент, пов’язаний з нашою сторінкою, понад 42 тис. Велику кількість переглядів набрали публікації різної тематики: «День української хустки в бібліотеці ім.Т.Г. Шевченка»- охват публ.-3428, переглядів - 268, «День Святого Миколая у бібліотеці…»- охват -1110,переглядів – 43; 6 грудня відзначається День Збройних силУкраїни – охват – 3122, переглядів – 189, «Дякуємо дарувальникам!»і ті і. З метою розкриття фонду згідно з календарем знаменних та пам’ятних дат підібрано літературу та сфотографовано 13 книжкових добірок, тематичні полиці, на яких представлено понад 100 книг. Понад 10 загальнобібліотечних книжкових виставок та 10 інсталяцій потрапили на бібліотечну сторінку у Facebook. Зроблено понад 20 фотографій книг та періодичних видань. Через посилання у мережі Facebook активно рекламувалася сторінка бібліотеки Ключові слова: бібліотека, реклама, соціальна мережа, онлайнові соціальні мережі, група (онлайнова соціальна мережа), Facebook Повсюдне поширення Інтернету робить необхідним широкомасштабну присутність бібліотек у глобальній мережі за допомогою сайтів, блогів, соціальних груп. Активність користувачів у соціальних мережах (СМ) постійно зростає. Сьогодні користувач прагне перебувати в курсі подій, які відбуваються, завдяки коротким повідомленням на персональній сторінці в соціальній мережі. Сьогодні соціальні мережі відіграють дуже важливу роль, адже послугами Інтернету користується майже кожен українець. Група «Маячка» https://www.facebook.com/groups/Mayachka2015 - 634 учасника групи 27 публікацій ми публікуємо пости з інформацією про календарні свята, про письменників-ювілярів і їх книги, дослідницькі матеріали, консультації пенсійного фонду, юридичні консультації , . https://www.facebook.com/groups/Mayachka2015-634 Чат «Допомога»- консультації юриста, психолога , підбірка корисної інформації, фільмів для психологічного розвантаження. Представлення бібліотеки в СМ дає змогу оперативно повідомити великій аудиторії про надходження нових видань, заплановані заходи та поширити цю інформацію далі. Іншими словами, це – майданчик для реклами бібліотек і послуг Варто зазначити, що слабкою ланкою у зв'язках із громадськістю для бібліотеки поки що залишається зворотний зв’язок. Але і цю проблему можна усунути завдяки спілкуванню у СМ, в групі. Бренд у соціальній мережі посправжньому оживає, коли на його акаунті з’являються пости з питаннями, живими зверненнями, коментарями та оперативними відповідями незалежно від теми та змісту діалогу. Бібліотекарі використовують соціальні мережі як сферу для вивчення запитів читачів, щоб дізнаватись про те, чим живуть користувачі, які мають уподобання, інтереси, пріоритети тощо. В групі іноді дублюється інформація. Група «Маячка – відкрита група, 634 учасника. Подібно до електронних списків розсилки, група належить і підтримується , модератором. Соціальні мережі руйнують межі — це їх головна заслуга, тому сучасна публічна бібліотека повинна бути представлена в кількох соціальних мережах. Лише спільними зусиллями (бібліотеки та соціальних мереж) можна досягти бажаного рівня. Це підвищить значущість книгозбірні в суспільстві та інформаційному просторі. Імідж бібліотеки постійно повинен удосконалюватись та зростати. Допомагати цьому має колектив бібліотеки Досить відомі словами Білла Гейтса: «Якщо вас немає в Інтернеті, вважайте, що ви не існуєте». І дійсно, в сучасних умовах масової інтеграції в мережу Інтернет робота бібліотеки не повинна залишатись осторонь інновацій. Існує доволі влучна констатація факту: «якщо захід було проведено і ніде про нього не було написано – вважайте, що його не було, а якщо захід не проведено, але про нього написано – він відбувся». Светлана Садовая  Подписчики: 2,7 тыс. • Подписки: 2,2 тыс. Профиль ·Автор цифрового контента Є 2 сертифікати про навчання на сайті Прометеус «Соціальні мережі»

Пам`яті Олекси Тихого Своєрідною складовою патріотичного виховання підростаючого покоління є краєзнавча робота бібліотеки, яка спрямована на донесення кожній віковій групі читачів в найдоступнішій формі відомостей про їх рідний край, його традиції, народні обряди, відомих людей, ознайомлення з краєзнавчою літературою . 27 січня одному з них – донеччанину Олексі Тихому – виповнилося би 97 років. Олекса Тихий народився 27 січня 1927р. в селі Їжівка Краматорського району Артемівської округи на Донеччині. З метою виховання в учнів почуття патріотизму, любові до рідного краю, вміння мати і відстоювати свою життєву позицію в бібліотеці ім.Т. Шевченка спільно з гуртківцями «Юні екскурсоводи» обласного центру туризму та краєзнавства вже традиційно щорічно проводяться Олексині онлайн-читання на честь нашого видатного земляка Тихого Олексія Івановича, як його називають Олекси Тихого. Цьогоріч такі читання пройшли на тему «Олекса Тихий як багатогранна особистість» Присутні ще раз зустрілися, щоб поговорити про цю людину під гаслом: «Я для того,щоб Донбас давав не тільки вугілля». Даний захід проводився з метою популяризації та дослідження життя і творчості видатного правозахисника і педагога-земляка – Олексія Івановича Тихого, з метою познайомити з людиною, ім`ям якого названо найдовшу вулицю України. Постать Олекси Тихого, видатного донеччанина, дисидента, співзасновника Української Гельсінської групи, подає приклад вірного служіння Україні, чесності, гідності, патріотизму, любові до свого народу та родини. Сподіваємось, що до популяризації ідей відомого земляка долучатиметься все більше української молоді. Присутні ознайомилися з його книгами( в бібліотеці їх всього дві), зачитали уривки з книжок.

 

«Ми тільки чули кулеметні черги через різні проміжки: та-та-та, та-та... Два роки з дня в день я чув, і це стоїть у моїх вухах сьогодні. Під кінець над яром піднявся важкий, масний дим. Він ішов звідти тижнів три».

 

Анатолій Кузнєцов. «Бабин Яр»

«Євреїв все ведуть без кінця. Люди ховають їх, але німці їх знаходять і забирають. І до цього часу чути стрілянину в Бабиному Яру».

Ірина Хорошунова. «Перший рік війни»

27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року. Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня. В цей день в 1945 році війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів.

Остаточне розв’язання єврейського питання

Голокост, Шоа – переслідування та масове винищення нацистами євреїв під час Другої світової війни. Жертв знищували лише за етнічну приналежність.

Нацистська расова політика базувалася на дискримінаційних заходах, що з часом переросли у масові страти. План «остаточного вирішення єврейського питання» зазнавав змін у процесі краху нацистського «бліцкрігу» в СРСР. Перспективи переселення євреїв у певну місцевість (на територію Польщі – район Кракова, на Мадагаскар чи за Уральські гори) з розгортанням подій Другої світової війни виявилися примарними. Нацисти вдалися до терору.

Голокост в Україні

Голокост євреїв на окупованій нацистами території СРСР відрізнявся від подібних заходів у Європі. Там євреїв заганяли в гетто, з часом могли відправити до місць масових знищень у газових камерах. На українських землях більшість єврейського населення загинуло від куль у протитанкових ямах. Їх викопали ще за радянської влади військовополонені, місцеве населення чи самі жертви.

«Акції зачисток» уперше проводилися айнзацгрупами на території окупованої Галичини. Протягом тижня внаслідок погромів, ініційованих нацистами, у Львові загинули 6000 євреїв. «Остаточне вирішення» призвело до знищення євреїв Галичи

На території Наддніпрянської України в 20-х числах липня айнзацкоманда 5 айнзацгрупи С розстріляла 1400 уманських євреїв.

Наприкінці серпня 1941 р. відбувся масовий розстріл німецькими військовими євреїв у м. Кам’янець-Подільський. На початок війни там мешкало 10 000 євреїв. У перші десять днів серпня 1941 року угорська влада депортувала близько 18 000 євреїв із Закарпаття в окуповану німцями Україну. Нацисти змусили їх іти маршем від Коломиї до Кам’янець-Подільського. 23 600 переселенців разом із місцевими жителями були розстріляні протягом 4-х днів, від 26 до 29 серпня. Це вбивство стало взірцем для наступних злочинних акцій.

Євреї, які залишалися на території Закарпатської України, у травні 1944 р. були вивезені до концтабору Аушвіц. По прибуттю вони, у переважній більшості, загинули в газових камерах.

Бабин Яр

Масовою братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Масові розстріли тут розпочалися відразу після вступу нацистів до Києва. Від 27 вересня відбувалися щоденні масові розстріли євреїв – військовополонених і цивільних громадян. Їх пік припадає на 29 – 30 вересня, тривалість – щонайменше до кінця жовтня 1941 р. За цей час загинуло 33 771 осіб. До кінця вересня 1943 р. Бабин Яр продовжував залишатися місцем регулярних розстрілів і захоронень. Серед постраждалих – комуністи-підпільники, роми, душевнохворі, заручники, моряки Дніпровської флотилії, в’язні гестапо, українські націоналісти. Весною 1942 р. починає діяти Сирецький концтабір. Бабин Яр став останнім місцем і для його численних ув’язнених. Бабин Яр – некрополь для більше ніж 100 000 цивільних громадян та військовополонених.

Після зайняття Одеси румунські військові розстріляли 20 000 місцевих євреїв у відплатних акціях за вибухи. В кінці грудня 1941 р. біля Богданівки Одеської (нині – Миколаївської) області румуни знищили понад 40 000 євреїв. На українських землях, що увійшли в склад Трансністрії, румунська окупаційна влада створила протягом 1941 р. власні гетто і табори праці. У них загинули євреї з Бесарабії та Буковини. Загалом на цих землях румуни знищили близько 300 000 євреїв.

Страхітлива політика терору проти євреїв в окупованій Україні знищила їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту. Жертвами Голокосту стали понад 1,5 млн осіб.

Місця найбільших масових страт євреїв в Україні: Бабин Яр (Київ) – більше 100 000, Богданівка Одеської області – понад 40 000, Дрогобицький Яр (Харків) ‑ близько 20 000, Кам’янець-Подільський – 23 600, Дальник Одеської області – близько 18 000, урочище Сосонки біля Рівного – понад 17 000 жертв. (Інтернет)