Акція “Почитай мені” про читання вголос дітям

 

Акція “Почитай мені” про читання вголос дітям

Український інститут книги започаткував акцію «Почитай мені». Вона спрямована на популяризацію читання вголос дітям дошкільного та молодшого шкільного віку та на те, щоб донести до батьків важливість і необхідність такого формату спільного проведення час. До акції залучили професійного дитячого психолога та інших експертів із промоції читання. Фахівці підготують рекомендації і розмістять їх на окремому ресурсі, де також можна буде поставити питання в межах теми та отримати на них відповіді від досвідченого психолога. На ньому також будуть розміщені інтерактивні інструменти, які допоможуть залучити дітей та батьків до спільного процесу читання вголос.«Чому наразі ця тема дуже актуальна? Мами й тати не знаходять часу на цей важливий вид дозвілля з дітьми. А коли дитина сама вміє читати, вважають, що вона не потребує більше спільного читання вголос. Багато сучасних батьків дають неконтрольований доступ до гаджетів, натомість читанню приділяють значно менше часу.  За результатами дослідження, виконаного на замовлення УІК, у 2020 році серед найпопулярніших видів дозвілля у дітей є споживання відеоконтенту (перегляд ТБ програм, фільмів, відео на Youtube). Значна частина дітей переглядає відео у вільний час щодня (44% – дивляться телебачення, 35% – передивляються відео з інших джерел, зокрема на Youtube). Натомість лише 13% опитаних дітей читають щодня», – пояснюють в Інституті книги.Дослідження демонструють, що діти, яким системно та регулярно батьки читають вголос, розвиваються краще і в розумовому, і в психологічно-емоційному аспектах. Зокрема, вони мають більший словниковий запас, який, у свою чергу, є одним із показників інтелекту. Чим частіше діти слухають книжки у «виконанні» батьків, тим краще працює їхній мозок та розвивається образне мислення, вони стають уважнішими, більш сконцентрованими. Загалом читання вголос допомагає розвивати когнітивні навички, пам’ять, збільшувати швидкість сприйняття інформації в аудіоформаті та формує емпатію. «Цьогоріч ми вперше провели дослідження дитячого читання – серед дітей від 6 років, і мушу визнати: діти піднімають більше проблем, ніж уявляли батьки. Маленькі читачі скаржаться, що їм не дають обирати цікаві для них книжки, більшість читають із примусу (аж 57%!) і бояться недочитати нудну книжку до кінця, а в окремих областях України дітям складно назвати письменників крім Пушкіна і Чуковського.  Більшість батьків справді прагнуть заохотити до читання, проте дослідження засвідчує, що, здається, потреби дітей не завжди враховуються, заохочення може мати зворотній ефект, а значна частка батьків продовжує читати дітям книжки, на яких виховувалися або вони самі, або діти декілька поколінь тому», – застерігає начальниця аналітичного відділу Українського інституту книги Ірина Батуревич. Зі свого боку начальниця відділу промоції читання УІК Анастасія Євдокимова нагадує, що читання вголос не тільки значно поповнює словниковий запас дошкільнят, а й розвиває загальну грамотність дитини: навички спостереження, слухання, говоріння та первинного аналізу тексту. «Сьогодні читання вголос – невід’ємний елемент прогресивного виховання та світовий тренд. Міжнародна організація LitWorld уже 10 років поспіль проводить Всесвітній день читання вголос #WorldReadAloudDay і заохочує до цього дорослих з усіх куточків світу. Завдання нашої інституції – підтримати цю глобальну тенденцію та прищепити звичку читати вголос на локальному українському рівні», – наголошує вона. ДЛжерело: https://chytomo.com/startuvala-aktsiia-pochytaj-meni-pro-chytannia-vholos-ditiam/

 

 

 

 

 

 

 

 

Перша леді англійської літератури,

Джейн Остін, поширений також варіант Джен Аустен (англ. Jane Austen, 16 грудня 1775 — 18 липня 1817) — англійська письменниця,, писала так звані романи моралі . Її книги є визнаними шедеврами^, які поєднують в собі простоту сюжету, глибоке психологічне проникнення в душі героїв і іронічний, м'який, істинно «англійський» гумор. Була відомою насамперед своїми шістьма основними романами, в яких трактується, критикується та коментується британська шляхта наприкінці 18 століття. Сюжети Остін часто досліджують залежність жінок від шлюбу в пошуках сприятливого соціального становища та економічної безпеки

 Тисячі фанатів-«джейністів» відвідують меморіальні заходи на її честь: фестивалі, виставки, церковні служби, публічні читання романів.. У Бейзінгстоку, на Маркет-плейс, відкрили першу бронзову статую незрівнянної Джейн скульптора Адама Роуда. А Банк Англії презентував 10-фунтову купюру з її портретом.

Увесь свій життєвий шлях Остін писала твори, але публікуватися почала, коли їй було 35 років. Її літературні доробки — результат тривалої і наполегливої праці. Деякі з них були надруковані посмертно, а деякі так і лишилися незакінченими, оскільки письменниця захворіла і відправилася на той світ доволі рано.

Шанування до Остін відродилося наприкінці дев‘ятнадцятого століття, і кількість літературних публікацій, які були присвячені аналізу її творчості, збільшились та продовжує рости й досі.

Для кожного шанувальника існують священні реліквії міс Остін – її каштановий локон, золота каблучка з бірюзою, конторка з червоного дерева, яку батько подарував на 19-й день народження, кілька зошитів, списаних акуратним почерком і переплетених у телячу шкіру й білий пергамент.

Ввіддаючи данину пам’яті рано померлій 41-річній письменниці, повернули її романи із короткого небуття після смерті – друкування їх відновилося у 1833 році, а вже у 1869-му вийшов «Мемуар Джейн Остін» племінника Джеймса Едварда Остіна-Лі, де читачам вперше розкривалися подробиці життя «любої тітоньки».

 

Твори Остін екранізовані, часто за мотивами її романів кінофільми діставали престижні нагороди.

 

 

 До дня народження Михайла Петровича  Старицького

Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840 року у селі Кліщинці Золотоніського повіту на Полтавщині (тепер — Черкаська область) в родині дрібного поміщика. Дитинство провів серед мальовничої природи

На час навчання в Харківському (1858–1859 роки) і Київському (з 1860 р.) університетах М. Старицький і М. Лисенко були вже добре обізнані з сучасною російською та українською літературою. До цього періоду належать перші оригінальні вірші та переклади Старицького українською мовою творів Крилова, Пушкіна, Лєрмонтова, Огарьова, Міцкевича, Байрона, Гейне, а також перші спроби драматургічної творчості: лібретто опери «Гаркуша» за п’єсою О.   Стороженка і сатиричної оперети «Андріяшіада». Разом з Лисенком він створює у Києві аматорський гурток, силами якого на вечорі пам’яті Шевченка в лютому 1864 року було показано «Наталку Полтавку».

З 1871 року Старицький веде велику громадсько-культурну роботу, організовує разом з Лисенком Товариство українських сценічних акторів, яке давало спектаклі за їх творами (особливим успіхом користувалася музична комедія «Різдвяна ніч» — лібретто Старицького за Гоголем, музика М.   Лисенка).

Після повернення у 1881 році з-за кордону він видає перші свої поетичні збірки («З давнього зшитку. Пісні та думи»), п’єси «Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка», «Не судилось», переклад трагедії Шекспіра «Гамлет, принц Данський».

Разом з М.   Лисенком — майбутнім видатним композитором — Старицький часто гостював у родичів, де співали російські та українські народні пісні, думи, читали заборонені вірші Т. Шевченка. Старицький не тільки прилучився до музичної культури, а й мав змогу ознайомитися з вітчизняною і зарубіжною літературою. На цей же час припадає і захоплення Старицького театром; «Наталку Полтавку», «Москаля-чарівника», «Сватання на Гончарівці», що ставилися аматорським гуртком, він і під кінець життя згадував як найкраще з усього ним баченого.

Своє розуміння ролі й завдань театру в житті суспільства Старицький висловив у доповіді на Першому всеросійському з’їзді сценічних діячів (15 березня 1897 р.). Він звернувся до з’їзду з проханням допомогти українському театрові позбутися адміністративних і цензурних утисків.