ДО 158 – річниці перепоховання
Т. Г. Шевченка
Матеріали е-Бібліотеки
"Україніка":
1861 відбулось перепоховання Тараса Григоровича
Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева. Після того, як п’ятдесят вісім днів
прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за
клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж
року, було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева.
Труну спочатку привезли до Києва, де з небіжчиком могли попрощатися усі охочі.
З Києва 20 травня 1861 року останки Кобзаря на пароплаві "Кременчук"
перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 22
травня, після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.
Влітку 1884 року на Таросовій горі збудували перший народний музей –
"Тарасову світлицю", а на могилі встановили чавунний пам’ятник-хрест
за проектом В. Сичугова. У серпні 1925 року було створено Канівський державний
музей-заповідник "Могила Т. Г. Шевченка"; бронзовий монумент поетові
споруджено у 1939 році, автором якого є скульптор Манізер.
Такий вигляд могила має і тепер: двоярусний насип
заввишки 6,5 метрів, увінчений лабрадоровим постаментом, що сягає вгору на 7,5
м. На ньому височить 3,5 метрова бронзова
постать Шевченка.
Кожен рік у день перепоховання до могили Кобзаря з різних куточків світу приїжджають рідні поета, працівники культури
і просто жителі України, щоб
засвідчити пам’ять про Батька
України, пам’ять про Великого Кобзаря!
Напередодні Національного Шевченківського дня в бібліотеці
ім.Т.Шевченка
ЦСПБ м. Краматорська оформлено книжкову
виставку “Ми чуємо тебе Тарасе, крізь століття ” та проведено
Шевченківські читання « Народу син, ти син його найкращий», учасниками яких
стали учні 5 – Б класу НВК.
Актуальність Шевченкового слова, його ідей гуманізму
і патріотизму, вболівання за долю України – це те, що об’єднує всіх українців
навколо безсмертного «Кобзаря».