"

Вони

живі, поки ми пам’ятаємо».

Щоб по-спражньому любити свій рідний край, треба досконало знати свою історію, пам’ятати всі сторінки життя своїх пращурів.

Нам здається, що війна залишилась у минулому. Проте майбутні покоління не повинні забувати страшних подій минулих років чи ставитись до них надто легко.

Це була звичайна неділя. 22 червня 1941 року. Яскраво світило сонце, небо було блакитне. І раптом – війна…

О четвертій годині ранку, коли вся наша країна спокійно відпочивала від денних турбот, нацистська Німеччина без оголошення війни, по-варварськи, віроломно напала на нашу Батьківщину.

Україна стала ареною жорстоких смертельних боїв: 57 дивізій, 1500 літаків, 1200 танків були направлені на неї… Тільки на території України на руїни та згарища було перетворено 714 міст і 28 тисяч сіл.

В роки війни загинуло 9286 наших земляків, які були призвані Краматорським Міськвоєнкоматом. Загинули, померли від ран, пропали без вісті. Нацисти знищили 6 тисяч мирних громадян, більше 10 тисяч чоловік було вивезено в Німеччину.

Жахлива осінь 1941 року для міста Краматорськ. Нацисти окупували місто. 12 листопада на вулицях міста і селища з’явилися накази про реєстрацію в комендатурі всіх громадян, які знаходяться в місті.

І потекли ріки крові…

За підозрою і без підозри агенти бургомістра Шопена хапали людей і розстрілювали. Знищували навіть старих і дітей.

Під час Другої Світової війни, коли Краматорськ був окупований нацистськими окупантами, з 1 листопада 1941року – був концтабір в кар'єрі Мелової гори. Там, а також у Красному Яру біля Красногірки і в кам'яному і глинистому кар'єрі на Іванівці відбувалися масові розстріли городян. Всього було розстріляно 3500 чоловік. Бургомістром міста Краматорськ був призначений В. Шопен.

У січневі дні нового, 2022 році, виповнюється вісімдесят років трагічним, кривавим подіям, що відбулися у Краматорську, у період нацистської окупації під час Другої світової війни. Сьогодні про ці страшні дні ще згадують люди, які жили в ті суворі роки в нашому місті і ті, чиї родичі були безжально знищені нацистами та їхніми посібниками.

Ці події докладно описані у книзі «Золота осінь Перемоги» Наталії Євгенівни Волошиної, керівника Історичного музею міста Краматорськ, Бабкіна Віталія Андрійовича – колишнього директора НВК№32 міста Краматорськ у книзі «Краматорськ, опалений війною».

«…Горе та страждання, які завдали нацистські окупанти нашому рідному місту, його мешканцям у період окупації, забути ніколи неможливо.

Масові вбивства мирних громадян, витончені знущання терпіли мешканці міста з перших днів. Нацистські бандити знищували цілі сім'ї, не шкодуючи навіть немовлят.

Вже на другий день «нового порядку», 29 жовтня 1941 року, в селищі Мелова гора за розпорядженням бургомістра міста Шопена (до війни працював на Старокраматорському машинному заводі інженером-конструктором) з тринадцяти будинків, в яких проживали сім'ї робітників металургійного заводу, нацистські окупанти виселили мешканців, оточили будинки колючим дротом та створили табір смерті.

1 листопада 1941 року сюди було доставлено першу партію ув'язнених, 150 військовополонених. А потім майже щодня до табору кидали мирне населення міста — жінок, старих, дітей. Частину заарештованих нацистські окупанти вели до барака № 8, де після жорстоких тортур їх знищували. 

Особливо пам'ятна Краматорську неділя 25 січня 1942 року. Про цей день жителі міста згадують зі здриганням. Тоді бургомістр Шопен скликав велику групу мирних громадян у кілька сотень осіб у приміщення клубу ім. Леніна (зараз Будинок культури імені Л.Бикова у старій частині міста), серед яких були робітники та інтелігенція підприємств міста. Ці люди назад додому не повернулися. Родичам було сказано: «Всі вони направлені до інших міст і там працюють». Насправді ж вони потрапили до концтабору. Цього дня за наказом бургомістра Шопена та керівника жандармерії Краматорського округу, лейтенанта Мойшке, по місту зробили облаву на чоловіків, жінок, людей похилого віку, яких хапали без жодного приводу. З опитування очевидців: з присуджених до розстрілу кати зняли теплий одяг та валянки і в такому вигляді їх розстрілювали. Через кожні 10-15 хвилин до краю урвища на розстріл підводили групи по 15-20 людей. Цілий день до пізньої ночі тривала ця дика розправа.

Розстріл відбувався край обриву. Серед арештованих був Дмитро Сергійович Балюк, головний бухгалтер заводу «Грануліт». З нього зняли валянки, пальто. Забрали речі та інший одяг, багато хто залишився у спідній білизні. Підводили групами до урвища. Трупи лягали один на одного. Увечері Дмитро Сергійович, лежачи під трупами, зрозумів, що він залишився живим з чистого випадку, треба було вибиратися. За допомогою ще двох, що залишилися живими Григорієм та Романом, Балюк вибрався з кар'єру. Він дістався до першого будинку Мелової гори. Його обмороженого внесли до будинку господаря, яким виявився Василь Федорович Шибанов із сином-підлітком. Наступного дня він дістався до батьківського будинку. Після визволення міста Д.С. Балюку ампутували пальці лівої руки і видалили кістки п'яти, він ходив на милицях.

  Одна зі свідків розповідає, як узимку 1942 року вели на розстріл жінку, на руках у якої було немовля. Серед розстріляних дуже багато дітей: дванадцятирічний Вася Корнієвський, десятирічна Люба Александрова, яка загинула разом з батьком, і діти Перцевих. Розстрілювали цілими сім'ями. Разом із батьком та матір'ю було розстріляно п'ятирічну Женю та восьмирічну Ліду Кузьменко.

  Жителька селища Мелова гора Анастасія Петровна Васковська свідчить: «Навесні 1942 року талою водою змило землю на місці розстрілу мирних жителів. Виявились сотні трупів. Запах їх розкладання доносився до центру міста. За наказом поліції всіх жінок нашого селища пригнали до цього місця, і ми протягом дня закопували виявлені трупи».

  Винищення громадян міста відбувалося протягом всього періоду нацистської окупації. Змінювалися лише місця розстрілів. Так, в одному з ярів біля селища Красногірка німці розстріляли всіх євреїв, що залишилися у місті, понад 600 родин. В іншому яру Красногірки відбувалися масові вбивства військовополонених, юнаків та дівчат, які відмовилися їхати на роботу до Німеччини. Жителі Красногірки повідомляли, що у цьому яру часто проходили розправи над мирними громадянами.

  Встановлено, що за час нацистської окупації було розстріляно та закатовано 6700 мирних жителів, серед яких багато жінок, старих та дітей, багато сотень жителів міста було вбито у себе на квартирі та на вулиці.

  Священик парафії Петрівка Іван Войтихов свідчить: «У лютому 1943 року, незадовго до приходу Червоної Армії, група нацистських солдатів на чолі з офіцерами безкарно займалася вбивствами мирних жителів, зокрема старих і дітей.

  Одна з груп нацистів, проходячи Слов'янською вулицею, викликала з квартир мешканців і відразу розстрілювали їх впритул. На вулиці Грибоєдова група нацистських солдатів застрелила з автоматів 10 людей віком 50-60 років. Загалом у селищі в такий спосіб було вбито за кілька днів не менше 50 людей. Трупи вбитих забороняли прибирати протягом 15 днів. Тільки після цього терміну мені довелося їх ховати та відспівувати».

  Вбивства мирних громадян відбувалися і в інших частинах міста. Сотні краматорчан померли від голоду, холоду та хвороб. Робітники та інтелігенти за непосильну, каторжну працю отримували лише від 150 до 300 грамів просяного хліба, 200 грамів олії на місяць. Жителі харчувалися м'ясом здохлих коней, макухою. На заробітну плату нічого не можна було придбати. Місячний заробіток робітника дорівнював ринковій вартості одного кілограма хліба. Не потрібні та інваліди жодної допомоги не отримували. У місті поширилося злидарство. Сотні, тисячі людей померли голодною смертю.

  Після звільнення Краматорська, у вересні 1943 року, було проведено розкопки останків та перепоховання їх на Мелову гору.

26 вересня 1968 року, напередодні святкування 100-річчя Краматорська, на Меловій горі було встановлено пам'ятник, присвячений усім жертвам нацистського терору в Краматорську.

  На північній околиці міста в скорботному мовчанні завмер обеліск «Жертвам фашизму».

 

 Джерела та література

1. Бабкин В. Краматорск, опаленный войной [Текст]: (к 60-летию освобождения Краматорска) / В. Бабкин. — Краматорск: [б. и.], 2003. — 68 с.

2. Бабкин В. А.Моя маленькая большая Родина: некоторые страницы истории Шабельковки [Текст] / В. А. Бабкин. — Краматорск: АОЗТ «АПП», 2001. – 174 с.

3. Волошина Н.Е.Золотая сень Победы: посвящается 60-летию освобождения Краматорска от немецко-фашистских захватчиков и 135-летию города [Текст] — Краматорск: АОЗТ «АПП», 2003. — 188с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Ми тільки чули кулеметні черги через різні проміжки: та-та-та, та-та... Два роки з дня в день я чув, і це стоїть у моїх вухах сьогодні. Під кінець над яром піднявся важкий, масний дим. Він ішов звідти тижнів три».

 

Анатолій Кузнєцов. «Бабин Яр»

«Євреїв все ведуть без кінця. Люди ховають їх, але німці їх знаходять і забирають. І до цього часу чути стрілянину в Бабиному Яру».

Ірина Хорошунова. «Перший рік війни»

27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року. Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня. В цей день в 1945 році війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів.

Остаточне розв’язання єврейського питання

Голокост, Шоа – переслідування та масове винищення нацистами євреїв під час Другої світової війни. Жертв знищували лише за етнічну приналежність.

Нацистська расова політика базувалася на дискримінаційних заходах, що з часом переросли у масові страти. План «остаточного вирішення єврейського питання» зазнавав змін у процесі краху нацистського «бліцкрігу» в СРСР. Перспективи переселення євреїв у певну місцевість (на територію Польщі – район Кракова, на Мадагаскар чи за Уральські гори) з розгортанням подій Другої світової війни виявилися примарними. Нацисти вдалися до терору.

Голокост в Україні

Голокост євреїв на окупованій нацистами території СРСР відрізнявся від подібних заходів у Європі. Там євреїв заганяли в гетто, з часом могли відправити до місць масових знищень у газових камерах. На українських землях більшість єврейського населення загинуло від куль у протитанкових ямах. Їх викопали ще за радянської влади військовополонені, місцеве населення чи самі жертви.

«Акції зачисток» уперше проводилися айнзацгрупами на території окупованої Галичини. Протягом тижня внаслідок погромів, ініційованих нацистами, у Львові загинули 6000 євреїв. «Остаточне вирішення» призвело до знищення євреїв Галичи

На території Наддніпрянської України в 20-х числах липня айнзацкоманда 5 айнзацгрупи С розстріляла 1400 уманських євреїв.

Наприкінці серпня 1941 р. відбувся масовий розстріл німецькими військовими євреїв у м. Кам’янець-Подільський. На початок війни там мешкало 10 000 євреїв. У перші десять днів серпня 1941 року угорська влада депортувала близько 18 000 євреїв із Закарпаття в окуповану німцями Україну. Нацисти змусили їх іти маршем від Коломиї до Кам’янець-Подільського. 23 600 переселенців разом із місцевими жителями були розстріляні протягом 4-х днів, від 26 до 29 серпня. Це вбивство стало взірцем для наступних злочинних акцій.

Євреї, які залишалися на території Закарпатської України, у травні 1944 р. були вивезені до концтабору Аушвіц. По прибуттю вони, у переважній більшості, загинули в газових камерах.

Бабин Яр

Масовою братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Масові розстріли тут розпочалися відразу після вступу нацистів до Києва. Від 27 вересня відбувалися щоденні масові розстріли євреїв – військовополонених і цивільних громадян. Їх пік припадає на 29 – 30 вересня, тривалість – щонайменше до кінця жовтня 1941 р. За цей час загинуло 33 771 осіб. До кінця вересня 1943 р. Бабин Яр продовжував залишатися місцем регулярних розстрілів і захоронень. Серед постраждалих – комуністи-підпільники, роми, душевнохворі, заручники, моряки Дніпровської флотилії, в’язні гестапо, українські націоналісти. Весною 1942 р. починає діяти Сирецький концтабір. Бабин Яр став останнім місцем і для його численних ув’язнених. Бабин Яр – некрополь для більше ніж 100 000 цивільних громадян та військовополонених.

Після зайняття Одеси румунські військові розстріляли 20 000 місцевих євреїв у відплатних акціях за вибухи. В кінці грудня 1941 р. біля Богданівки Одеської (нині – Миколаївської) області румуни знищили понад 40 000 євреїв. На українських землях, що увійшли в склад Трансністрії, румунська окупаційна влада створила протягом 1941 р. власні гетто і табори праці. У них загинули євреї з Бесарабії та Буковини. Загалом на цих землях румуни знищили близько 300 000 євреїв.

Страхітлива політика терору проти євреїв в окупованій Україні знищила їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту. Жертвами Голокосту стали понад 1,5 млн осіб.

Місця найбільших масових страт євреїв в Україні: Бабин Яр (Київ) – більше 100 000, Богданівка Одеської області – понад 40 000, Дрогобицький Яр (Харків) ‑ близько 20 000, Кам’янець-Подільський – 23 600, Дальник Одеської області – близько 18 000, урочище Сосонки біля Рівного – понад 17 000 жертв. (Інтернет)

 

 

23 

Не можемо оминути увагою постать людини, у фантазії якої народились такі непересічні істоти як гусень, що палить трубку, птах Додо, Черширський кіт, Чорна Королева, Бурмоковт

та інші :

Льюїс Керрол, професор математики в Оксфорді, захоплювався філософією, релігією, фотографією та малюванням

Льюїс Кєрролл (справжнє ім’я Чарльз Доджсон Доджсон) – англійський письменник, математик, логік, філософ, диякон і фотограф.

Народився 27 січня 1832 року в Дарсбері (графство Чешир), в багатодітній родині англійського священика.

Найбільш відомі твори – «Аліса в Країні чудес» і «Аліса в Задзеркаллі», а також гумористична поема «Полювання на Снарка». Професор математики Оксфордського університету. Він був диваком у житті, і книжки в нього виходили такі ж самі, дивакуваті. Утім їх обожнюють мільйони читачів!

Навіть якщо ви ніколи не читали про пригоди Аліси, ви напевно знайомі з цією історією хоча б в загальних рисах, адже казка лягла в основу безлічі фільмів, серіалів, мультфільмів, комп'ютерних ігор і навіть коміксів. Але що ви знаєте про автора самої дивовижної і повної прихованих загадок дитячої книги? На честь дня народження Льюїса Керрола ми зібрали найцікавіші та найдивніші факти про цього екстравагантного письменника.

1. Псевдонім-головоломка

Його справжнє ім'я – Чарльз Лютвідж Доджсон. Однак, за порадою видавця, автор вирішив використовувати псевдонім. Щоб створити нове літературне ім'я, він спочатку переклав Чарльз Доджсон на латинь, а отримані імена Карл і Людвік замінив іншими англійськими аналогами –Керрол і Льюїс. Таким чином, «Льюїс Керрол» - це пряме відсилання на справжнє ім’я письменника.

2. Керрол придумав, як писати в темряві

Цікаві думки можуть навідатись до нас будь-коли, навіть вночі. Щоб не витрачати час на пошук свічок чи розпалювання світильників, Керрол придумав спосіб, як записувати свої думки в темряві. У 1891 році він винайшов ніктограф – картонну картку з 16 квадратними отворами, в яких письменник записував цілі речення спеціально створеним шрифтом. Він також пропонував використовувати цей спосіб письма для незрячих людей.

3. Різні Аліси в житті Керрола

«Аліса в країні див» і «Аліса в Задзеркаллі» – дві дуже різні книги, які об'єднує головна героїня. Однак на написання цих казок Керрола надихали зовсім різні Аліси. Якщо в першій книзі прототипом героїні була Аліса Лідделл – дочка колеги і приятеля автора, то на другу частину автора надихнула його п'ятирічна кузина Аліса. Доречі, якщо наша підбірка фактів надихне вас на прочитання обох творінь, купити «Аліса в Країні Див. Аліса в Задзеркаллі» українською мовою можна в офіційному он-лайн магазині PocketBook.

4. Приховані смисли в казках Керролла

На сторінках творів Керрола ховається безліч посилань і пародій на знакові події та особистості того часу. Дослідники впевнені, що «Аліса» сповнена не лише математичних загадок, а й сатири на бюрократію чиновників, теорію природного добору Дарвіна, неевклідову геометрію і навіть на саму королеву Вікторію.

5. Керролл колекціонував складні російські слова

Єдиний раз, коли Керрол залишив Великобританію, він відправився у подорож по Росії. Письменник не лише з користю проводив час, але й встигав дивуватися складності російської мови. Найбільш вражаючим і складним для вимови британця виявилося слово «защищающихся», яке в англійській транскрипції виглядає так: «zаshchееshchауоushchееkhsуа».

6. Керрол – Джек-Різник?

Ім'я письменника пов'язане з купою правдивих і не дуже історій, але самою божевільною є теорія, що знаменитим лондонським вбивцею Джеком-Різником був насправді Льюїс Керролл. Таку версію в 1996 році висунув дослідник Річард Уоллес, обґрунтувавши свою теорію тим, що письменник жив близько до місць, де відбувалися злочини, а також його захопленням медициною і анатомією.

7. Головна книга Керрола – його ж головний провал

Незважаючи на те, що всесвітню популярність автору принесли його книги про пригоди Аліси, головним творінням свого життя Керрол вважав роман «Сільві і Бруно». На ділі ж, ця фантасмагорична суміш стилів і жанрів довжиною в 800 сторінок, стала найбільшим провалом автора: читачі купили лише 13 тисяч примірників книги. Не допомогло навіть надпопулярне ім'я Керрола на обкладинці.

Мабуть, навіть краще за будь-які факти, про життя та особистість письменника кажуть його твори! Читайте у будь-якому місці, у дорозі чи вдома, на компактних та безпечних для зору рідерах PocketBook.

 

 Любопытные факты о мандаринах

Родина мандарина — Китай. Существует легенда, что мандарины получили своё название в честь китайских чиновников-мандаринов. Долгое время цитрус выращивался только в садах этих почтенных людей. У мандарина более 50 сортов — они разные на вкус, форму и цвет. Есть даже декоративные…

Мандарины бывают самых разных сортов и разновидностей, но в самом полезном они похожи. В мандарине содержится только около 40 калорий, 1,5 грамма клетчатки и масса мощных биофлавоноидов. И кроме того, столько же витамина С, как и в целом апельсине. Клементин тот же мандарин, только без косточек. В мандарине содержится в три раза больше витамина А, чем в апельсине.

Мандарины полезны для красивой улыбки. Исследователи из Государственного университета Нью-Йорка в Буффало показали, что люди, которые не получают свою ежедневную дозу витамина С, гораздо больше подвержены гингивиту. Это заболевание, при котором десны распухают и кровоточат, когда вы чистите зубы.

Мандарины — очень вкусный способ зарядиться витаминчиком. Только прополоскайте рот, чтобы смыть кислоту с эмали зубов.

Мандарины полезны для зрения. Возрастная макулярная дегенерация является основной причиной потери зрения у людей старше 60 лет, а также катаракта. Благодаря витаминам С и, А в мандаринах развитие таких заболеваний замедляется и даже останавливается. Одно важное замечание: не держите очищенные мандарины долго на свету, и не нагревайте их, поскольку тепло и свет разрушают витамин С.

Мандарины делают кости крепкими. Исследование университета Тафтса обнаружило, что у группы мужчин, которые потребляли больше витамина С и калия — как раз сочетание, как в мандаринах — увеличилась плотность костной ткани. Это значит, что им не грозят переломы костей.

Мандарины полезны для кожи. Мощные антиоксиданты уничтожают свободные радикалы — главную причину старения и образования морщин. Эксперты Eat This Not That рекомендуют не только есть мандарины, но и делать простую, но эффективную маску: смешайте столовую ложку несладкого йогурта, чайную ложку мёда и сок 3 — 4 долек мандарина. Эту маску нанесите на лицо и декольте на 10 — 15 минут, а затем смойте и нанесите свой обычный увлажняющий крем.

Антиоксиданты не только стимулируют выработку нового коллагена и эластина, они также защищают от образования новых морщин. Как известно, морщины появляются от того, что коллагеново-эластиновый каркас кожи повреждается свободными радикалами. Антиоксиданты мандаринов уничтожают эти агрессивные молекулы, не давая образовывать новые морщины, утончению и обезвоженности кожи.

Мандарины помогают лучше усваивать железо. Витамины мандарина, работая вместе с ионами железа из пищи, помогают им лучше усваиваться. Железо критически важно для нашего благополучия. Недостаток железа — это заболевание, которое называется анемия (железодефицитная анемия). И даже небольшой недостаток железа виден как тёмные круги под глазами.

Мандарины делают волосы лучше. Полное усвоение железа не только критически важно для дыхания, оно также помогает блеску и здоровому виду волос. А это важно для настроения, как оказалось. Исследование, проведенное доктором Marianne LaFrance, профессором психологии и профессором женских и гендерных исследований Йельского Университета, показало, что плохой внешний вид волос влияет на нашу самооценку достаточно сильно, и приводит к чувству «социальной незащищенности».

Они действительно делают волосы красивее. Витамин B12 в мандаринах способствует росту волос, уменьшает выпадение волос, и замедляет процесс поседения. Некоторые дорогие средства для ухода за волосами содержат вытяжку из мандаринов. Но все-таки лучше действовать изнутри. Мандарины увлажняют изнутри. Витамин, А в мандаринах делает кожу более увлажненной изнутри, а также регулирует выделение кожного сала.

Мандарины улучшают настроение. Запах мандаринов снижает уровень стресса, беспокойства и приносит чувство оптимизма и умиротворения. Это точно установили в научном центре клиники Майо.

Мандарины усиливают иммунитет. Витамин С из мандаринов, в отличие от аптечного синтетического, имеет мощное действие на иммунную систему, и помогает противостоять вирусам простудных заболеваний.

Мандарины улучшают пищеварение. Витамин, А в мандаринах улучшает всасывание питательных веществ в кишечнике, и кроме того, это хороший источник воды для организма.

Мандарины полезны для мышц. Они богаты калием (хотя и не так богаты, как бананы). 115 миллиграммов калия в одном мандарине — достаточно для того, чтобы улучшить рост и восстановление мышечной ткани после физических нагрузок.

По мнению исследователей в Университете Западного Онтарио, главный секрет мандарина — флавоноид под названием ноблетин. Доказано научными исследованиями, что этот мощный флавоноид помогает защитить от диабета 2 типа и помогает предотвратить накопление жира (особенно в печени), заставляя тело сжигать жир и препятствовать образованию и хранению жира. Кроме профилактики сахарного диабета, доказано, что ноблетин защищает от атеросклероза, причины болезней сердца.

Мандарин уменьшает риск инсульта. Кроме ноблетина, в мандаринах также содержится достаточно калия для защиты наших сосудов. В исследовании с участием 69 000 (шестидесяти девяти тысяч!!!) человек показано, что женщины, которые ели много цитрусовых, имели на 19% меньше риск тромбообразования, а оно часто является причиной инсультов.

Мандарины полезны для клеток крови. Мандарин содержит почти 20 мг фолатов, природной формы фолиевой кислоты. Это важное соединение способствует репарации ДНК (то есть починке молекулярных повреждений наследственного материала клетки) и здоровому росту тканей организма.

Мандарины снижают риск рака и других серьезных заболеваний. Активные соединения мандаринов — тангеретин и лимоноиды — способны сдерживать рост раковых клеток лейкемии и рака молочной железы. Пока эти исследования проведены на культурах клеток и на животных, но все же информация обнадеживающая, поскольку это были серьезные исследования.

Мандарины помогают держать вес в норме. Последнее в нашем списке, но не последнее по важности свойство мандаринов — клетчатка в составе этих плодов. Кроме того, витамины в мандаринах подавляют выработку кортизола — гормона стресса, одно из свойств которого — заставлять организм делать запасы жира.(Інтернет)

 

Секрет вдалої коляди!

Із самого ранку Різдва, 7 січня – час для колядування. Хоча в деяких регіонах України колядувати починають уже ввечері 6 січня, щойно з’явиться перша зірка.
Колядування – це улюблене заняття дітей, адже за свою працю вони отримують солодощі та гроші.🍭💰 Але й дорослі не проти розважитися і повеселитися на різдвяні свята.
Тож нехай Різдво згуртує усіх нас👨‍👩‍👧‍👦 - щиро зичемо Вам, дорогі друзі, щастя, добра і злагоди.
З Різдвом Христовим!

Колядки

Традиційний обрядовий спів мають чи не всі народи світу, і кожен – прекрасний і особливий. Наближаючись до зимових свят, давайте поговоримо про українські колядки – древі величальні пісні.

Історія колядок древня та достатньо таємнича, проте вчені намагаються відкрити завісу їх секретів для нас. Цим пісням чудом вдалося зберегтися ще від дохристиянських часів. Наразі наука не має прикладів весняних чи літніх святкових та обрядових пісень, проте колядки збереглися. Чому саме вони – сказати напевне важко. Проте можна припустити, що наші предки, так само як і ми, прагнули зимового дива і радості в темну холодну пору року.

Цікаво, що до 1700 року, коли вперше на території сучасної України стали святкувати Новий рік 1 січня, колядки не мали таких асоціацій у людей, як у нас. Не було ялинок і свято не було розрекламованим і, взагалі, приходилося на початок весни. Тому колядки для наших предків мали зовсім не новорічно-різдвяне значення.

Чому ж колядували?

В християнській традиції, яка почалася із прийняттям православної віри на Русі в 988, колядки виконували функцію величання новонародженого Ісуса Христа і його матері, Діви Марії. Зараз ця традиція зберігається, причому наряду з більш новими текстами козацьких часів використовуються і старовинні.

Але ця традиція, хоч наразі і древня, не могла виникнути на пустому місці. Дохристиянський обряд передбачав святкування Коляди – народження нового сонця, тобто – сонцестояння. Це свято є спільним не тільки для слов’янських народів, але й для всієї Європи. Так, у цей же час (тобто з 21 по 25 грудня) у скандинавських країнах святкують Йоль.

Стійкість обряду, дійсно, можна пов’язати із дохристиянськими традиціями та віруваннями, адже саме з цього часу світовий день прибуває. До цих пір православні святки Сави, Варвари та Миколая шануються по всій Україні, а народні приміти кажуть: з цих святців день світлішає та довшає.

Музичні особливості колядування

Змішання язичницької та християнської традицій, які утворили новий органічний вид творчості, як ніщо інше влучно характеризують основи української народної культури.

Колядування супроводжується гуляннями, веселощами та гостюваннями, тому музичні особливості пісень можна охарактеризувати так:

·         Проста мелодія з короткою строфою для зручності виконання навіть великим хором.

·         Простий та середній за темпом ритм, щоб не збиватися та було зручно пересуватися, співаючи.

·         Велика кількість рефренів для кращого запам’ятовування та підкреслення особливо важливих моментів.

Одна з найдревніших колядок, які дійшли до нас, збереглась із язичницьких часів, а деякі вчені вважають, що окремі її елементи було створено ще окремими слов’янськими племенами до зародження Київської Русі. Це –«Ой як то ще було із нащада світа». В цій пісні описується створення землі із моря двома сакральними птахами – голубами. Цікаво, що саме ця колядка була використана композиторами для створення саунд-треків до першого українського різдвяного мюзикла «Вечори на хуторі біля Диканьки».

За своєю генезою колядки були первісними магічними формулами, а з прийняттям християнства цей досвід перетік у славлення Христа та Богоматері. Наряду із народними піснями поступово з’явилися авторські церковні колядки. Наприклад, це «Нова радість стала», «Тиха ніч, свята ніч».

Характерно, що із прадавніх часів у великій кількості колядок зберігся «віншувальний», тобто побажальний мотив. У текстах часто зустрічаються побажання всіх благ господарям, до яких приходять в гості колядники та приносять благу звістку про народження Ісуса.

Тож ви теж, слухаючи колядки, тепер можете задуматися, наскільки древніми вони є та навіть самостійно вгадати, які їх частини найдавніші, а які – більш сучасні. Пісня – душа народу, тож на свята не втрачайте нагоду пізнати її глибше та збагатити власну душу.(інтернет)