Говірка, наріччя, діалект жителів селища Шабельківки Краматорської міської ради
учнівської та
студентської молоді
«Завжди
в народі буде жити, що серце серцю передасть»
Фурманюк
Катерина, учень 9-А класу Краматорського
НВК № 32 Краматорської міської ради Краматорського району Донецької області.
Керівник:
Садова Світлана Іванівна, завідуюча бібліотеки-філії ім. Т. Г. Шевченка Краматорської
міської ради.
Анотація.
У статті розглянуто проблему доцільності вивчення говірки рідного краю як компонента
живої розмовної мови. З’ясовано джерела формування місцевої говірки жителів
селища Шабельківки Краматорського району Донецької області в різні історичні
періоди.
Етнографічний регіон Донеччина – це досить велика
територія на південному сході України в межах Донецького кряжа, Приазовської
височини й частково Придніпровської низовини.
Увага нашого невеликого дослідження
спрямовується на невеличке селище Шабельківка Краматорського району Донецької
області. Цей край, оповитий красою природи – лісами, ставками, різноманітністю
рельєфу і, звичайно, особливою окрасою є самі жителі. Адже саме тут – із уст в
уста, від серця до серця передаються різні слова, приказки , які притаманні
нашому селищу і Донецькому регіону.
Діалектизми – це ті особливі мовні родзинки, якими вирізняється кожна
місцевість.
Діалектологи запевняють, що за мовою
людину можна ідентифікувати, з якої території вона походить.
Говірка – це мова якогось одного або
кількох однорідних населених пунктів (сіл, селищ). Група споріднених говірок
утворює діалект. Нарешті, група споріднених фонетичними, граматичними та
лексичними рисами діалектів об’єднуються в наріччя – найпоширеніше діалектне
утворення.
Місцеві говірки мають право на існування
паралельно з літературною мовою. Вони є вираженням самобутності народу. Як
констатує народна мудрість: «Кожне сільце має своє слівце». Без говірок, з
використанням тільки літературної мови, людське спілкування втратило живу
розмовну мову, не було таким задушевним і простим.
Саме місцева говірка і є складовою мовної
культури нашого селища.
Зараз все більше українців почали свідомо
вивчати та користуватися українською мовою.
Більшість населення селища російськомовне,
тому вплив російської мови на говірку шабельківчан дуже помітний.
Кому з нас не доводилось чути з вуст
україномовних людей слова «спічки», «командіровка», «носки», «часи»,
«нравиться», «бомага», «вещі», «діла», «щас або січас», «обув», «всьо»,
«харашо», «первий», «пойнятно» замість – «сірники», «відрядження», «праска»,
«шкарпетки», «годинник», «подобається», «папір», «речі», «справи», «зараз»,
«взуття», «все», «добре», «перший», «зрозуміло». Псує мову наших мешканців
невмотивоване калькування (тобто утворення слів і словосполучень за російським
зразком. Наприклад: принимать участие – брати участь; несмотря на – незважаючи
на; другий – інший; место – місце; следующий – наступний.
До тематичної групи, яка називає
транспортні засоби або способи їхнім управлінням, віднесли наступні мовні
одиниці: лісопет, лісапед (фонет.) – велосипед; ахтобуз (фонет.) – автобус;
драндулет (лекс.) – мопед, тачка (лексико-семант.) – двоколісний візок; движок
(лексико-семант.) – мотор будь-якого механічного засобу; цоб (лексико-семант.)
– команда на означення «зупинитися»; цабе (лексико-семант.) – команда на означення
«зрушити з місця». Особливу групу в говірці шабельківчан утворюють лексеми, що
називають представників рослинного і тваринного світу. До них належать наступні
мовні одиниці: Жиди – горобці; обрикоси (фонет.)– абрикоси; сині
(лексико-семант.) – баклажани взагалі, навіть білі; чорнушка (лекс.) – насіння
цибулі; півники (лексико-семант.) – іриси; спичак(лексико-семант.) – зломлена
гостра стеблина. До тематичної групи з означенням продуктів харчування належать
такі мовні одиниці місцевої говірки: манка (морфор.) – манна каша; макорженики
(лексико-семант.) – будь-яка випічка з маком, що подається на поминках; канун
(лексико-семант.) – солодкий напій, який подається першим на поминках.
Наприклад, спостерігаючи за мовою жителів
селища Шабельківки, ми виявили такі прислів’я і приказки, що найчастіше
вживаються у мовленні: «Нехай» – поганий чоловік. На Бога надійся – і сам не
плошай. Хоч кухоль на голові став. Добре, як три меди разом. Своїми ручками та
пучками. Уже б і теля можна було б навчить. Хропе, як трактор. Не буде Галя, то
буде другая. Є квас, та не для вас.
Молодіжний сленг – це окремий пласт
національної мови, який відображає певною мірою рівень культури, освіченості,
розвитку суспільства. У наш час він контрольований масовою культурою, під вплив
якої потрапляють різні категорії молоді. Молодь селища прагне не відставати від
часу, вживати відповідно «модні» слова. Агліцизми входять в повсякденне
спілкування: (хай, окей, єс, супер, бай, мажор). Виникнення англомовних
сленгізмів є результатом не лише експансії самої англійської мови (через
вивчення іноземної мови в школі, поширення літератури англійською мовою,
захоплення англомовною музичною культурою, інтенсифікація міжнародних
зв’язків). У молодіжному середовищі зростає популярність гаджетів, комп’ютерів та
Інтернету і визначає моду на комп’ютерний сленг: 1.скорочення слів: комп’ютер –
комп, фотографії – фотки, фотоапарат – фотік, ноутбук – ноут, інтернет – нет;
2.заміна понять і дій: шукати – гуглити, вподобати – лайкнути, спілкуватися –
чатитися. Отже, проаналізувавши мовлення молодих людей селища, доходимо до
висновку про те, що в молодіжній говірці активно використовують запозичення.
Дисиміляція, тобто розподібнення
артикуляції двох однакових або подібних звуків: колідор (замість коридор);коклета, транвай, дохтор.-
Епентеза – поява у словах додаткового звука: страм, радіво, октябирь, тіатир, центир, розбайлований.
- Метатеза – взаємна перестановка звуків
або складів у межах слова: малірований
(емалірований), обнаковенний,
аніндот.
-
Субституція – заміна в запозичених словах чужого звука своїм: салахван (целофан), салахвановий,
харахтір, сигаретка, шатланка (шотландка),асвальт.
До морфологічних діалектних особливостей
слід віднести деякі особові закінчення дієслова, зокрема у формі І особи однини
теперішнього часу: ходю, носю, чистю, виносю; ІІІ особи однини: ходе, робе,
носе. Чи виправдане використання діалектів на сучасному етапі? Думається, що
так, адже діалектні особливості мови зберігають етнічний колорит мовців,
підкреслюють їх самобутність.
При цьому україномовні терміни вилучаються
із лексичного обігу і, внаслідок, мова втрачає активний словниковий запас,
втрачає свою самобутність та традиційність. Бібліотека – філія ім. Т. Г.
Шевченка Краматорської міської ради
співпрацює з Краматорським НВК №32 та
проводимо різноманітні заходи для
збереження і популяризації рідної мови. Це і Всеукраїнські мовні та літературні
конкурси – імені П. Яцика та Т.Г.Шевченка. В бібліотеці діє «Тарасова світлиця», куток народознавства
«Світлиця». Вся робота установ селища Шабельківки спрямована на виховання
культури мови як загальної культури людини.
Список використаних джерел
1. Василенко Ю.А. Сучасний український
молодіжний сленг // Ю.А. Василенко. Львівський національний університет імені
Івана Франка. – 2009 – С. 8.
2. Діолог О.В. Загальна характеристика
складу новітніх англіцизмів в українській мові. – [Електронний ресурс] / О. В.
Діолог. – Режим доступу до статті: http://www.ualogos.kiev.ua/fulltext.html?id=251
3. Мартинова Г. Генеза середньо
наддніпрянського діалекту у світлі ізоглос // Науковий вісник Ужгородського
національного університету. – Серія: Філологія. Соціальні комунікації. – Випуск
24. – Ужгород : УЖНУ «Говерла», 2011. – С. 128 – 131
4. Культура української мови : довідник /
С. Я. Єрмоленко, Н. Я. Дзюбишина Мельник, К. В. Ленець [та ін.]; за ред. В. М.
Русанівського. – Київ: Либідь, 1990. – 301 с
Комментариев нет:
Отправить комментарий