Як же Юрій Ярмиш став казкарем? У дитинстві він любив читати казки. Читав твори Х. Андерсена, О. Копиленка, слухав розповіді бабусі та мами. І відчув потребу висловитися, розповісти ровесникам дивовижні історії, які народжувалися в його уяві. Уже у дорослому віці Юрієві Ярмишу, авторові кількох книжок казок, відома українська письменниця Оксана Дмитрівна Іваненко якось написала: «Вірю у Ваш талант. Передаю Вам естафету казки». І Юрій Феодосійович прийняв цю естафету. Його казки — не ті, в яких усе солодке, правильне та бажане, про які кажуть: «Усе закінчується, як у казці». Звичайно, що у казках письменника такого переважна більшість. Але є в них і солоне, і гірке, і прикре, і трагічне. Проте його твори ніколи не були злими, як не буває злою мудрість.

Свій творчий шлях Ю. Ярмиш розпочав з віршів, хоча потім перейшов на прозу. Перші поетичні спроби п'ятнадцятирічного школяра почули київські поети Дмитро Білоус, Борислав Степанюк, які схвально відгукнулися про них. Через деякий час вірші Юрія були надруковані в газеті. Саме ці події, мабуть, і зумовили вибір навчального закладу - Київський державний університет ім. Тараса Шевченка, куди він у 1953 році вступив на факультет журналістики . Як згадував Юрій Феодосійович, напередодні закінчення навчання йому наснився сюжет його першої казки «Вітрисько», яка і визначила його майбутню долю. 1958 року після закінчення університету молодий письменник розпочав свою трудову діяльність у Кримському державному видавництві. У Сімферополі 1960 року вийшла його перша збірка казок, яка називалася, як і перша його казка, «Вітрисько». У 1963 році Юрія Ярмиша, на той час автора вже чотирьох дитячих книжок, прийняли у Спілку письменників України. Тоді ж після повернення до столиці його призначили головним редактором журналу «Піонерія», в якому письменник пропрацював одинадцять років. З 1974 по 1988 рік Юрій Феодосійович працював головним редактором журналу Спілки письменників України «Радуга». А потім були книжки: «Чудесні моря», «Казка стукає у двері», «Живі малюнки», «Маленькі казки», «Чарівні струмки», «Цікавий промінець», «Лебедина казка», «Капітанова люлька», «Золотий кораблик», «Сонечко», «Їжачок і Соловейко», «Вовчі окуляри», «Весела мандрівка», «Живі малюнки», «Великий мисливець», «Чарівні ліки», «Лісові балакуни» та інші. Загалом Ю. Ярмиш видав більше 50 збірників літературних казок, байок, притч, оповідань, які перекладено 15 мовами.

З 1988 року працює в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (спочатку старшим викладачем).

З 1994 р. - професор кафедри періодичної преси.

Сфери наукових інтересів - літературознавство, журналістикознавство, українознавство, краєзнавство.

Викладав курси і спецкурси: "Художньо-публіцистичні жанри", "Оглядач і коментатор", " Організація праці журналіста", "Журналістський фах", " Новітні тенденції розвитку публіцистики", "Теорія публіцистики".

Член міжнародного товариства дослідників літератури для дітей та юнацтва; редколегії журналу "Червоний перець"; вченої ради Інституту журналістики; науково-методичної ради Міністерства освіти й науки України.