Як же Юрій Ярмиш став казкарем? У дитинстві він любив читати казки. Читав твори Х. Андерсена, О. Копиленка, слухав розповіді бабусі та мами. І відчув потребу висловитися, розповісти ровесникам дивовижні історії, які народжувалися в його уяві. Уже у дорослому віці Юрієві Ярмишу, авторові кількох книжок казок, відома українська письменниця Оксана Дмитрівна Іваненко якось написала: «Вірю у Ваш талант. Передаю Вам естафету казки». І Юрій Феодосійович прийняв цю естафету. Його казки — не ті, в яких усе солодке, правильне та бажане, про які кажуть: «Усе закінчується, як у казці». Звичайно, що у казках письменника такого переважна більшість. Але є в них і солоне, і гірке, і прикре, і трагічне. Проте його твори ніколи не були злими, як не буває злою мудрість.

Свій творчий шлях Ю. Ярмиш розпочав з віршів, хоча потім перейшов на прозу. Перші поетичні спроби п'ятнадцятирічного школяра почули київські поети Дмитро Білоус, Борислав Степанюк, які схвально відгукнулися про них. Через деякий час вірші Юрія були надруковані в газеті. Саме ці події, мабуть, і зумовили вибір навчального закладу - Київський державний університет ім. Тараса Шевченка, куди він у 1953 році вступив на факультет журналістики . Як згадував Юрій Феодосійович, напередодні закінчення навчання йому наснився сюжет його першої казки «Вітрисько», яка і визначила його майбутню долю. 1958 року після закінчення університету молодий письменник розпочав свою трудову діяльність у Кримському державному видавництві. У Сімферополі 1960 року вийшла його перша збірка казок, яка називалася, як і перша його казка, «Вітрисько». У 1963 році Юрія Ярмиша, на той час автора вже чотирьох дитячих книжок, прийняли у Спілку письменників України. Тоді ж після повернення до столиці його призначили головним редактором журналу «Піонерія», в якому письменник пропрацював одинадцять років. З 1974 по 1988 рік Юрій Феодосійович працював головним редактором журналу Спілки письменників України «Радуга». А потім були книжки: «Чудесні моря», «Казка стукає у двері», «Живі малюнки», «Маленькі казки», «Чарівні струмки», «Цікавий промінець», «Лебедина казка», «Капітанова люлька», «Золотий кораблик», «Сонечко», «Їжачок і Соловейко», «Вовчі окуляри», «Весела мандрівка», «Живі малюнки», «Великий мисливець», «Чарівні ліки», «Лісові балакуни» та інші. Загалом Ю. Ярмиш видав більше 50 збірників літературних казок, байок, притч, оповідань, які перекладено 15 мовами.

З 1988 року працює в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (спочатку старшим викладачем).

З 1994 р. - професор кафедри періодичної преси.

Сфери наукових інтересів - літературознавство, журналістикознавство, українознавство, краєзнавство.

Викладав курси і спецкурси: "Художньо-публіцистичні жанри", "Оглядач і коментатор", " Організація праці журналіста", "Журналістський фах", " Новітні тенденції розвитку публіцистики", "Теорія публіцистики".

Член міжнародного товариства дослідників літератури для дітей та юнацтва; редколегії журналу "Червоний перець"; вченої ради Інституту журналістики; науково-методичної ради Міністерства освіти й науки України.

Володимир Владко
 

 

 

Володимир Владко

Майбутній письменник, Володимир Миколайович Єрем­ченко – це справжнє прізвище Владка – народився 8 січня 1901 року. Однак писав свої твори саме українською мовою. Початкову освіту здобув у реальному училищі, згодом закінчив Інститут народної освіти. Майбутній письменник мав глибокі та всебічні знання, вільно володів англійською мовою і латиною, знав про найновітніші відкриття в галузі науки і техніки. Рано залишився  без батька. Почав працювати журналістом у різних друкованих виданнях.
Роман “Аргонавти Всесвіту” розповідає про незвичайні пригоди космонавтів, які здійснили подорож на загадкову планету Венеру.

Написаний ще 1935 року, роман був улюбленою книжкою багатьох поколінь юних читачів. Він витримав кілька видань. Письменник постійно працював над ним, щоразу враховуючи новітні досягнення науки… Значно перероблений, роман вийшов у 1958 році.

Відтоді минуло чимало літ. А життя постійно вносить зміни в людські прогнози. За цей час на Венері побували автоматичні космічні станції, і загадкова «ранкова зірка» вже довірила деякі свої таємниці землянам. Чверть століття тому були астрономи, які припускали, що природні умови на нашій «південній» сусідці загалом мало відрізняються від земних. Там тільки, мовляв, жаркіше… Сучасні дослідження теж підтвердили, що жаркіше. Але жара та сягає 280 градусів за Цельсієм! Зрозуміло, що за такої жари майбутні мандрівники не знайдуть на Венері екзотичних рослин і не стрінуть дивовижних ящерів, з якими читач здибається на сторінках цього науково-фантастичного роману. Тепер це суто фантастична деталь. Але від того роман не втратив свого великого виховного та пізнавального значення і читається з таким самим неослабним інтересом.

 У «Чудесному генераторі» письменник, полишивши космічні світи, звертається до земних проблем, ніби передбачаючи епоху радіолокації і телебачення, велике майбутнє хвиль ультракороткого діапазону. Зовсім в іншому, на перший погляд, навіть несподіваному плані написано роман «Нащадки скіфів». Письменник спрямовує свій погляд не в майбутнє, як це властиво науковій фантастиці, а в минуле.
Твори Володимира Владка перекладено мовами багатьох народів світу. Роман «Аргонавти Всесвіту» шість разів видавався в Японії, з творами письменника знайомі читачі багатьох європейських країн.

 

Прочитаємо книги про " Cумні сторінки історії":

є

Серед книжкових видань монографія Леоніда Місінкевича „Реабілітація жертв політичних репресій в Україні“, яка побудована на основі широкого кола документальних матеріалів і в якій проаналізований механізм відновлення в правах репресованих, визначені етапи проведення реабілітації в суспільстві. В передмові академіка НАН України, голови Головної редакційної колегії науково-документальної серії книг „Реабілітовані історією“ П.Т.Тронька зазначається, що запропонована громадськості книга містить обширний документальний матеріал про репресії та реабілітацію громадян України, оприлюднює раніше таємні документи політичного керівництва, вищих органів державної влади та управління, колишніх спецслужб, правоохоронних органів щодо репресивних та реабілітаційних процесів в Україні.

Як підкреслює науковець, видання розкриває суть політики державного терору проти власного народу, механізм її здійснення, штучний, надуманий характер безпідставних звинувачень та методи, за допомогою яких арештовані визнавалися винними.

"Брама Європи" – це оновлене та доповнене видання книги, написаної професором Сергієм Плохієм, одним з провідних спеціалістів у світі з історії України та Східної Європи. У своїй книзі він вдається до викладу історії України і охоплює періоди від часів Геродота і до російської агресії, що почалася на Сході України у 2014-му.

Ця праця відзначається масштабністю свого підходу і глибинною науковою цінністю та є авторитетним виданням у галузі української історії. Книга є спеціальним проєктом, присвяченим 25-річчю незалежності України.

Автор ставить у центр уваги українців як найбільшу демографічну групу та головну силу, що сприяла створенню сучасної нації. Книга розповідає про те, як саме наші предки творили майбутню державність і як Україна боролася за право на незалежність протягом століть. Дослідник, зокрема, вдається до занурення у такі важкі періоди, як кріпацтво, комуністичний терор, Голодомор, Друга світова війна. Він подає глибокий причинно-наслідковий аналіз цих ланок в нашій історії, пояснює зв'язок між ними та безпосередній вплив на сьогодення і врешті-решт здобуття незалежності.

"Брама Європи" Сергія Плохія надає читачам можливість краще зрозуміти історію України та її роль у світовій історії. А поданий аналіз події підштовхує читача до власних рефлексій щодо зв’язку далекої історії і сьогодення і допомагає, зокрема, зрозуміти взаємозв’язок між давніми відносинами України з Московією і сучасною російсько-українською війною.

Ця книга буде корисною для широкого кола читачів. Вона підійде тим, хто цікавиться історією України та її роллю у світовій історії. Видання також може бути корисним для студентів, викладачів та дослідників, які займаються глибшим вивченням історії нашої країни. Читачі, що досліджуються політику, культуру та історію Східної Європи, знайдуть у цій книзі багато цікавого матеріалу.

Книга Р. Конквеста "Великий терор" - вражаюче за своєю ґрунтовністю й фаховістю дослідження періоду сталінських репресій 30-х років ХХ століття. За допомогою наукових джерел, письмових свідчень очевидців та жертв терору, документів тієї епохи автор проливає світло на один із найбільш замовчуваних періодів історії СРСР. Погляд західного дослідника на перебіг подій особливо цікавий ще й тому, що це - незаангажований погляд зі сторони. А представлений у книзі аналіз терору як явища неодмінно стане ґрунтом для нових досліджень сучасних українських істориків.

Для науковців, студентської молоді, широкого кола читачів.

Анотація "Геноцидні війни Леніна – Сталіна – Путіна в Україні", Микола Дорошко

Український історик Микола Дорошко аналізує геноцидні війни, що їх упродовж останніх понад сто років ведуть проти нас, українців, сусіди-зайди, ті, хто вкрав у нашого народу власне ім’я, назву держави «Русь», привласнив нашу історію, видаючи її за свою, й уже більше року методично знищує нас як головних і останніх конкурентів у боротьбі за спадщину києворуської держави. Війни Леніна проти українських національних урядів у 1917–1920 роках були війнами на знищення державності українського народу. Війни Сталіна проти українських селян і культурної еліти української нації стали війнами на знищення української ідентичності. Війни Путіна проти незалежної України з 2014 року мають на меті «остаточне вирішення українського питання». Автор переконаний, що усі ці війни можна вважати геноцидними, тобто такими, що спрямовані на знищення української державності і української політичної нації.

Анотація "У жорнах репресій. Оповіді про українських письменників", Іван Ільєнко

Оповіді про українських письменників (ЗА АРХІВАМИ ДПУ-НКВС)

Про книгу

Пропоноване вашій увазі видання стане незамінним джерелом знань для тих, хто цікавиться історією України, радянським періодом та роллю інтелігенції у суспільних змінах. Радомир Мокрик на сторінках книги «Бунт проти імперії: українські шістедисятники» дарує читачам можливість відчути себе частиною цієї героїчної епохи та зрозуміти, що означає боротися за свої переконання навіть у найскладніших умовах.

Автор пропонує захопливий та ґрунтовний огляд епохи, в яку група відважних інтелектуалів та митців вирішила кинути виклик тоталітарній системі. Ця книга відкриває завісу над життям українських шістдесятників - поколінням, яке своїм незламним духом й творчістю боролося за свободу слова, національну ідентичність та права людини в умовах радянського режиму.

Майстерно на сторінках книги розкриваються особисті історії й творчий шлях видатних тогочасних постатей, крізь призму їхніх життів ми бачимо, як формувався культурний та політичний рух, який став потужним осередком опору імперії. Кожна сторінка книги наповнена драматичними подіями та міццю зусиль зберегти українську мову та культуру, протистояти цензурі та репресіям.

Видання також порушує теми дезінформації в часи контролю культури та солідарності, яка декому коштувала свободи, здоров’я та навіть життя.(Інтернет)

"

 

#Шевченка_бібліотека

#культура_на_часі

Вшановуємо пам’ять Великого Кобзаря у день його переховання

І мене в сім’ї великій

В сім’ї вільній, новій,

Не забудьте пам’янути

Незлим, тихим словом.

22 травня, минає 164 річниця з дня перепоховання на Чернечій горі в Каневі праху видатного українського митця Тараса Шевченка.
Тарас Шевченко – більше ніж поет. Він є символом української культури і державності. Його поезія залишається як ніколи актуальною. Великого Кобзаря пам’ятають, поважають, ним захоплюються, до нього прислуховуються.

Проте кожен з нас може віддати шану Великому Кобзареві, згадавши у цей день його нетлінне слово, пронизане любов’ю до України, яке пробуджує національну гідність і почуття патріотизму в душі кожного свідомого українця.

Кожен може вклонитися духовному Батьку українського народу, поклавши квіти до його пам’ятників, прочитавши його вірші.

Також можна переглянути на сторінці   та в блозі бібліотеки ім. Т.Г.Шевченка  виставку 

«22 травня – День перепоховання Т.Г. Шевченка(1814-1861),українського поета,художника,мислителя на Чернечій горі поблизу Канева.»

 

Восени 1859 року поет  востаннє відвідав Україну. Повернувшись до Петербурга, він почав часто хворіти. У суботу 9 березня, в день народження поета, як згадував згодом Михайло  Лазаревський, Шевченко сидів на ліжку і важко дихав: «Якщо вже не судилося жити в Україні, то нехай хоч мої кістки тут лежать…» – казав він.

Через 58 днів після отримання відповідного дозволу влади,  його домовину  за клопотанням Михайла Лазаревського 26 квітня 1861 року  було викопано із землі Смоленського кладовища, в присутності близьких друзів і знайомих поета покладено в іншу, свинцеву, і поставлено на ресорні дроги. Прощальне слово сказав Микола Костомаров. 3 травня труна з прахом Шевченка прибула на землю України, в Чернігівську губернію.

22 травня 1861 року Шевченка перепоховали на Чернечій горі поблизу м. Канева . Могила мала вигляд кургану, згодом на ній поставили дубовий хрест. У 1939 році на ній встановили сучасний бронзовий пам’ятник.

 

День памʼя́ті та перемо́ги над наци́змом у Дру́гій світові́й війні́ 1939–1945 ро́кі́в — державне свято України, яке відзначається щороку 8 травня, починаючи з 2024-го року. Державне свято було встановлено 29 травня 2023 року Верховною Радою України замість Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 9 травня, яке припадало в один день з радянським Днем перемоги.

У річницю капітуляції нацистської Німеччини (цю подію заведено розглядати як символ перемоги над нацизмом) в Україні починаючи з 2016-го року до 2023-го року вшановувався 8 травня пам'ятний день — День па́м'яті та прими́рення — (па́м'яті жертв Другої світової війни, та примирення між країнами-учасниками Другої світової війни).

1939 - почалася Друга світова війна

Українці на боці антигітлерівської коаліції зробили значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини.

Друга світова стала можливою через змову антигуманних режимів – нацистського і радянського. Спадкоємицею останнього нині є Російська Федерація.

7 травня 1945 року в місті Ремсі (Франція) підписали Акт про повну капітуляцію військ нациської Німеччини. Наступного дня, тобто 8 травня, його ратифікували вже у Берліні. Саме тому в більшості країнах Європи та у США щорічно на 8 травня проводять особливі заходи, спрямовані на вшанування пам'яті всіх, хто помер під час Другої світової війни.

Вперше в Україні День пам'яті та примирення відбувся 8 травня 2015 року. Вшанування загиблих в часи Другої світової війни відбулося за наказом президента України від 24 березня 2015 року та Закону України "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років".

За різними даними в Україні під час Другої світової війни загинуло понад 10 мільйонів людей. Українці воювали на боці Об'єднаних Націй в арміях різних країн (Великої Британії, Польщі, Канади, США, Франції тощо). Також в самій Україні існував свій національно-визвольний рух (УПА).

 

Офіційне гасло 8 травня - "1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо". А символом Дня пам'яті та примирення від 2014 року є квітка мак. Її вибрали невипадково, адже її графічне зображення - це своєрідна алюзія. З одного боку мак - ніжна польова квітка. З іншого - вона схожа на кривавий слід, який залишають кулі на тілі людини.

Довідка:

Що означає день пам'яті та примирення?

У День пам'яті та перемоги Україна традиційно вшановує їх, висловлює повагу та вдячність усім борцям із нацизмом, увічнює пам'ять про загиблих воїнів і жертв найкривавішої і найжорстокішої в історії людства війни.

Коли Україна перестала святкувати 9 травня?

День Перемоги в Україні офіційно не святкується з 2016 року. Замість нього був запроваджений День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, який був державним святом до 2023 року.

Що сталося 8 травня 1945 року?

Німеччина офіційно програла у Другій світовій війні 8 травня 1945 року. Цей день був взятий за основу, оскільки 7 травня у французькому Реймсі був підписаний Акт про повну капітуляцію нацистської Німеччини, а наступного дня документ вступив у дію.

Яка різниця між 8 і 9 травня?

Україна, як і більшість світу, відзначає 8 травня День пам'яті та примирення, а 9-го – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Як закінчилася війна 1945 року?

із вторгнення військ нацистської Німеччини до Польщі, а завершилася 2 вересня 1945 р. із беззастережною капітуляцією Японії. Під час війни були здійснені найбільші в історії злочини проти людства (зокрема Голокост), а також вперше і востаннє використана в бою атомна зброя

Чому розпочалася Друга світова війна?

Основними причинами війни стали політичні суперечності, породжені недосконалою Версальською системою, та агресивна експансіоністська політика нацистської Німеччини, Японської імперії та Італії. 1 вересня 1939 року гітлерівські війська вторглися в Польщу. 3 вересня Велика Британія та Франція оголосили Німеччині війну.

Скільки років тривала Друга світова війна?

Друга світова війна тривала 2194 дні. Воєнні дії відбувалися на територіях 40 країн світу. 2. Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 і тривала до 2 вересня 1945, тобто 6 років і 1 день.

Яка країна практично завершила Другу світову війну?

9 серпня 1945 року США скинули атомну бомбу на Нагасакі. 2 вересня 1945 року В принципі погодившись на беззастережну капітуляцію 14 серпня 1945 року, Японія офіційно капітулювала, тим самим закінчивши Другу світову війну.

Коли США вступили в війну?

Сполучені Штати Америки вступили в Другу світову війну 7 грудня 1941 року. 6 червня 1944 року було відкрито Західний фронт у Європі.

 

Вікіпедія

https://uk.wikipedia.org › wiki › США_в_Другій_світов...

Хто почав Велику Вітчизняну війну?

Війну розпочала гітлерівська Німеччина, напавши на Польщу. Водночас не меншу роль у розв'язанні війни зіграв Йосиф Сталін.

Кому належить головна заслуга у перемозі у Другій світовій війні?

Учитель. Але все ж вирішальну роль в перемозі над фашистською Німеччиною зіграв Радянський Союз.

Чому Японія напала на США?

Напад був здійснений рано-вранці 7 грудня 1941 року за місцевим часом і став початком війни на Тихому океані між Японією та США. Мета нападу на Перл-Гарбор — нейтралізація тихоокеанського флоту США для забезпечення свободи дій японської армії і флоту в Південно-Східній Азії.

Яка країна найбільше постраждала від Другої світової війни?

Загальні людські втрати коливаються між 50 й 80 мільйонами осіб, більшість із яких були мешканцями Радянського Союзу та Китаю.

Друга світова війна. Втрати України

Загальні втрати військових та цивільного населення під час війни за різними даними становлять від 50 до 75 мільйонів людей. З них приблизно від 8 до 10 мільйонів – українців. Це майже чверть усього тогочасного населення України.

Скільки загинуло українців у Великої Вітчизняній війні?

Друга світова війна. Втрати України

Загальні втрати військових та цивільного населення під час війни за різними даними становлять від 50 до 75 мільйонів людей. З них приблизно від 8 до 10 мільйонів – українців. Це майже чверть усього тогочасного населення України.

Яка подія змусила США вступити у Другу світову війну?

Напад на Перл-Гарбор (англ. Attack on Pearl Harbor) або Гавайська морська операція

Хто насправді переміг нацистів у Другій світовій?

Остаточно Друга світова війна закінчилася 2 вересня 1945 року після підписання капітуляції Японії. Саме українець з-під Умані генерал-лейтенант Кузьма Дерев'янко підписав акт її капітуляції від імені СРСР.

Скільки українців було в радянській армії?

Німецька армія вторглася в Радянський Союз 22 червня 1941 року, починаючи чотирирічну безперервну війну. Загалом, кількість українців, які воювали в лавах Радянської Армії оцінюється від 4,5 млн до 7 мільйонів.

Чому закінчилася Друга світова війна?

із вторгнення військ нацистської Німеччини до Польщі, а завершилася 2 вересня 1945 р. із беззастережною капітуляцією Японії. Під час війни були здійснені найбільші в історії злочини проти людства (зокрема Голокост), а також вперше і востаннє використана в бою атомна зброя.

Що стало приводом до вступу у війну США?

Приводом для вступу США у війну стало рішення Німеччини з 1 лютого розгорнути необмежену підводну війну, у якій вони вбачали єдиний шлях до перемоги.

 

Міф “У СРСР День Перемоги завжди був найголовнішим святом” – Український інститут національної пам’яті

8 травня  –  День пам’яті та примирення. До цієї дати Український інститут національної пам’яті презентує новий відеоролик “Міф “У СРСР День Перемоги завжди був найголовнішим святом”, створений у межах відеопроєкту “Війна і міф”.

 

У ролику ми розвінчуємо міф про те, що “День Перемоги” в Радянському Союзі був завжди “святом всенародного торжества”.

Акцентуємось, що відзначення 9 травня, як “Дня перемоги” виникло лише в “брежнєвські часи”, коли комуністична партія посилала патріотичну риторику.

Зауважуємо, що в період з 1947 до 1965 року існували вихідні та святкові дні, однак “День перемоги” до них не відносився.

Нагадуємо, що наразі “День перемоги” використовує путінська Росія у свої пропагандистській роботі.

Воно доступне у двох варіантах: з субтитрами та без субтитрів.

 

Виробництво: Prosto production

 

Над випуском працювали: Зоя Бойченко, Вікторія Яременко, Максим Майоров, Антон Дробович, Бойко Тетяна, Володимир Тиліщак.

 

У відео використано матеріали книги «Війна і міф: невідома Друга світова» за редакцією Володимира В’ятровича, Олександра Зінченка, Максима Майорова, а саме: міф «У СРСР День перемоги завжди був найголовнішим святом» (автор – Сергій Рябенко).

Довідково:

 

 

Головною метою відеопроєкту «Війна і міф» є деконструкція радянських міфів та перешкоджання використання історії Другої світової війни в політичних та пропагандистських цілях, зокрема країною-агресором.

 

Сьогодні Російська Федерація на всю потужність використовує форми і сенси радянської воєнної пропаганди та надалі культивує міфи довкола Другої світової війни.

 

Міфи про Другу світову розповсюджуються російською пропагандою не лише на теренах України і Росії, а й у всьому світі. Таке поширення зумовлене тим, що ця пропаганда спирається на суспільні стереотипи, які формувалися тоталітарним режимом багато років.

 

Розвінчування радянських міфів сприятиме, по-перше, недопущенню можливості сучасної Росії монополізувати перемогу Червоної армії над нацизмом, адже в її лавах боролися мільйони українців та представників інших національностей. По-друге, ця перемога не повинна для теперішнього російського керівництва стати виправданням  агресії в інших країнах (Україна, Сирія, Грузія, Молдова, Чечня), мотивуючи такі дії тим, що «ми не можемо бути агресорами, адже ми звільнили світ від Гітлера».

 

Формат проєкту – кілька хвилинні ролики з потужним відеорядом (хроніка, інфографіка, анімація, карти, архівні світлини, моушн-графіка). Цей проєкт є додатковим джерелом історичної інформації для широкого загалу. Відеоролики присвячені періоду Другої світової війни.

 

 

Український інститут національної пам’яті

https://youtu.be/CIhUVxWh8gE

https://youtu.be/CIhUVxWh8gE