Український прозаїк, автор п'єс і журналіст Володимир Савович Лис отримав широку популярність як народний синоптик, чиї довгострокові прогнози на рік регулярно збуваються. Однак не менш вагомих успіхів він домігся на письменницькому терені. Купити книги Володимира Лиса прагне вже не одне покоління українців, підкорених глибиною порушених у них питань, оригінальним поглядом на дійсність і масштабністю описаних в книгах характерів. У творчості Володимира Лиса гармонійно переплелися жива і образна українська мова, колоритні персонажі і філософська тематика, що змушує знову і знову замислюватися про прочитане. Сюжети книг близькі читачеві будь-якого віку, тому що в них піднімаються загальнолюдські проблеми, які переживає кожен по-своєму, але зрозумілі всім без винятку.

Коротка біографія

Майбутній письменник з'явився на світ восени 1950 року на хуторі неподалік від села Загорани Волинської області. Навчався на журналістському факультеті Львівського держуніверситету. Після армії працював в різних газетах Західної України, а також в музично-драматичному театрі міста Рівне, де завідував літературним відділом.

Творчі досягнення

На літературній ниві Володимир Лис спочатку прославився як драматург, написавши п'ять п'єс, які з успіхом йшли в театрах і на радіо. У 2007 році з п'єсою «Полювання на брата» драматург переміг в Першому всеукраїнському конкурсі радіоп'єс.

Прозу почав писати в 1985 році. В основному працює в жанрах повісті та роману. У 2008 році роман Володимира Лиса «Острів Сильвестра» став переможцем національного літературного конкурсу «Коронація слова». А через два роки інша книга письменника - «Століття Якова» - перемогла в номінації «Гранд роман» того ж конкурсу, удостоївшись почесного статусу «кращого роману десятиліття».

 

Книги читаються легко, на одному диханні, викликають цілу гаму різноманітних почуттів і емоцій і духовно збагачують. Сюжети книг чіпляють за живе і довго не відпускають. Про них хочеться думати, говорити і ділитися думками про прочитане з оточуючими людьми.

Екранізація

«Століття Якова» — роман українського письменника Володимира Лиса, опублікований у 2010 році, який став лауреатом престижної премії «Гран Коронації» на міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова» (2016). За мотивами роману телестудія «1+1» створила чотирисерійний однойменний серіал (реж. Бата Недич, 2016).

 

Щорічно 18 жовтня відзначають Всесвітній день цукерок. Це свято солодких задоволень поєднує всіх, хто не проти поласувати цукеркою до кави чи чаю, а також і тих, хто має безпосереднє відношення до їхнього виробництва.

Свято було започатковано для того, щоб відзначити важливе місце, яке цукерки займають у культурі різних народів. Це не просто солодощі, а символ радості, задоволення та свята.

Перші цукерки з'явилися в Єгипті. Тому, що цукор на той час ще не був відомий, замість нього вживали мед та фініки. На Сході цукерки робили з мигдалю та інжиру, а в стародавньому Римі варили горіхи та макові зерна з медом та засипали кунжутом.

Про важливість екологічних проблем та відповідальність за довкілля.

 #docuclub

#docu_показ

10 жовтня 6- клас НВК в рамках програми DOCU ДІЄ 3.0,DOCU тижня 2024 долучилися до пізнавальної дискусії після перегляду документального фільму «Край електросміття» австралійського документаліста Девіда Феделя, яка відбулася в кіноклубі DOCUDAYS UA при бібліотеці ім. Т. Г. Шевченка.

Фільм досліджує проблему електронного сміття та його жахливий вплив на довкілля та людей, що живуть у ньому. Діти ознайомилися з статтею 50 Конституції України,з поняттям екологічних прав людини та з’ясували, що це право на безпечне та здорове довкілля, виконали вправи «Порушення яких екологічних прав зображено в стрічці?», «Визначення основних проблем забруднення довкілля на території селища», «Розв’язання проблеми економії електроенергії та води». Учні й учениці ділились своїми думками про проблему електронного сміття, шукали шляхи її вирішення та розмірковували над тим, який внесок вони можуть зробити для захисту довкілля, для відновлення України.

До заходу підготовано презентацію"Електросміття"

Подолання проблеми електронних відходів потрібно вирішувати як в організаційно-правовому аспекті, так і соціально-інформаційному.

Зробили висновок , що відновлення України потрібно розпочинати з кожного. Адже природа – наше багатство , яке потрібно берегти для наступних поколінь. Для риби треба чиста вода - будемо охороняти наші водойми. У лісах живуть різні тварини - будемо охороняти наші ліси, степи, гори. Рибі-вода, птахові – повітря, звірові - ліс,степи, гори. А людині – Батьківщина. Охороняти природу - значить охороняти свою Батьківщину. І коли людина буде охороняти свою Батьківщину, то в цілому ми збережемо свою планету на ім’я Земля.

Дякуємо заступнику директора НВК -Мурашко Ю.О. та вчителю фізичного виховання - Миронову Є.Ю. за гостинність та участь в програмі DOCU ДІЄ 3.0,DOCUтижні 2024.

#Культура_розправляє_крила#

#Шевченка_бібліотека#

 

Українська  повстанська армія створена  14 жовтня 1942 року. Ця дата була закріплена постановою Української Головної Визвольної Ради, у якій зазначається: «В м. жовтні 1942 р. на Поліссі постали перші збройні відділи, що дали початок Українській Повстанській Армії.

УПА, захищаючи український народ від терору окупантів, створює озброєну силу, яка закріпить завоювання української національної революції і, втілившись в українську народну армію, стане на захист УССД проти зовнішніх ворогів.

УПА – це озброєна сила українського народу; вести боротьбу в лавах УПА – це почесний обовʼязок кожного громадянина України.

УПА бореться:

За самостійну соборну українську державу на українській землі.

За новий справедливий лад і порядок в Україні без панів, поміщиків, капіталістів і більшовицьких комісарів.

За новий справедливий міжнародний лад і порядок у світі, що ґрунтується на основі поваги прав кожного народу і його незалежного всебічного розвитку у власних державних формах.

Після поділу в 1945 Західної України між Польщею і СРСР для розгрому УПА були задіяні великі військові з’єднання Радянської армії і Війська Польського. У боротьбі з УПА радянська влада вдавалася до провокаційних методів, спеціальні загони НКВД-МГБ, видаючи себе за воїнів УПА, тероризували місцеве населення. Одночасно місцеве населення, що підтримувало бійців УПА (насамперед сільські жителі Західної України) піддавалися масовим репресіям як „зрадники народу”.
 Окремі загони УПА в 1947 зуміли з боями прорватися на Захід.

Останні частини УПА на території УРСР були ліквідовані тільки в 1954. Окремі боївки діяли до 1956 р. і пізніше.

Ув’язнені вояки УПА були основною рушійною силою повстань у концтаборах на початку 50-х рр.. Вони мали ідейний та моральний вплив на шістдесятників та правозахисників, що прибували в табори в 60–70-х рр. 

 

 

«Німецька книжкова полиця в Україні» - в бібліотеці ім. Т. Г. Шевченка Краматорської міської ради

#Культура_розправляє_крила#

#Шевченка_бібліотека#

«Німецька книжкова полиця в Україні»- частина проєкту в межах«Обміну між німецькою та українською книжковою та літературною індустрією», що фінансується Уповноваженою федерального уряду Німеччини з питань культури та засобів масової інформації та реалізується Гете-Інститутом, Німецькою асоціацією видавців та книгорозповсюджувачів і Українським інститутом книги.

В рамках проєкту бібліотека- філія ім. Т. Г. Шевченка Краматорської міської ради була обрана серед 1000 публічних бібліотек та отримала 14 примірників книг для створення книжкової полиці німецької літератури у своїй бібліотеці.

Це книжки надруковані українською мовою для дорослих читачів та для користувачів середнього шкільного віку, серед яких Брехт, Шмідт, Познанські, Ганіка, Деблін.

Запрошуємо всіх бажаючих відвідати нашу бібліотеку та поринути у світ німецької літератури з новими книгами, адже проєкт «Німецька полиця» –хороша нагода для наших читачів ознайомитися з літературою, культурою та історією Німеччини.

Красно дякуємо всім партнерам та організаторам за подаровані книжки.

 

16 Жовтня – Всесвітній день хліба

Свято було засновано у 2006 році з ініціативи Міжнародного союзу пекарів і пекарів-кондитерів. Вибір дати обумовлений тим, що 16 жовтня 1945 року було створено Продовольчу й сільськогосподарську організацію ООН, яка займалася вирішенням проблем у розвитку сільського господарства і його виробництва. До речі, до цієї ж події приурочене й ще одне свято – Всесвітній день продовольства.

 Хліб уособлює добробут, статок. Коли люди кажуть «хліб та сіль», цим вони зазивають  до оселі багатство. Хлібом благословляли, тому що бачили в ньому оберіг від лиха, проводили в далеку путь, зустрічали. Всі народні свята супроводжувались споживання ритуального хліба. Це такі своєрідні сліди колишніх жертвоприношень наших предків вищим силам. Так, наприклад, Андріївські вечорниці, що пов’язані з кусанням калети (прісної хлібини з білого борошна, прикрашеної сухими вишнями, маком, горіхами, родзинками), (Фото 1.1) пов’язують з  давнім міфом про викрадення сонця.

На Різдво хлібом селянин перед Святою вечерею обходив господарство, приказуючи ритуальні слова про закликання добра та обминання лиха. У хаті, на покуті, під образами ставився дідух (коляда), згідно із традиціями — останній обжинковий сніп. Овес, жито, пшениця, льон - його основні складові.

 Особливе і дуже важливе місце серед обрядового хліба займають паски. Паска – це “сонячний” калач . В народі кажуть:

«Дочекався гречаної паски», що значило про велику нужду.

«Паска, ще в колосі», що значить нежате пшеничне поле.

Своєрідні хлібні обряди супроводжували безліч господарських дійств: оранка, сівба, зажинки і обжинки та решта мали не проходили без них. При цьому кожен з них йшов пліч-о-пліч з обідом, де певні спеціальні страви виготовлялись з борошна.

Хліб активно застосовується і в обрядах поховання. В останню земну путь людину проводжали, як і зустрічали, з хлібом. Стосовно суто поминальних обрядів, то традиційно поминання відбуваються на дев’ятий, сороковий день та у рік після смерті покійного. 

Для українців хліб не лише матеріальна річ, це – святиня, предмет обожнювання, оберіг, жертовна страва або й саме божество чи втілення божественної сили. Його цілують, ним присягають, скріплюють договір, з ним пов’язують добробут і навіть саме життя, адже слова “жити” й “жито” в українській мові мають один корінь.    Скріплену хлібом обіцянку не можна ніколи порушити. При сватанні свати заносили до хати, де чекала дівчина, свою хлібину, а отримували замість неї, коли була згода дівчини на шлюб, паляницю.

 

День художника України в 2024 році відзначається 13 жовтня

Свято було затверджено Указом Президента в 1998 році. Ініціатором святкування стала Спілка художників України. Метою є підтримка представників мистецтва та нагадування про його роль у культурному розвитку людини.

Без споглядання художньої творчості неможливо виховати повноцінно розвиту особистість. Тому прямим обов’язком художника є донесення свого бачення краси, правдиве відтворення історичних подій, розвиток почуття прекрасного в людях і спонукання до думок над суттю буття.

1. Анатолій Криволап

Анатолій Криволап, найуспішніший сучасний художник України. Вартість його картин б'є національні рекорди: у середньому полотна продаються по $70 тис. Статус "найдорожчого" перетворив роботи Криволапа на обов'язковий предмет декору приймалень, кабінетів і віталень багатьох успішних співвітчизників, а його ім'я – бренд.

2. Іван Марчук

Сучасний український геній – це про Івана Марчука. Британці навіть включили його до списку "100 геніїв сучасності" у 2007 році, в якому він, до речі, єдиний українець. Саме цей чоловік свого часу ввів до образотворчого мистецтва новий метод, який пізніше охрестили "пльонтизмом".

3. Микола Пимоненко (1862–1912)

Український художник-живописець, академік живопису Петербурзької Академії мистецтв, Член Паризької інтернаціональної спілки мистецтв і літератури, автор багатьох картин на сільську та міську тематику. Відомий своїми картинами, які змальвують Київ. Однією з найвідоміших робіт вважається "Київська квіткарка", яка має кілька варіантів виконання.

4. Василь Іванович Лопата (28 квітня 1941)

Український художник і прозаїк. Лопата створив близько 700 творів образотворчого мистецтва. Працює в жанрі графіки та живопису. Відомий, найперше своїми гравюрами. Саме цей художник оформлював портрети, пейзажі та орнаменти на перших українських гривнях зразка 1991 року.

5.Олександр Ройтбурд

Звісно ж, відкриває нашу десятку одеський художник, картини якого є найдорожчими серед робіт українських митців. Його творіння "Прощавай, Караваджо" продали за $97 тис.; він виставлявся в одному з найпрестижніших музеїв світу – Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку.

 

 

 

Ірина Чернова народилася 3 жовтня 1957 року в Херсоні. У школу пішла у 8 років.  Вірші та оповідання почала писати ще у школі. Здобула дві вищі освіти: Одеський інститут легкої промисловості (бакалавр за спеціальністю «інженер-механік») та Академія державного управління при Президентові України (магістр за спеціальністю «державне управління»). Здобувши вищу технічну освіту, працювала за інженерною спеціальністю, вийшла заміж, народила дітей. Потім працювала обліковцем листів у газеті, де у 1986 році розпочала  журналістську кар'єру. Через півроку Ірина стала заступником головного редактора газети, а із1991 року – головним редактором херсонської молодіжної газети.

Із 2001 року Ірина Чернова – головний редактор газети «Селянська зоря». Деякий час працювала журналістом і редактором жіночих журналів. Згодом закінчила курси сценарної майстерності голлівудського професора Річарда Креволіна. Письменниця також навчалася у школі практичної журналістики та на курсах з нейролінгвістичного програмування.

Із 2006 року почала займатися тільки літературною та сценаристською діяльністю: українською писала романи, а російською – кіносценарії.

Перший роман Люко Дашвар «Село не люди» став лауреатом премії конкурсу «Коронація слова 2007». Наступний роман «Молоко з кров`ю» (або «Примха») став дипломантом «Коронація слова 2008» та переможцем конкурсу «Книжка року БІ-БІ-СІ 2008». Роман «Рай. Центр» став дипломантом конкурсу «Коронація слова 2009» у категорії «Вибір видавців».

У 2010 вийшов роман «Мати все». У період з 2011 по 2012 роки авторка презентує трилогію «Биті є». У 2013 році вийшов восьмий роман письменниці «На запах м'яса». У 2015 році  Люко Дашвар видала роман «ПоКров». Роман «Ініціація» вийшов у 2018 році. У 2020 році з'явився роман «#галябезголови», а у 2021 році  роман «Село не люди2. Добити свідка». Люко Дашвар називають «найтиражованішою письменницею країни». Вона отримала відзнаку «Золотий письменник України», що надається авторам, чиї продажі перевищують сто тисяч примірників. Більшість її романів перевидавалися декілька разів і стали бестселерами.