«Здавай кров — даруй надію: разом рятуємо життя"

14 червня в Україні традиційно відзначається Всесвітній день донора крові.

 Переливання крові дозволяє щорічно рятувати мільйони людей. А, здавши кров навіть один раз, ви можете врятувати три життя.

З нагоди Всесвітнього дня донора крові, що відзначається 14 червня, ВООЗ проведе кампанію під гаслом: «Здавайте кров, даруйте надію: разом рятуємо життя,"Give blood, give hope: together we save lives"

Донорство — це акт доброти, солідарності та справжньої людяності. У 2025 році давайте зробимо ще один крок до світу, де кров є доступною для кожного, хто її потребує.

Надії, яку дарує донорство. Кожна крапля крові — це шанс на життя, на одужання, на повернення до рідних.

Об'єднанні зусиль. Донорство — це не лише вчинок однієї людини, а рух цілих громад і країн.

Заклику до дій. Важливо інвестувати в національні служби крові, покращувати інфраструктуру та залучати молодь до донорського руху.

Ситуація в Україні також дуже складна, ось основні моменти, які є на основі останніх доступних даних:

Щороку кров потребують понад 100 тисяч пацієнтів.

Україна потребує в середньому до 15 донорів на 1000 населення, тоді як реальна цифра — значно менша.

Активно працюють як державні, так і приватні служби крові, а також волонтерські ініціативи, наприклад:«ДонорUA». Український Червоний Хрест також регулярно проводить донорські акції.

Центри крові при лікарнях обласного та міського рівнів.

Дефіцит крові: В Україні завжди існував дефіцит донорської крові, і з початком повномасштабного вторгнення Росії ця проблема загострилася. Потреби в донорській крові зросли на 30-40% через велику кількість поранених військових та цивільних, а також через збереження потреб у крові для планових операцій, онкологічних захворювань, ускладнених пологів тощо.

Складність логістики: У багатьох українських містах є лише один центр крові, що створює труднощі для донорів, особливо у великих містах з великою площею.

Важливість регулярного донорства: Кров має обмежений термін зберігання (42 дні), тому важливо, щоб донорство було регулярним, а не лише ситуативним.

Користь донорства для здоров’я

Окрім того, що, здавши кров один раз, можна врятувати три життя, ви ще й отримуєте користь для власного здоров’я.

Вже одна донація стимулює роботу серця, печінки та селезінки.

Регулярне донорство знижує ризик розвитку тромбозів та онкологічних захворювань.

Системні донори загалом менше хворіють і довше живуть, що може бути пов’язано як з користю від самих донацій, так і з тим, що такі люди ведуть здоровіший спосіб життя.

Донорську кров перевіряють на ВІЛ, сифіліс і гепатити, а перед її здачею у людини перевіряють рівень гемоглобіну та деякі інші показники крові. Тож донорство — гарний спосіб до певної міри контролювати стан свого здоров’я.

Так званий ефект warm glow, коли людина відчуває радість від зробленої доброї справи — теж про здоров’я, зокрема ментальне.

Як підготуватись до здачі крові

Кров здають у першій половині дня. Перед цим варто добре виспатися, а напередодні — не перевтомлюватися. За 48 годин до донації не слід вживати алкоголь та медикаменти.

Протягом доби перед здачею крові необхідно дотримуватися нескладної дієти, відмовившись від:

молочних продуктів;

яєць;

жирного м’яса, ковбас, копчених виробів;

снеків і фастфуду;

жирних солодощів.

Основу вашого меню мають складати вуглеводи — каші, макарони, картопля (печена або варена), хліб. Жири краще вживати лише рослинні, м’ясо та рибу — нежирних сортів. Ласувати можна фруктами чи сухофруктами, сухим печивом, солодкими сухариками.

Зранку перед донацією слід легко поснідати — наприклад, кашею на воді та солодким чаєм з печивом. А от каву краще не пити ні перед процедурою, ні після.

Від куріння, якщо ви палите, варто утримуватися 2 години перед здачею крові і 2 години після.

Після донації, за можливості, уникайте суттєвих фізичних навантажень та алкоголю протягом 12 годин, вдосталь їжте і пийте побільше рідини.

Міфи про донорство:

"Я захворію після здачі крові"

➤ Ні, всі інструменти стерильні й одноразові. Процедура безпечна.

"Це боляче"

➤ Біль — як від звичайного уколу. Триває кілька секунд.

"У мене не та група крові, вона нікому не потрібна"

➤ Насправді усі групи крові потрібні, а найрідкісніші — навіть більше!

"Я не зможу займатися спортом після донації"

➤ Уже через кілька днів можна повертатися до звичного ритму (рекомендовано утриматися від фізичного навантаження 24–48 годин).

Цього року компанія присвячена надії, яку приносить кожна крапля донорської крові. Щороку переливання крові потребують мільйони пацієнтів, і кожен акт донорства стає для них джерелом надії.

Цілі кампанії цього року:

підвищити обізнаність громадськості про критичну потребу в донорській крові та плазмі та про те, яку роль їх наявність відіграє в житті пацієнтів;

мотивувати як нових, так і традиційних донорів до регулярної здачі крові для підтримки стабільного та достатнього запасу донорської крові;

підкреслити внесок донорів крові у покращення показників здоров’я та благополуччя населення та пропагувати цінності солідарності, співчуття та взаємодопомоги за допомогою практики донорства крові.

Повномасштабна війна, спричинена вторгненням російської армії в Україну, докорінно змінила все наше життя. І незважаючи на всі жахіття, ми демонструємо справжні дива — дива єдності, хоробрості, незламності. Щодня до лікарень прибувають нові поранені бійці, і їм ми можемо допомогти, здавши кров, яка рятує життя військових. Потреба в донорській крові лишається стабільно високою. Донорської крові потребують також цивільні, що постраждали від воєнних дій. Не скасувала війна і планових ургентних операції, онкологічних захворювань, ускладнених пологів. В Україні завжди існував дефіцит донорської крові, й наразі ця проблема стала особливо гострою.

Донором може стати практично будь-яка здорова людина у віці від 18 до 60 років, якщо вона не має протипоказань. Люди з масою тіла менше 50 кг або зрості менше 150 см допускаються до донорства в індивідуальному порядку лікарем-трансфузіологом. При цьому об’єм однієї донації не повинен перевищувати 12% об’єму циркулюючої крові. Стандартний об’єм заготівлі крові (донації) 450 ± 50 мл без урахування кількості крові, що взяли для аналізів (до 40 мл).

В середньому чоловік може здавати кров 5 разів на рік, а жінка – 4. Плазму можна здавати до 12 разів на рік.

Існують абсолютні протипоказання, що не дозволяють людині здавати кров: венеричні та інфекційні захворювання (ВІЛ-інфекція, СНІД, сифіліс, вірусний гепатит, туберкульоз, бруцельоз, тиф, лепра тощо), злоякісні пухлини і хвороби крові. Також не допускаються до донорства люди з органічними захворюваннями ЦНС, повною відсутністю слуху та (чи) мови, психічними захворюваннями, наркоманією, алкоголізмом, серцево-судинними хворобами, захворюваннями шкіри (псоріаз, екзема, різні дерматози), хронічними хворобами шлунково-кишкового тракту (гастрит, виразка шлунка), захворюваннями печінки, жовчовивідних шляхів, нирок.

Донорам не рекомендується:– Увечері напередодні здачі крові їсти жирну, смажену, гостру, копчену їжу, молочні продукти, олію, яйця, гриби, горіхи, банани, буряк.

– Вживати алкоголь менш ніж за дві доби (48 годин) до процедури.

– Приймати анальгетики та аспірин (ці речовини погіршують здатність крові згортатися)  менш ніж за три доби (72 години) до процедури.

– Палити менш ніж за годину до процедури.

– Здавати кров натщесерце. Вранці, в день здачі крові, рекомендується з’їсти нежирний вуглеводний сніданок (зварена на воді каша, сухе печиво) і випити велику кількість рідини (солодкий чай).

– Здавати кров при погіршенні стану здоров’я: озноб, запаморочення, головний біль, слабкість.

Після донації дуже важливо правильно харчуватися, аби відновити не лише кількість, а й якість крові. Їжа, багата на залізо, – одна з важливих умов відновлення після здачі. Це передусім продукти тваринного походження: м’ясо (особливо червоне), печінка, риба та різноманітні морепродукти.

Якщо ви не вживаєте такої їжі, запаси заліза допоможуть поповнити шпинат, горох, броколі, квасоля, спаржа,  а також хліб, крупи та макарони. Проте організм зможе засвоїти лише 10% заліза з рослинних джерел. Покращити ситуацію допоможе вітамін С, який стимулює засвоєння заліза. Найкращі харчові джерела вітаміну С – свіжа зелень та ягоди, цитрусові, фрукти, капуста, свіжі помідори.

Протягом пари годин після їжі не вживайте чай або каву. Танін у цих напоях погіршує засвоєння заліза. Негативно впливають і молочна продукція, клітковина, яйця та шоколад.

У Краматорську можна здати кров у Комунальній медичній установі "Станція переливання крові" за адресою: Краматорськ, вул. Василя Стуса, 8.

Додаткова інформація:

Назва: Комунальна медична установа "Станція переливання крові м. Краматорськ".

Контактні телефони: +380626465620, +380626468917.

Електронна пошта: kmuspk@gmail.com.

Адрес: вулиця Василя Стуса, 8, Краматорськ, Донецька область, 84138

Телефон: 099 297 1991

Часы работы:

Открыто ⋅ Закроется в 13:00

Кожна здача крові – це дорогоцінний дар, який рятує життя, а неодноразове донорство – ключ до забезпечення достатніх запасів безпечної крові.

Можливо, саме Ваша кров подарує життя людині, яка зазнала лиха!

 

 

Всесвітній день ляльки

 

Всесвітній день ляльки (World Doll Day) відзначається щороку у другу суботу червня. Лялька – це улюблена іграшка для людей усіх вікових категорій.

Мета свята навчити людей дорожити тими, хто щиро про них піклується. В цей день ви можете проявити свою любов і турботу до коханої чи близької людини, подарувавши їй улюблену ляльку.

Ініціаторкою впровадження цього свята стала Мілдред Сілі (1918-2001 рр.) – американська бізнес-вумен, колекціонерка ляльок та авторка численних робіт на тему виготовлення та колекціонування ляльок.

1946 – Мілдред створила компанію Seeley’s, яка стала лідером у сфері виготовлення порцелянових ляльок та супутніх мистецтв.

1977– Разом з іншими ентузіастами вона заснувала Гільдію майстрів ляльок, яка проводить конкурси, видає журнал DOLLS Beautiful та присуджує нагороду «Millie» на честь Сілі.

1986) – Мілдред започаткувала традицію святкування Всесвітнього дня ляльки у другу суботу червня, закликаючи дарувати ляльки як символи любові та дружби.

Її колекція французьких ляльок була визнана однією з найкращих у світі. У 2002 році продаж цієї колекції встановив світовий рекорд — $1,800,000 за всю колекцію та $215,000 за одну ляльку.

Символіка свята

Для Всесвітнього дня ляльки була створена спеціальна символіка. Логотип Всесвітнього дня ляльки був створений на основі ляльки художниці Boots Tyner (художниця та дизайнер ляльок Бутсі Кэйлоуіт Тайнер), логотип зображує дитину з порцеляновою лялькою в руках.

Безкоштовний логотип був розроблений для просування цього особливого дня.

Цікаві факти:

 Ляльки мають тисячолітню історію. Найстаріші знайдені археологами ляльки датуються близько 4 тисяч років до н.е. Вони були зроблені з дерева, глини та каменю і, як вважається, служили оберегами чи ритуальними предметами.

 В Японії є традиція святкування Дня дівчат — "Хина Мацурі" (3 березня), під час якого в будинках виставляють ляльки, що символізують імператорську родину. Це свято має понад тисячу років історії!

 У 1959 році була створена одна з найвідоміших ляльок у світі — Барбі. За час її існування було продано понад 1 мільярд екземплярів.

 Ляльки часто виконують терапевтичну роль. Наприклад, в Арт-терапії ляльки використовуються для допомоги людям, що переживають стрес або травму, дозволяючи виражати емоції через гру.Всесвітній день ляльки

 Всесвітній день ляльки (World Doll Day) відзначається щороку у другу суботу червня. Лялька – це улюблена іграшка для людей усіх вікових категорій.

Мета свята навчити людей дорожити тими, хто щиро про них піклується. В цей день ви можете проявити свою любов і турботу до коханої чи близької людини, подарувавши їй улюблену ляльку.

Ініціаторкою впровадження цього свята стала Мілдред Сілі (1918-2001 рр.) – американська бізнес-вумен, колекціонерка ляльок та авторка численних робіт на тему виготовлення та колекціонування ляльок.

1946 – Мілдред створила компанію Seeley’s, яка стала лідером у сфері виготовлення порцелянових ляльок та супутніх мистецтв.

1977– Разом з іншими ентузіастами вона заснувала Гільдію майстрів ляльок, яка проводить конкурси, видає журнал DOLLS Beautiful та присуджує нагороду «Millie» на честь Сілі.

1986) – Мілдред започаткувала традицію святкування Всесвітнього дня ляльки у другу суботу червня, закликаючи дарувати ляльки як символи любові та дружби.

Її колекція французьких ляльок була визнана однією з найкращих у світі. У 2002 році продаж цієї колекції встановив світовий рекорд — $1,800,000 за всю колекцію та $215,000 за одну ляльку.

Символіка свята

Для Всесвітнього дня ляльки була створена спеціальна символіка. Логотип Всесвітнього дня ляльки був створений на основі ляльки художниці Boots Tyner (художниця та дизайнер ляльок Бутсі Кэйлоуіт Тайнер), логотип зображує дитину з порцеляновою лялькою в руках.

Безкоштовний логотип був розроблений для просування цього особливого дня.

 

#культура_на_часі

 #Читаємо в сімейному колі#Почитаємо#батьки#виховання # розум # хитрість

"Батькові поради" - добірка народних оповідей-притч

Притча — невелике усне оповідання повчального характеру про якусь життєву пригоду. Вона утверджує перемогу добра, cправедливості. Притчі - це історії, які передаються від серця до серця, відкривають людям почуте, побачене, але найголовніше - душу. Вікова мудрість, що закладена в притчах, перетворює їх на своєрідну книгу життя, яка допомагає нам зрозуміти себе та наше майбутнє.

 У ПРИГОДІ

Народна притча

  Пішов раз лев на лови й зустрів мишку. Хотів її з'їсти, вже й лапою надушив. А мишка й каже йому:

—  Ой, леве, могутній владарю! Не їж мене, змилуйся наді мною, бідною, маленькою мишкою! Я тобі за те в пригоді стану!

  Засміявся лев:

—  Ти мені в пригоді станеш? Якась нещасна мишка — мені, цареві над звірями, у пригоді можеш стати? У якій же це пригоді?

—  А хто може теє знати, — каже мишка. — Тільки благаю я тебе — зглянься (змилуйся) наді мною!..

  Зглянувся лев, пустив мишку. Подякувала вона й побігла швиденько до своєї нірки.

   Коли це, за яким часом, попався лев у тенета (сітка для ловлі звірів, птахів). Б'ється, сердешний, борсається в тенетах, нічого не зробить — ще гірше заплутався в сітку. Аж де не взялась мишка — одну петельку перегризла, другу... Як заходилася (почала швидко робити), то таку дірку в тенетах зробила, що й лев виліз! Тоді мишка й каже левові:

— А що, бачиш, і я, маленька мишка, тобі в пригоді стала!

— Бачу, — каже лев, — віддячила ти мені й навчила мене! Спасибі тобі. Я бачу, що добро, зроблене комусь, сторицею (у багато разів більше) повертається.

                                                                                          Записала Олена Пчілка

                                                                          

За матеріалами: Олена Пчілка. "Годі, діточки, вам спать!" Упорядник О. М. Таланчук.  Художник І. І. Литвин. Київ, видавництво дитячої літератури "Веселка",1991 рік, стор. 221.

 

                                                                         БЕЗ ТРУДА НЕМА ПЛОДА

Народна притча

Якось один чоловік почастував вовка хлібом.

—  Ну й смачний! — похвалив вовк. А далі питає:

—  А де ти його взяв?

—  Та де взяв! Землю виорав...

—  І все?

—  Ні, потім посіяв жито...

—  І вже маєш хліб?

—  Та ні, — каже чоловік. — Почекав, поки жито зійшло, виросло, поспіло. Потім я його вижав, змолотив, намолов борошна, замісив тісто й аж тоді напік буханців.

—  Що смачний хліб, то смачний, — сказав вовк. — Та скільки ж коло нього походити треба!

—  Твоя правда, — сказав чоловік. — Клопоту багато. Але без труда нема плода.

 

 

* * *

БАТЬКОВІ ПОРАДИ

(Оповідач Василь Задорожній)

Жив в одному селі чоловік, і був у нього син. Чоловік сказав сину:

— Живи так щоб в кожному селі хату мав, щоб кожен день були нові чоботи і всі люди тобі кланялись.

— Як це, батьку, я можу поставити в кожному селі хату, купувати кожен день чоботи і примушувать людей мені кланятись?

Батько сказав:

— Дуже легко, сину! Матимеш в кожному селі доброго товариша, і хату матимеш свою. Кожен день щоб чоботи були нові, потрібно їх щовечора чистити. А вставатимеш рано, раніше за всіх, і люди будуть кланятись і вітатись.

За матеріалами: Українські народні казки у 40 книгах. Батькові поради. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.  Оповідач: Задорожній Василь Вікторович (1956 року народження), Потічок, Решетилівський район, Полтавська область. Книга 37. Казки Полтавщини / Запис, упоряд. і літ. опрац. М. Зінчук. — Чернівці: Прут, 2010.

* * *

БАТЬКІВСЬКА ПОРАДА

(Оповідач Наталя Швець)

Жив собі в одному селі чоловік, і був у нього один-єдиний син. Та вже такий розумник та красень, що ні в казці сказать, ні пером описать. Батенько душі в ньому не чув, вихвалявся перед сусідами та знайомими.

От хлопець виріс і надумав піти в самостійне життя. Тож прийшов до батька і каже:

— Я вже дорослий, піду в самостійне життя, щастя-долю буду шукати.

Засмутився старий, вирішив умовити хлопця не робити поквапливих кроків. Та все марно, син стояв на своєму. Тоді батько поблагословив його у далеку дорогу і дав таку пораду:

— Якщо хочеш свій вік прожити щасливим і в достатку, то послухай моєї поради: живи так, щоб ти мав у кожному селі хату, на кожен день нові чоботи і щоби щоранку всі люди тобі кланялися.

Задумався хлопець над батьковими словами, а далі й питає:

— Як це я, батьку, можу поставити в кожному селі хату, купувати щодня нові чоботи, ще й примусити всіх людей кланятись?

— Дуже легко, сину! У кожному селі матимеш товариша — будеш і хату мати, де переночувати. А щоб нові чоботи були, треба їх щодня чистити. Відтак на ранок будуть як нові. І вставати треба рано, не лінуватися. Люди побачать, що не лінивий, і будуть кланятись та вітатись.

Хлопець послухав батьківську пораду, та так і живе до цього часу в шані та добрі. А старий батько дуже радий, що його порада стала в пригоді синові.

За матеріалами: Українські народні казки у 40 книгах. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. Оповідач: Швець Наталя Григорівна Гориславці, Кременчуцький район, Полтавська область.  Книга 37. Казки Полтавщини / Запис, упоряд. і літ. опрац. М. Зінчук. — Чернівці: Прут, 2010.

 * * *

БАТЬКІВСЬКА ПОРАДА

(Оповідач Горова Л.)

Жив собі в одному селі чоловік і був у нього син. От виріс син і надумав піти в самостійне життя. Прийшов до батька і питається:

— Як мені жити далі?

Задумався сивий батько та й каже:

— Слухай, синку, чого міг, я тебе навчав. До роботи різної привчив, Ті ремесла за плечима не носити, майстровитій людині вони завжди згодяться. Якщо хочеш прожити свій вік щасливо в достатку, то слухай ще одну пораду: живи так, щоб мав у кожному селі хату, кожного дня нові чоботи і щоб кожного ранку всі люди з тобою першими віталися.

Подумав-подумав син над батьковими словами та й питає:

— Як же, тату, я можу в кожному селі хату поставити, купувати кожного дня нові чоботи ще й примусити всіх людей мені кланятися?

Засміявся батько і говорить:

— Дуже легко, сину. Матимеш у кожному селі гарного товариша — значить, і свою хату на всі випадки життя. А щоб на кожний день у тебе були нові чоботи, їх треба кожного вечора гарно вичистити, хоч як би ти не був втомлений. І нарешті, вставай, синку, рано, раніше за всіх, і йди на роботу. А коли йтимуть на роботу й інші люди, то всі, хто побачить тебе в роботі, будуть тобі щиро кланятися і вітати тебе.

За матеріалами: Українські народні казки у 40 книгах.Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. 211 (4889). Батьківська порада. СУС 915А. Записала Горова Катерина 2008 року. Оповідач: Горова Л. І., Хорошки, Оржицький район, Полтавська область. Книга 37. Казки Полтавщини / Запис, упоряд. і літ. опрац. М. Зінчук. — Чернівці: Прут, 2010.

* * *

БАТЬКОВА НАУКА

(Оповідач Ольга Максимів, Бойківщина)

Один чоловік оженився, завів собі сім’ю і мав три сини, та довго щастя не велося, тому що померла його молода жінка. Остався чоловік із трьома діточками, мучився сам та й мусів знайти собі другу дружину. Взяв він молоду дівчину, яка вийшла за нього не по любові, вийшла за старого чоловіка за господарку. І не хотілося їй бути його жінкою, але жила заради господарки і заради дітей: не було в неї своїх діток. Вона переживала, страждала і мучилася, що мусить працювати на чоловікових дітей.

Хотілося їй мати свою дитину. Одного разу вийшла вона на подвір’я, аж зупинився перед нею молодий парубок і почав підмовляти її:

— Слухай, твій чоловік старий. Може б, ми коли-небудь зустрілися з тобою? Ти ж молода, гарна, мучишся заради його дітей. Ти могла б для своєї дитини старатися, а не так мучитися. Працюєш, години вільної не маєш. А для кого?

Розговорилися вони, і молода дружина согрішила. А через деякий народився в неї синок. Батько не дуже приділяв увагу молодій дружині і малому синови, більше дбав про тих, що від першого шлюбу в нього були.

Нелегко було тому хлопчикови. Менших дітей не було, а тоті старші кепкувалися над ним, знущалися. Він усе плакав, жалівся матері, а мати казала:

— Мовчи, це твої старші брати.

А ті хлопці не злюбили його. Але хлопчик ріс розумненьким. Батько і старші хлопці, видно, знали, що він їм не син і не брат, бо почали прозивати його знайдою. А йому то дуже не подобалося, і подумав він: «Піду я з дому, бо недобре мені тут, не потрібний я тут». Мати жаліла свого синочка, але він був упертий і не хотів терпіти, що з нього глузували. І таки вирішив утекти з дому. Пішов, сам не знаючи куди, і зайшов у одне село. Хто його знає, чи далеко було те село від його села, чи близько. Зайшов він у село і чує дзвін у кузні. Заходить туди, а там коваль кує. Поздоровкався він, вклонився чемненько і говорить:

— Прийміть мене, дядечку, на роботу. Я хочу бути ковалем. Подивився на нього старий коваль і каже:

— Сину, ти ще малий, тобі ще бути за підпасича. Але нічого, я тебе прийму, буду вчити, як кувати. Але ти мусиш робити таку роботу, яка для тебе, а робота в кузні важка.

Зостався хлопчик в коваля. Слухав усе, що коваль казав, і все так робив. То ягнята на толоці пас, то корови, а часом забіжить у кузню і придивляється до ковальського ремесла. Побачив коваль, що хлопець має до того хист. Пройшло декілька років його життя в коваля. У нього своїх дітей не було, а в цього хлопця були золоті руки, і вирішив коваль узяти його за свого. Хлопець став на ковальське місце: йому дуже подобався дзвін молота, і приємно йому було, що він робить людям добро. Думав він і про те, що люди, які страждають, потребують його допомоги. А старий коваль допомагав йому, розказував, і він все засвоював.

Пройшли роки, і каже старий коваль:

— Сину, я вже не буду в кузні робити, ставай ковалем на моє місце. А він подумав і каже:

— Ні, піду я радше світ за очі, піду туди, де ніхто не знає, що я виріс в наймах, без батьків.

Пішов він світ за очі і прийшов у чуже, зовсім незнане йому село. Та й думає, за що йому взятися, як стати на ноги, бо прийшов тільки з молотком у ружах. А в тому селі не було коваля і не було кузні, а людям ковальська справа завжди потрібна.

Зайшов він до крайньої хати коло моста. Сказав, що хоче стати в них на роботу і жити в цьому селі. А ще, що він коваль і слава його буде така дзвінка, як удари молота в кузні. Хазяїни посміялися з него, але приміщення для кузні дали. Хлопець підковував їм коней, ремонтував коси, жінкам мотики справляв, люди були вдячні йому і подавали всіляку допомогу.

А хлопець хотів розбагатіти і думає: «Зроблю собі справжню кузню». Пішов у сільську управу, а там йому відмовили. Сказали:

— Ти приїжджий, ми не знаємо тебе. Дай якесь посвідчення, що ти дійсно з такого-то села, щоб ми могли відшукати тебе, як буде треба.

А там недалеко був міський коваль, який не хотів, щоб у цему селі був свій коваль, і дуже йому шкодив. Але хлопець був упертий, добре робив ковальські речі і робив їх за дешевшу ціну, то й зостався працювати в тому селі.

Був він і добрий хазяїн, усе відкладав гроші: дрібні копійки розтрачав, а більші гроші складав. І таки зробив собі добру кузню, купив трохи поля. І люди були ним задоволені.

А потім захотів молодий коваль оженитися. Знайшов собі гарну дівчину з багатого роду і оженився. Вона поважала його й любила, жили вони з жінкою, і довго не було в них дітей. А потім народила вона близнюків, двох синів, і коваль був дуже радий. Як почали вони підростати, казав він їм:

— Сини мої, учіться ремесла, то будете щасливими і добре проживете. А як доведете себе до того, що зовсім не буде як жити, то підіть у комору: там такий шнурочок висить, то на тому шнурочку повісьтеся.

Сини повиростали, а старий коваль занедужав та й помер. І не були сини такої вдачі, як він, ремесла не вчилися. Вчилися малими в школі, але яка тоді була наука? Один попав у погане товариство, розпився, пропив батькову працю і сам пропав.

А другий теж не хотів працювати, ходив по світі і зовсім збіднів. А батьківське ковадло пустувало, і подумав син: «Вернуся я до батьківського порога і зачну працювати, як мій батько». Але з чого почати, коли нічого немає, — все понищили, все прогуляли? І пригадав він батьківські слова: «Якщо тобі буде зовсім прикро, нічого не роби, лиш повісся на тому шнурку, що в коморі висить.» Подумав він, що виходу йому нема, а від людей встидно, і вирішив піти повіситися.

Зайшов до тої комори, а там шнурок засилений висить. Одяг він той шнурок на шию і повісився, а шнурок натягнувся, гак вирвався і з тої діри посипалися гроші — ті гроші, що батько своїм трудом заробив.

Син зрадів і сказав собі: «Буду вже працювати, як працював мій батько, і буду жити, як порядні люди живуть.»

За матеріалами: Українські народні казки у 40 книгах. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. Оповідач: Максимів Ольга Петрівна. Тернопіль: Богдан, 2006.​

 * * *

БАТЬКОВА НАУКА

(Оповідач Василь Барчук, Буковина)

У батька був їден син. Жив багато. Коли син підріс і вженився, не заставляв його ні до якої роботи — тілко вінчав і хрестив. (Це означає, що він часто бував на весіллях за вінчального батька, а на хрестинах — за кума.) Коли батько постарівся і прийшлося йому вмирати, сказав синови:

— Щоб ти в полі не казав «добрий день» і «Бог на поміч». (Тут йдеться про те, що треба рано виходити в поле на роботу, раніше за інших, щоб не ти вітався з працюючими на полі людьми, а вони з тобою.) І в кожнім селі щоб ти хату мав, і кожної неділі щоб були в тебе чоботи нові. А як прийде тобі до крутого, то завішайся на той кілок, що в коморі.

Син почав у кожнім селі будувати хату і кожної суботи нові чоботи шити. І як він то став робити, то збіднів до того, що всю худобу спродав, і хліб, і поле. Тілко одна хата лишилася. Іде він до свого вуйка і каже:

— Тато казав, щоб у кожнім селі хату мати і кожної суботи чоботи нові. А як я почав усе то робити, то так збіднів, що шматка хліба не маю.

А вуйко каже:

— Дурню ти, тато казав, щоб ти в кожному селі мав знайомство, щоб тобі було де переночувати, як прийдеться в чужім селі бути. А за чоботи тато сказав таке: треба кожної суботи чистити їх, щоб вони були як нові.

Іде він до фіна і каже:

— Позич мені хоч двадцять рублів.

Фін позичив. Тут сусіда проси його на весілля. А він не має ні хліба, ні грошей — нема з чим іти. Іде він знов до того фіна.

— Фіне, позичте мені ще цей раз. Хату продам, а з вами розрахуюся. Фін позичає. Іде він на весілля. Прийшов до хати, поклав хліб на приспу, а сам чисти від болота ноги. А свиня підбігла й схопила той хліб. Відбив він від свині хліб, але хліб був уже весь у болоті. Входи він у хату і кладе свій хліб на стіл у кутик, щоб люди не дивилися, який він обляпаний болотом. Вітається з хазяїном.

— Адіт, куме, прийшов я до вас без хліба, бо поклав хліб на приспі, і заким чистив ноги, підбігла свиня і взяла хліб.

— Щоб ти так жив, як ти мав той хліб, — каже хазяїн. Входи він у палату — місць нема.

— Куми, — каже хазяїн, — зробіть для чоловіка місце.

А вони не зробили. Пригнувся він поміж людьми і їв навстоячки. Скоро й пішов. Хазяїн питає:

— Куме, чого ви так хутко тікаєте? Ще страв не видали.

— Щось заболів я, — каже той.

А він не заболів — пішов з досади. Прийшов додому і ляг на піч. А жінка лишилася на весіллі, подавала на стіл страви. Наховала вона шматочків хліба в рукав і принесла чоловікови додому. Він поїв і каже:

— Жінко, йди знов туди та подавай. Може, й ще чогось принесеш. Пішла жінка і знов принесла. Він поїв і сидів, і думав. І нагадав, що тато казав йому завішатися на кілок у коморі. Пішов у комору, став на стілець, вчепив вірьовку на шию і на кілок. Як скочив він із стільця і натягнулася вірьовка, кілок вирвався і відти посипалося золото й срібло.

Як найшлося то золото й срібло, почав викупляти він землю, що попродав. Вже має корову, має коні, свині. Вшив собі хороше пальто, комір сивий каракульський. І жінці зшив пальто з таким гуляром.

Перед Зеленими святами вигнав він до череди корову. І була вона за всі корови лучча. Оперся на паличку і стоїть, а недалеко від него сидить купка людей, які тоже свої корови вигнали. Той фін, що позичав йому гроші, каже:

— Нанашку, ходіть май ближче сюди.

Приходи він до них.

— Добрий день!

— Добрий день!

— Слава богу, худоба не обіжена, файна трава виросла. А хазяїн, в якого було тоді весілля, питає:

— Куме, я бачив на вас і на жінці пальта з такими файними комірами. Що ви, такі файні вівці маєте?

— Нє, то в мене, куме, свиноматка таких файних ягнят народила.

— Та брешете, куме, не може бути, щоб свиня мала ягнята.

— Як я прийшов до вас на весілля з хлібом, ви й тоді казали, що я брешу. То вже й тепер я брешу?!

Та кума буком, та буком! А фін допомагає нанашкови бити кума.

— Оце тобі, щоб ти знав, як казати «брешеш»!

За матеріалами: Українські народні казки у 40 книгах. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. Оповідач: Барчук Василь Парфенійович. Чернівці: Прут, 2009.​

 

#культура_на_часі

До Вашої уваги пропонуємо інформаційні хвилинки"Батькові поради"

 

#культура_на_часі

#Читаємо в сімейному колі#Почитаємо#батьки#виховання # розум # хитрість

Мудрі поради (індійська казка)

Казки, Казки народів світу, Індійські народні казки

Жив колись на світі цар, який мав єдиного сина. Коли хлопчик підріс, повелитель віддав його навчатися. Наставник старанно працював з учнем, проте царевичу не вдавалося засвоїти жодної літери.

І коли спадкоємець повернувся додому, повелитель від сорому мало крізь землю не провалився. Адже всі дізналися, що син навіть читати не навчився. Зі звинуваченнями володар накинувся на викладача:

– Чому царевич не знає жодної літери?

– Пробачте, повелителю, та спадкоємець не здібний до науки. Я докладав багато зусиль, але даремно: він усе пропускає повз вуха.

Цар страшенно розгнівався на сина.

– Хай більше не показується мені на очі! – крикнув дружині. – Не бажаю продовжувати набиратися сорому через цього телепня!

Щоб урятувати сина від гніву батька, мати спорядила хлопчика в дорогу.

– Іди, любий, і нічого не бійся. Живи чесно й навчися чогось у житті. Тоді батько пробачить, і ти повернешся додому.

Довго подорожував царевич, поки не завітав до сусідньої країни, де побачив школу.

– Пане, дозвольте у вас залишитися, – тихо звернувся мандрівник до старенького вчителя.

– Гаразд, допомагатимеш по господарству: готуватимеш обід, прибиратимеш, збиратимеш фрукти... А у вільний час чомусь навчатимешся.

Старий і гадки не мав, що гість – царський син. Хлопець приносив дрова й воду, підтримував вогонь, прибирав, прав білизну. Добре йому велося в будинку вчителя.

Під час роботи спадкоємець часто слухав слова наставника, звернені до учнів. І хоча ніхто не змушував його читати, писати й рахувати – царевич поступово всьому навчився.

Минув час, і старий учитель вирішив залишити школу й усамітнитися:

– Любий, на моїх очах ти з хлопчика перетворився на доброго та сміливого юнака. Отож, як рідному сину, дам кілька корисних порад – не забувай їх!

Коли прийдеш у невідоме місце, не сідай, поки не пересвідчишся, що не загрожує небезпека.

Якщо запропонують їжу, не торкайся, доки не скуштують господарі чи якісь тварини.

Коли опинишся в чужому домі, не лягай відразу спати, яким би стомленим не був.

Не довіряй чуткам і не покладайся на перше враження, поки не пересвідчишся, на чиєму боці правда.

Царевич щиро подякував учителеві й помандрував світом.

Надвечір, завітавши до якоїсь корчми, попросив вечерю.

– Зараз принесу, – всміхнулася господарка.

А побачивши в гостя гаманець із грошима, поставила столик так, аби він опинився над глибокою ямою. Зверху ж рівчак застелила тоненьким килимком. Юнак мало не сів, але вчасно згадав першу пораду вчителя й обережно відсунув столик. Килимок відразу ж провалився в яму.

Довелося царевичу йти до іншої корчми.

Там господиня приготувала щедру вечерю, але, помітивши в парубка гаманець, підмішала отруту. Юнак хотів було скуштувати, та вчасно згадав другу пораду, тому кинув жменьку рису курям. За хвилину птахи попадали неживі.

Так хлопець урятувався вдруге.

Знесилений хлопець дістався до палацу тамтешнього правителя. Мандрівник розповів володареві, хто він і звідки.

– Невже батько тебе вигнав? – пожалів король гостя. – Якщо хочеш, залишайся!

Так юнак став жити в замку, а невдовзі полюбив доньку правителя.

І володар, побачивши, які щирі почуття поєднують серця закоханих, якось зізнався парубку:

– Я б із радістю віддав за тебе доньку. Та, на жаль, не можу, адже вже сім разів королівна ставала вдовою – всі чоловіки гинули на ранок після весілля.

– Чому бути, того не минути, – сказав царевич. – Я з радістю одружуся з принцесою!

Після весілля молодята пішли відпочивати. Стомлена наречена відразу заснула, а наречений згадав про настанови вчителя й не стулив очей. Раптом почувся шурхіт. Юнак зіскочив із ліжка й побачив величезну змію, що наближалася до нього.

Насправді на плазунку перетворився чаклун, якому колись відмовила принцеса. Засліплений помстою, вбивав усіх чоловіків красуні. Отож царевич вихопив меч і миттю переміг лиходія.

Коли вранці всі побачили молодих живими-здоровими, то дуже зраділи. Відтоді закохані зажили щасливо.

Та одного разу в тій країні почалася війна, отож молодий король змушений був вирушити на поле бою. Саме тоді його дружина народила сина.

Минали роки, й за час, поки тривала війна, хлопчик став вродливим юнаком. От в одному місті до короля, змученого довгою розлукою з коханою, дійшли чутки, що дружина весь час у супроводі якогось гарного молодика.

 

Ревнивий король закипів від люті, схопив меч і хотів було мчати до палацу, аж тут пригадав пораду вчителя не довіряти пліткам. Правитель хоч і заспокоївся, та все ж вирішив податися додому.

І за тиждень пізно ввечері дістався до палацу. Підкрався до вікна й побачив стрункого юнака, що обнімав дружину. Чоловік знову розлютився й вихопив меч, аж раптом у пам’яті пролунали слова вчителя:

– Не покладайся на перше враження, пересвідчись, на чиєму боці правда!

Цієї миті юнак побачив озброєного незнайомця й вигукнув, схопивши меча:

– Мамо, тут злодій! Зараз я його провчу!

Королева обернулася й упізнала коханого чоловіка, а тоді кинулася йому в обійми. Радощам не було меж.

Відтоді всі знову зажили разом щасливо, а все через те, що король назавжди запам’ятав розумні поради мудрого наставника.

 

День батька 2025 року: коли і як він з'явився

День батька в Україні святкують, як і в більшості країн світу, у третю неділю червня. Офіційно це свято було запроваджено в нашій країні 2019 року. Цьогоріч дата святкування припадає на 15 червня.

Ідея свята зародилася в США ще 1910 року завдяки Сонорі Додд, американці, яка разом із п’ятьма братами та сестрами виросла під опікою турботливого батька-одинака. Після його смерті вона запропонувала вшанувати всіх батьків у третю неділю червня. Її ініціативу підтримали, і до початку 2000-х років цей день став офіційним святом у багатьох країнах світу.

Ідеї святкування і подарунків на День батька 2025 року

Хоча в Україні День батька ще не набув такої широкої популярності як, наприклад, в США, проте кожен може долучитися до його святкування і допомогти поширити традицію. Якщо є можливість, краще провести цей день разом із татом, зайнявшись чимось цікавим, або хоча б зателефонувати йому. Запропонуйте батькові прогулянку, похід у кіно або на природу — такі моменти залишаються в пам'яті надовго і зміцнюють зв'язки.

Наші батьки є найближчими людьми для нас, тому ми повинні бути вдячними їм за все, тим більше за їхні поради і настанови. Недарма люди говорять: "Батьківські поради мудріші за всі інші". Бо хто ж, як не батьки, можуть нас найкраще зрозуміти. Лише вони нас підтримають в любій ситуації, не зрадять, не образять. Так, безумовно, бувають сварки після яких псуються стосунки між батьками і дітьми. Кожен переживає це по-складному. Тому потрібно уникати неприємних ситуацій, допомагати їм, слухатися їх, бо хто як не вони допоможуть завжди. Саме тому батьківські поради - мудрі.

Мудрі поради батька для сина:

Мудрість, яка дозволить будь-якій дитині бути вільним, відверто мріяти і не боятися поразки

Завжди роби зарядку

Вставай на світанку

Куріння, алкоголь під забороною

Вони не допоможуть тобі перенести всі тяготи дорослого життя, а лише заженуть в депресію.

Ніколи не мсти

Пам’ятай: помста вбиває месника! І в прямому, і переносному сенсі.

Поради батька синові: візьми на замітку:

Люби і піклуйся про маму

Вибираючи подругу, пам’ятай:

Головне те, що тобі має бути з нею легко і були теми, на які вам буде про що поговорити.

Вибирай одного

Синок, пам’ятай: один – це надійний товариш, на плече якого ти можеш покластися.

Завжди тримай слово

Пообіцяв? Розбийся в коржик, але виконай обіцянку.

Навчися говорити «ні»

Знайди свій сенс життя

Живи тут і зараз.

Ці поради допоможуть синові вирости здоровим, впевненим в собі, самодостатнім і взагалі справжньою людиною з великої літери. Хоча, як показує практика, поради порадами, але тільки досвід стає джерелом мудрості.

 

Сьогодні проблема збереження природних ресурсів та й життя загалом стоїть особливо гостро. Незворотні зміни клімату, природні катаклізми — природа ставить перед нами дилему: або ми змінимо своє ставлення до неї, або усе живе перестане існувати.

Екологічні дати в календарі дозволяють нам ще раз проаналізувати своє ставлення до навколишнього середовища і замислитися над власним вкладом у це. А зробити кожен може багато, і достатньо для цього лише маленьких кроків: свідоме споживання води, сортування сміття, економія електроенергії, відмова від поліетиленових пакетів й пластикових пляшок тощо.