Маячка, Маячка…

Річка? - Так!

Але дехто з місцевих, які живуть у Старому місті та Шабельківці, так називають і забудову між Шабельківкою та Доменними, чи не так? Називають, але точно ніхто навіть не здогадується, де саме знаходилось те поселення від самого початку.

Мало хто із сучасників знає, що таку назву мало старовинне поселення на лівому боці річки Маячка - там де тепер вулиця Свободи. Перед вами фрагмент мапи тих часів, на якій видно, де знаходилось те село. В документі сер. 80-х рр. XVIII ст., який я знайшов в державному архіві 32 роки тому, її назвуть «деревня Мояцкая». Але в інших, які довелося переглядати нещодавно, позначена і добре знайома нам назва - Маячка.

Станом на 4 квітня 1785 року дворянський засідатель Слов’янського нижнього земського суду поручик Семен Москвітінов засвідчив, що в маєтку поміщика відставного секунд-майора Степана Сергіїва сина Таранова на той час уже були «деревни Белянская, в коей строение – господской дом, подданных малороссиан шесть дворов, мельница на речке Беленькой о трех колах; в Мояцкой подданных же малороссиан двадцать дворов».

Зверніть увагу: на той час у Білянському налічувалось лише 6 дворів, а в Мояцькому - втричі більше! Але не пощастило маячанам стати «крутими»: 1790 року поміщик власним коштом побудував у слободі Білянській церкву, і це позначилось на всій її подальшій історії. У XIX ст. селу Білянському судилося стати адміністративно-територіальним центром Білянської волості, яка об’єднала всі поселення і їх громади, що у XVIII ст. виникли на території сучасного Краматорська.

…Переглядаючі архівні документи отих сивих часів, побачив скаргу, надіслану до органу повітової влади. Жалілися на маячан. Що ж ви думаєте, вони вчинили? Дорога від Білянського у бік Тору/Словʼянська перетинала річку Маячку. Звичайно в тому місці був міст. Тож одного разу підʼїджаючих до того мосту почали зустрічати кремезні дядьки. Любʼязні, ввічливі… Вони підходили до підводи і пропонували візнику випити чарку горілки. За гроші, звичайно.

- Тобі на той бік річки?

- Так!

- Тоді кинь сюди копійчину, «причастись» і рушай собі далі!

- А коли не захочу?

- То повертай назад!

Цікава історія. Навряд ту ініціативу виявили самі маячани. Сплату за переїзд мосту їм доручив Таранов? Можливо. Бо той міст потрібно ж було іноді лагодити, ремонтувати. А де гроші брати? Вони з неба не падають…

Тож Маячка - то наша давнина. Ще один стовп, на який спирається історія Краматорської територіальної громади.

Володимир Коцаренко

27.02.2025 р.