Олдос

Хакслі.

Антиутопічні твори у ХХ столітті займали особливе місце в літературі епохи. На межі модернізму та постмодернізму активно піднімаються питання місця людини в новій системі, що породжує загальне розчарування технічним прогресом та стрімкою перебудовою соціуму. Саме на цей період і припадає значна частина життя Олдоса Хакслі.

Він походив із британської еліти. Серед його родичів було чимало письменників та науковців. Ще навчаючись у Оксфорді, майбутній письменник чітко усвідомив своє літературне покликання, а свій перший роман написав ще у 17 років.

Хоча Хакслі писав фантастику і в 1930-і важко було уявити в реальному житті повну реалізацію описаного на сторінках його творів. Проте багато особливостей вигаданого світу почали реалізовуватися через три десятиліття після публікації “Дивного нового світу”.

 

Попри критику тодішнього суспільства і правдивий прогноз щодо майбутнього розтління і деградації, Олдоса не можна назвати консервативним авторитетом. Ми з подивом чи навіть жахом читаємо “Дивний новий світ”, але описане в романі багато в чому перегукується з деякими сторонами життя самого автора.

 

Олдос Хакслі неодноразово брав участь у різноманітних тестуваннях і випробуваннях психотропних речовин. Свій психоделічні практики він описав у романі “Двері сприйняття”. Окрім цього, автор не обмежився наркотиками: Хакслі мав чималий досвід вивчення містицизму, східних вірувань й різноманітних парапсихологічних практик.

 

Та попри все це, його роман підняв питання морально-етичних меж у модерністському суспільстві, продемонстрував наслідки божевільних ідей, реалізованих у тоталітарній державі. А найцікавіше, що навіть цілком світські та невоцерковлені люди могли бачити початки прийдешніх змін в культурі й моралі, які стали характеризувати наступні епохи

 

Ернест Хемінгуей 

Письменник народився 21 липня 1899 року в містечку Оук-Парк в штаті Іллінойс (це було передмістя Чикаго). Його батько був лікарем, а мати займалася вихованням дітей. З дитинства батько прищеплював йому любов до природи, в надії, що син піде по його стопах, і вивчатиме природознавство з медициною. Мати майбутнього письменника наполягала на заняттях музикою і навіть змушувала його співати в церковному хорі.

Після закінчення школи в Оук-Парк, він почав працювати репортером в газету Канзас-Сіті. Незабаром він був мобілізований і відправлений на службу в Червоний Хрест в Італії.

 Літературний календар липня

до 100 річчя з дня народження

Юхимович Василь Лукич народився 12 липня 1924 р. в с.Сингаї Коростенського району на Житомирщині. Закінчив Вінницький педагогічний інститут. Учасник війни, нагороджений медалями та Почесними Грамотами Президії Верховної Ради України.

 Автор біль як 20 книжок поезій "Матері", "Не пройду стороннім", "З клекоту літ", "Вікно у світ", "Зоряна балада", "Чорно-білі листівки", "Юності цвіт", Подорожники", "Вибране", "Ровесники гроз", "Кличу перепілку"; книжок гумористичних віршів "Який Яків - така й дяка", Весілля з квитанцією", "Євангеліє від Лукича", "Виводок жарт-птиці", "Імена не дивина"; книжок щедрість "Щедрий вечір"; весільних пісень "На Поділлі - весілля"; збірок пісень "Нагадую піснею" та "Серпанкова земля. Працює в галузі перекладу. 

Василь Лукич відомий як збирач народних переказів, пісень (лише колискових він нарахував близько ста!), він здійснив повний запис обряду подільського весілля.

 Заслужений працівник культури, заслужений діяч мистецтв України, лауреат літературних премії "Пам'ять" та премії ім.О.Вишні. Помер у 2002 році.