Олдос

Хакслі.

Антиутопічні твори у ХХ столітті займали особливе місце в літературі епохи. На межі модернізму та постмодернізму активно піднімаються питання місця людини в новій системі, що породжує загальне розчарування технічним прогресом та стрімкою перебудовою соціуму. Саме на цей період і припадає значна частина життя Олдоса Хакслі.

Він походив із британської еліти. Серед його родичів було чимало письменників та науковців. Ще навчаючись у Оксфорді, майбутній письменник чітко усвідомив своє літературне покликання, а свій перший роман написав ще у 17 років.

Хоча Хакслі писав фантастику і в 1930-і важко було уявити в реальному житті повну реалізацію описаного на сторінках його творів. Проте багато особливостей вигаданого світу почали реалізовуватися через три десятиліття після публікації “Дивного нового світу”.

 

Попри критику тодішнього суспільства і правдивий прогноз щодо майбутнього розтління і деградації, Олдоса не можна назвати консервативним авторитетом. Ми з подивом чи навіть жахом читаємо “Дивний новий світ”, але описане в романі багато в чому перегукується з деякими сторонами життя самого автора.

 

Олдос Хакслі неодноразово брав участь у різноманітних тестуваннях і випробуваннях психотропних речовин. Свій психоделічні практики він описав у романі “Двері сприйняття”. Окрім цього, автор не обмежився наркотиками: Хакслі мав чималий досвід вивчення містицизму, східних вірувань й різноманітних парапсихологічних практик.

 

Та попри все це, його роман підняв питання морально-етичних меж у модерністському суспільстві, продемонстрував наслідки божевільних ідей, реалізованих у тоталітарній державі. А найцікавіше, що навіть цілком світські та невоцерковлені люди могли бачити початки прийдешніх змін в культурі й моралі, які стали характеризувати наступні епохи