До Міжнародного дня протидії булінгу "Проти #дій булінгу ! Хто мій безпечний друг?"

ПРОТИДІЯ ШКІЛЬНОМУ БУЛІНГУ

БУЛІНГ (від англ. bully— хуліган, залякувати) – форма насильства у вигляді цькування, бойкоту, насмішок, дезінформації, псування особистих речей, фізичної розправи. 89% молоді вважає булінг проблемою українських шкіл. Кожен другий школяр є жертвою булінгу. Більшість із них соромляться, тому нікому про булінг не розповідають.

НАЙПОШИРЕНІШИМИ ФОРМАМИ БУЛІНГУ Є:

• Словесні образи, глузування, обзивання, погрози.
• Образливі жести або дії, наприклад, плювки.
• Залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій з метою змусити жертву щось зробити чи не зробити.
• Ігнорування, відмова від спілкування, виключення з гри, бойкот. Вимагання грошей, їжі, речей, умисне пошкодження особистого майна жертви.
• Фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, що заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження).
• Приниження за допомогою мобільних телефонів та Інтернету (СМС- повідомлення, електронні листи, образливі репліки й коментарі в чатах і т.д.), поширення чуток і пліток.

ХАРАКТЕРИСТИКА БУЛІНГУ:

•здійснюється навмисно;
•відбувається регулярно;
•нерівність сил;
•груповий процес;
•не закінчується сам по собі;
•негативний психологічний вплив на всіх.

СТАДІЇ ШКІЛЬНОГО БУЛІНГУ:

•Утворення булінг-угрупувань (навколо «лідера» створюється група «прихильників»).
•Початок конфлікту і його ескалація. З боку агресора –початок і повторення насильницьких дій. З боку жертви – приниження, страх, тривожність, втрата здатності і волі до супротиву.
•Деструктивна поведінка. За учнем закріплюється статус жертви. Його звинувачують у ситуації, що склалась. Жертва вірить, що винна в знущаннях над собою.
•Вигнання. Пропуски занять, перехід до іншої школи.

НАСЛІДКИ ШКІЛЬНОГО БУЛІНГУ

Жертви булінґу переживають важкі емоції – почуття приниження та сором, страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:

•неадекватне сприйняття себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;
•негативне сприйняття однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули уроків у школі;
•неадекватне сприйняття реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;
•девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

АЛГОРИТМ ДІЙ РЕАГУВАННЯ НА ВИПАДКИ НАСИЛЬСТВА В ШКОЛІ (ЮНЕСКО):

•Інформування інших учасників освітнього процесу.
•Термінове втручання.
•Надання першої допомоги потерпілому.
•Розбір і реєстрація випадку насильства.
•Надання допомоги, прийняття виховних і дисциплінарних заходів і
завершення випадку.

АНТИБУЛІНГОВА ПРОГРАМА ВКЛЮЧАЄ:

•Профілактику: формування навичок соціальної взаємодії (навички спілкування, роботи в команді, уміння вирішувати конфліктні ситуації, керування власними емоціями, саморегуляція).
•Профілактика і протидія.
Комплексна робота проти булінгу:
– активна включеність дорослих;
– дорослий як авторитет і рольова модель;
– тверді рамки неприйнятної поведінки;
– послідовне застосування некаральних санкцій за порушення правил.

ЗАХОДИ ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ В ШКОЛІ (ЮНЕСКО):

•Моніторинг і аналіз актуальної ситуації.
•Створення шкільної антибулінгової політики.
•Розробка і реалізація плану заходів.
•Організація роботи психологічної служби.
•Навчання співробітників.
•Навчання учнів.
•Інформування батьків.
•Створення інформаційних матеріалів.

ЯК ВПОРАТИСЯ З СИТУАЦІЄЮ САМОСТІЙНО (ПОРАДИ УЧНЕВІ)

•Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.

•Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.

•Стримуйте гнів і злість. Адже це – саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.

•Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Чим агресивніше ви реагуєте, тим більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров’я ситуації.

•Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ ВЧИТЕЛІ

Вирішальна роль у боротьбі з булінґом у школі належить вчителям. Але впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки керівництва школи, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій.
Для успішної боротьби з насильством у школі:
•Усі члени шкільної спільноти повинні прийти до єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь-якою ознакою, сексуальні домагання в школі є неприйнятними.
•Кожен повинен знати, у яких формах може проявлятися насильство і цькування і як від нього страждають люди. Вивчення прав людини і виховання в дусі миру повинно бути включено в шкільну програму.
•Спільно з учнями мають бути вироблені правила поведінки в класі, а потім загальношкільні правила. Правила повинні бути складені в позитивному ключі «як треба», а не як «не треба» поводитись. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.
•Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.
•Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії.
•При аналізі ситуації необхідно розібратися в тому, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого і обов’язково поговорити з кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити шкільного психолога.
•В залежності від тяжкості вчинку, можна пересадити учнів, запропонувати вибачитися, написати записку батькам або викликати їх, позбавити учня можливості брати участь у позакласному заході.
•Учням треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і за необхідності покликати на допомогу дорослих.
•Необхідно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням підтримку і конфіденційність, бути тактовними.
•Для успішного попередження та протидії насильству необхідно проводити заняття з формування навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів.

ПОРАДИ “ЯК СПРАВИТИСЯ З БУЛІНГОМ»

• Зберігай спокій.

• Розкажи дорослому, якому ти довіряєш, про те, що трапилося, або повідом дорослим про це анонімно.

• Поговори про це зі своїми братами чи сестрами, або з друзями, щоб тобі не здавалося, що ти самотній.

• Зателефонуй на «гарячу лінію»