Неповторна мудрість МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня 1864 року у Вінниці, в родині дрібного службовця.

Український письменник, громадський діяч, голова Просвіти в Чернігові, один з організаторів Братства тарасівців.

Його називають сонцепоклонником. Він любив життя, людей, землю, природу.

Михайло Коцюбинський увійшов до української літератури як один із найкращих стилістів і майстрів української художньої психологічної прози.

Вершиною досконалості особливого художнього стилю М. М. Коцюбинського є твори «Fata morgana», «Що записано в книгу життя» (1910), «Тіні забутих предків» (1911). Останні новели письменника – «Хвала життю», «На острові», «Цвіт яблуні» – доповнені елементами неоромантизму.

Можна констатувати, що Михайлу Михайловичу вдалося досягти своєї мети: він знав 9 мов, зокрема французьку, італійську та турецьку; увів в українську літературу поняття «імпресіонізм» і мав значний вплив на український кінематограф. Саме за його твором Сергій Параджанов зняв фільм, який Гарвардський університет додав до списку обов’язкових для перегляду студентами, які претендують на вищий ступінь у кінознавстві.

Сьогодні ми пропонуємо вам згадати твори Михайла Коцюбинського, які мають прочитати всі українці:

«Дорогою ціною», 1901 рік

Заради чого людина готова ризикувати всім, навіть власним життям? Заради сімʼї? Чи, може, заради кохання? Остап і Соломія, персонажі твору Михайла Коцюбинського, сплатили високу ціну за волю.

«Цвіт яблуні», 1902 рік

Імпресіоністичний твір, який дає можливість проникнути у душу оповідача та відчути усі його переживання. «Цвіт яблуні» — надзвичайно потужний етюд, сповнений символів і сенсів.

«Тіні забутих предків», 1911 рік

Неймовірна природа Карпат, традиції, звичаї та побут автентичної Гуцульщини поєдналися в історії Івана і Марічки — українських Ромео і Джульєтти.

Новела Intermezzo

Новела присвячена кононівським полям. Їх власником був Євген Чикаленко, відомий український меценат, який і умовив Михайла Коцюбинського відпочити у своєму маєтку.

Цитати з творів:

-Бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег. Не тільки власне, а і чуже. А врешті - хіба я знаю, де кінчається власне життя, а чуже починається? Я чую, як чуже існування входить в моє, мов повітря крізь вікна і двері, як води при токів у річку. Я не можу розминутись з людиною. Я не можу бути, самотнім. Признаюсь - заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі. Тоді як на своїй я скрізь і завжди стрічаю людину. — «Intermezzo» (1908)

-От, зростила дитину, берегла, доглядала, рада була неба їй прихилити та зорями вкрити, а тепер віддай між люди на поневіряння. — «Fata Morgana» (1902—1903, 1910)

-Коли ви в горі, коли ви щохвилини сподіваєтесь якогось лиха і душа ваша напружена, мов струна на інструменті, раджу вам зупинити годинники. Якщо ви стежите за ними, вони без кінця продовжують ваші муки. Коли ж забуваєте за них, вони нагадують про себе, як цегла, що падає на голову. Вони байдуже рахують ваші терпіння й довгими стрілами-пальцями наближають хвилину катастрофи. — «Цвіт яблуні» (1902)

-А люди йдуть. За одним другий і третій, і так без кінця. Вороги й друзі, близькі й сторонні - і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті, і всі лишають на душі моїй сліди своїх підошов. Затулю вуха, замкну свою душу і буду кричати: «Тут вхід не вільний!» Intermezzo

-Мене втомили люди. Мені докучило бути заїздом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять. Повідчиняти вікна! Провітрить оселю! Викинуть разом із сміттям і тих, що смітять. Нехай увійдуть у хату чистота й спокій. Intermezzo

-Ходиш мiж людьми, як мiж вовками. Одно - стережешся. Скрiзь настороженi вуха, скрiзь простягннi руки. Бiдний в убогого тягне сорочку iз плоту, сусiд в сусiда, батько у сина. "Мiж людьми, як мiж вовками". Intermezzo

-Признаюсь - заздрю планетам: вони мають свої орбiти, i нiщо не стає їм на їхнiй дорозi. Intermezzo Михайло Коцюбинський

-Поезія жити не може на смітнику, а без неї жити - злочин. "Сон"

-Небо було синіше од моря, море було синіше од неба. Мені здавалося, що вони заздрять одне одному. Сон Михайло Коцюбинський

-Людей їдять пранцi, нужда, горiлка, а вони в темнотi жеруть один одного.

Intermezzo

...життя безупинно i невблаганно iде на мене, як хвиля на берег. Не тiльки власне, а i чуже. Intermezzo Михайло Коцюбинський

-Хто знає, що робиться там, де людина не може бачити...

Intermezzo

-Дарма, чи те "треба" мале, чи велике, — вагу те має, що кожен раз воно вимагає уваги, що не я їм, а воно мною уже керує. Фактично стаєш невільником сього многоголового звіра Intermezzo

-Я живу не так, як хочу, а як ти мені кажеш в твоїх незліченних "треба", у безконечних "мусиш". Intermezzo