Співпрацював з
"Просвітою", організував український народний хор, відкрив
бібліотеку, влаштовував вечори пам'яті Т. Шевченка, листувався з Оленою Пчілкою,
Панасом Мирним, П. Стебницьким.
Друкуватися почав з 1883. Популярністю користувалися його історичні твори:
"Запорожська слава"
(1906), "На руїнах Січі" (1907), "Борці за правду",
"Під Корсунем", "Над Кодацьким порогом (про гетьмана Івана
Сулиму)" (усі – 1913), "З Дніпра на Дунай" (1914), "Гетьман
Сагайдачний" (1915), "Мандрівка на пороги" (1916), "Кость
Гордієнко-Головко – останній лицар Запорожжя" (1917), "Зруйноване
гніздо" (1919).
Писав також вірші та п'єси.
1917 заснував "Українське видавництво А. Кащенка в Катеринославі", в
якому друкував свої твори. Восени 1917 приїздив до Києва. Звертався з проханням
до Української Центральної Ради про призначення йому пенсії, однак йому було
відмовлено. Наприкінці 1918 його видавництво згоріло, а сам він тяжко захворів.
Від 1919 був прикутий до
ліжка. За часів СРСР усі книжки Кащенка були вилучені з бібліотек і до 1989 не
був надрукований жодний його твір.
Комментариев нет:
Отправить комментарий