8 січня виповнюється 125 років від дня народження

українського письменника-фантаста, журналіста

Володимира Владка

(8.01.1901-21.04.1974)

 

Запрошуємо  читачів ознайомитись з інформацією про життя та творчість письменника-ювіляра та прочитати твори з фонду бібліотеки! 

Твори Володимира Владка – чудовий приклад класичної пригодницько-фантастичної літератури. Його вважають нашим Жюль Верном – батьком української наукової фантастики. 

Однак сьогодні поціновувачі цього жанру навряд чи згадають назви його романів. І не дивно – вони давно не перевидавались.

Майбутній письменник, Володимир Миколайович Єрем­ченко – це справжнє прізвище Владка – народився в Петербурзі 8 січня 1901 року. Однак писав свої твори саме українською мовою. Життєва історія його досить звичайна, тому звернемо увагу лише на цікаві факти з його життя.

Початкову освіту здобув у реальному училищі, згодом закінчив Інститут народної освіти. Майбутній письменник мав глибокі та всебічні знання, вільно володів англійською мовою і латиною, знав про найновітніші відкриття в галузі науки і техніки. Рано залишившись без батька. Почав працювати журналістом у різних друкованих виданнях.

          Історія виникнення псевдоніму “Володимир Владко” дещо містична. Навчаючись в Інституті народної освіти, Володимир був змушений допомагати своїй родині, заробляючи гроші в газетах та журналах. Підписував свої статті завжди “Владимир Еремченко”. Одного разу верстат зіпсував підпис – від імені залишилось тільки “Влад”, а від прізвища “ко”. Так з’явився Володимир Владко.

Зовсім в іншому, на перший погляд, навіть несподіваному плані написано роман «Нащадки скіфів». Письменник спрямовує свій погляд не в майбутнє, як це властиво науковій фантастиці, а в минуле.
Наступні твори Владка мали антифашистське, антивоєнне спрямування — «Аероторпеди повертають назад» та «Сивий капітан», у якому головний герой виходить на двобій із диктатурою. Але всі його зусилля закінчуються трагічно. Приречена на поразку сама філософія життя, яка будується на егоїзмі, жорстокості, зневазі до людей.
Після «Сивого капітана» письменник замовкнув аж на 15 років. 

          Лише після 15 років мовчання, Владко потішив своїх фанатів новими повістями та збіркою “Чарівні оповідання”.

В 1956 році Володимир Владко повертається до свого улюбленого жанру. Пише повісті «Позичений час», «Фіолетова загибель» дарує читачам збірку «Чарівні оповідання».

          Нинішньому любителю наукової фантастики не легко знайти твори Владка – тільки в електронному вигляді, чи на розкладках букіністів. А от за кордоном його твори знають та люблять. Роман “Аргонавти Всесвіту” шість разів перевидавали в Японії. Творчість останнього українського Жюль Верна, батька української наукової фантастики – Володимира Владко – і сьогодні є частиною повністю занедбаного літературного жанру, на жаль. Однак, це ще раз свідчить про те, що українці так мало знають про своїх справжніх героїв.