День українського добровольця 

"Вони для нас виборюють життя"

В Україні 14 березня з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості, рішенням Верховної Ради від 17 січня 2017 року, відзначається День українського добровольця. У цей день у 2014 році перші добровольці з Майдану вирушили на тренувальну базу під Києвом. Навесні того ж року при облдержадміністраціях було розпочато набір до батальйонів територіальної оборони, що формувалися з мешканців-добровольців областей під керівництвом Міністерства оборони України. Одночасно створювалися добровольчі формування Національної гвардії України і патрульної служби поліції особливого призначення під керівництвом Міністерства внутрішніх справ. Окремо добровольці формували незалежні від державних силових структур добровольчі батальйони, які стали щитом на захисті України на початку російської збройної агресії. Їх внесок важко переоцінити - саме добровольці зі зброєю в руках першими протистояли озброєній російській армії. Навесні 2014 року була зафіксована рекордна явка у військкомати країни. Люди приходили, не чекаючи повістки. Були й ті, хто не йшов у військкомати, а самоорганізовувався в батальйони й самі вирушили на Схід. Завдяки добровольцям Україні вдалося протистояти російському агресору. Вони дали змогу мобілізувати сили в тилу й озброїти українську армію. Переважна більшість добробатів з часом перетворилися на військові частини силових структур. Міністерством у справах ветеранів України спільно з експертам створено Книгу пам’яті Добровольців, до якої внесені дані про полеглих добровольців. Книга буде висталено в Залі пам’яті Міноборони.

Добровольці з Краматорська з 2014 та 2022 років масово долучалися до захисту України, вступаючи до ЗСУ, батальйонів ТрО та ДФТГ. Вони стали основою спротиву у Донецькій області, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність, часто починаючи службу через ТЦК, рекрутингові центри або самоорганізовані формування. 

Wikipedia +2

Основні аспекти діяльності добровольців з Краматорська:

·        Участь у боротьбі: Багато місцевих жителів стали до лав захисників, включаючи добровольчі батальйони та територіальну оборону (ТрО).

·        Формування ДФТГ: У Краматорську, як і в інших громадах, діяли добровольчі формування територіальних громад, які виконували завдання із захисту міста.

·        Як долучитися: Станом на 2026 рік, вступ до добровольчих підрозділів (наприклад, Третій армійський корпус) здійснюється через рекрутингові центри, ТЦК, або онлайн-анкети, вимагаючи проходження ВЛК та підписання контракту.

10 фактів про українських добровольців

1. Датою, яку обрали для початку відрахування історії добровольчого руху, стало 14 березня 2014 року. Тоді перші 500 бійців Самооборони Майдану прибули на полігон Нацгвардії у Нових Петрівцях на Київщині. З них було сформовано перший добровольчий батальйон оперативного призначення Національної гвардії України.

2. Тренування проходили на полігоні спецпідрозділу "Барс". Бойовим навчанням добровольців керував начальник Управління бойової та спецпідготовки Головного управління Нацгвардії генерал-майор Сергій Кульчицький. Від штабу Самооборони Майдану підготовку координував сотник 9-ї сотні Андрій Антонищак. 5 квітня 300 резервістів склали присягу. Після цього вони відбули на схід України, спершу до Павлограда (Дніпропетровська область) а потім, — на бойове чергування до району Ізюм — Слов'янськ. Незабаром до резервістів приєднався і генерал Кульчицький, який опікувався підрозділом до своєї трагічної загибелі 29 травня на горі Карачун у Слов'янську.

3. 16 травня закінчили навчання і склали присягу ще 270 добровольців, які сформували 2-й резервний батальйон оперативного призначення НГУ. Координатором його підготовки був Андрій Тірон. Особовий склад Другого батальйону відбув до зони АТО 29 травня. Батальйон прибув під Слов'янськ та Краматорськ для служби на блокпостах. У липні 2014 року із солдатів 1-го та 2-го резервних батальйонів сформували батальйон оперативного призначення імені генерала Кульчицького.

4. Одним з центрів добровольчого руху став у той період Дніпропетровськ (тепер - Дніпро), де місцеві колоборанти також спробував влаштувати силові проросійські акції. Батальйон Дніпро-1 почали створювати 14 квітня 2014 року. Формування батальйону відбувалося на базі раніше створеного Полку національного захисту Дніпропетровської області. 6 травня 2014 року було укомплектовано 1-шу роту батальйону "Дніпро-1". З 11 травня 2014 року бійці розпочали патрулювання Красноармійського, Добропільського, Великоновосілківського, Олександрівського районів Донеччини. Окупанти з «ДНР» спробували закріпитися у цих районах, однак не мали в них великої підтримки. 30 травня батальйон «Дніпро-1» разом з батальйоном територіальної оборони Дніпропетровщини, з метою контролю залізничного сполучення, взяли під контроль залізничні станції Просяна, Слов'янка, Добропілля, Дачна та усі станції на межі Дніпропетровщини та Донеччини. 6 червня перша рота батальйону після прийняття присяги відбула у зону проведення АТО. У липні частина підрозділів батальйону базувалася у Маріуполі.

5. Також добровольчі підрозділи створювалися під час боротьби з російськими окупантами на Луганщині, де у травні 2014 року сформувався. Батальйон територіальної оборони "Айдар". Першим комбатом "Айдару" став сотник Самооборони Євромайдану, підполковник Сергій Мельничук. 22 травня в Старобільську відбулася перша операція батальйону. Група добровольців з Луганська, Ровеньків, Антрацита і з інших регіонів країни полонила російських найманців, які блокували пересування української військової техніки в бік Луганська. Батальйон передусім брав участь у боях за північні і центральні райони Луганщини. Наприклад, 14 червня під повний контроль української влади перейшло місто Щастя. У визволенні міста брав участь батальйон «Айдар».

 6. Окрема сторінка добровольчого руху пов’язана з півднем Донеччини. 5 травня 2014 року у Бердянську. був стоврений Батальйон "Азов .Його основу склали учасники Автомайдану та організації "Патріот України". 20 травня було оголошено про набір бійців до батальйону. На початку травня його бійці провели кілька боїв з диверсійними групами в околицях Маріуполя. 13 червня бійці батальйону "Азов" за підтримки Нацгвардії, батальйону "Дніпро-1" та ЗСУ звільнили від окупантів Маріуполь.

7. Окремою, частиною цього руху став Добровольчий український корпус, який створили активісти Правого сектора. Рішення про створення корпусу було ухвалено в червні 2014 року. Назву "Добровольчий український корпус" (ДУК) для нового формування ухвалила нарада командирів організації. 15 липня лідер Правого сектора Дмитро Ярош оголосив про формування корпусу. Офіційним днем створення ДУК вважається 17 липня.

 8. У квітні 2014 року командир добровольчого батальйону «Донбас» оголосив про збір коштів та запис добровольців . Наприкінці травня їх кількість сягнула 120 осіб. На озброєнні батальйону були легка стрілецька зброя та снайперські гвинтівки. Тоді особовий склад "Донбасу" на 80 % складався з мешканців Донецької області. Добровольці базувалися на території Дніпропетровської області. 15 травня батальйон звільнив захоплений окупантами райвідділ міліції у Великій Новосілці. 22 травня бійці батальйону взяли під охорону адміністративні будівлі Володарського району Донеччини. Вранці 23 травня батальйон потрапив у засідку у селі Карлівка Мар'їнського району. Батальйон тоді втратив п'ятьох бійців загиблими, семеро було поранено.

 9. Важливою частиною добровольчого руху були грузинський та чеченський підрозділи. Грузинський національний легіон був заснований 2014 року добровольцями-грузинами. З 24 лютого 2016 року батальйон воює у складі Збройних Сил. Після включення до складу 54-ї бригади він став називатися 25- й батальйон "Київська Русь". В Україні це був перший випадок, коли до складу Збройних сил офіційно прийняли іноземців. А батальйон імені Джохара Дудаєва було створено на початку березня 2014 року в Данії. Ініціатором його створення стала діаспорна організація «Вільний Кавказ», яка з 2006 року працювала в Данії. У зв'язку з російською агресією в Криму Президія "Вільного Кавказу" зробила заяву .про намір формувати батальйон. Його Командиром став Іса Мунаєв, комендант Грозного у 1999-2000-му роках.

10. День українського добровольця встановлений Верховною Радою 17 січня 2017 року. Як йшлося у рішенні Ради, його запроваджено "з метою посилення суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань". (https://espreso.tv/article/2020/03/14/10_faktiv_pro_ukrayinskykh_dobrovolciv

 ·        Добровольці врятували нашу державність навесні 2014 та в лютому 2022!

·        Дякуємо добровольцям! 

·        Памʼятаємо кожного і кожну! 

·        Слава Україні — Героям Слава!

- Передова АТО: українські добровольчі батальйони

https://www.museumsun.org/history/2/24

 15 інтерв’ю з добровольцями: https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayinci-chytayte/15- intervyu-z-dobrovolcyamy

Тарас Бульба-Борівець: https://drive.google.com/file/d/1Cci3WV1k9aMVuA44YgiCSFQy35boFsNL/view?usp= sharing «Воїни. історія українського війська»: добровольчий батальйон - збройні сили україни https://old.uinp.gov.ua/news/voini-istoriya-ukrainskogo-viiska-dobrovolchiibatalion-zbroini-sili-ukraini Українські Добровольці.

Фільм https://www.youtube.com/watch?v=MlRYmAhV5EQ «Добровольці» l Hromadske.doc https://www.youtube.com/watch?v=wpZJcDP2LeY

 Добровольці Божої Чоти офіційна версія https://www.youtube.com/watch?v=xB_- xU8IJnU

Питання для обговорення :

● Хто такі добровольці? Що нового ви дізналися про їхнє значення в сучасній історії нашої держави?

● Чи є серед знайомих ваших батьків добровольці? Які особливі риси їхнього характеру ви можете відзначити??

● Що саме важливе для себе ви зрозуміли із основної теми заходу?

● Які здобутки видатного діяча із додаткової теми вам більше запам'яталися?

● Які місця пам’яті, пов’язані із видатними діячами (добровольцями) є у вашому населеному пункті? Які меморіальні заходи там відбуваються?

● Чи потрібно і далі наслідувати звитяги українців (тем які розглядали), зокрема добровольців?

 

 

#культура_на_часі

День українського  добровольця

14 березня в Україні відбувається вшанування добровольців – людей, які не були військовими за професією, але в критичний для держави момент без повісток чи примусу, добровільно «поставили на паузу» своє попереднє життя й узяли до рук зброю, щоб захистити країну.

Памʼятник воїну-добровольцю у Деснянському районі Києва, встановлений у 2016 році. Фото Данііла Шамкіна.
 

І 2014-й, і 2022-й рік показали, що воїни доброї волі в Україні – непоодинокі. Добровольчий рух – один з феноменів українського суспільства. Одна з наших суперсил.
У важкі моменти добровольці підтримали та посилили українську армію.

У військо масово йшли найкращі. Люди, які мали досягнення та перспективи у цивільному житті, залишали бізнес і родини, наукові досягнення, успішну карʼєру в різних сферах і навіть своє життя в інших країнах та добровільно йшли на поле бою, щоб захистити Україну. Вони ризикували та ризикують життям заради нас. Чимало з них уже віддали свої життя.
Шана і памʼять – це найменше, чим можемо їм віддячити!

 Чому День українського добровольця відзначається 14 березня?

14 березня 2014-го на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили 500 бійців Самооборони Майдану. Вони сформували перший добровольчий батальйон для захисту України від російської гібридної агресії на Сході.

Навесні того ж року виникла низка добровольчих формувань – як поза державними структурами, так і при облдержадміністраціях, Нацгвардії, поліції.
У боях 2014–2015 років російсько-української війни брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Більшість із них згодом трансформувалися у військові частини силових структур.

Наступний сплеск масового добровольчого руху відбувся наприкінці 2021 – на початку 2022 років. На тлі загрози повномасштабної війни в країні формувалися підрозділи територіальної оборони. А після широкомасштабного вторгнення люди просто заполонили військкомати. Зараз Сили територіальної оборони є наймолодшим родом військ в українській армії.

 

День українського добровольця встановлено Постановою Верховної Ради України від 17 січня 2017 року № 1822-VII на вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості.

Україна нині переживає найбільше випробування у своїй новітній історії – збройну боротьбу з російським агресором за власну незалежність і територіальну цілісність. 
Наші мужні оборонці, які сьогодні гідно дають відсіч ворогові, стоять в одному ряду з цілими поколіннями борців за волю і державну самостійність. Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Виговського та Івана Мазепи, воїни Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західно-Української Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії мужньо здобували героїчні перемоги й віддавали свої життя за українську землю. Серед добровольчих формувань, котрі гідно долучалися до відсічі ворогу в XX столітті, слід згадати загони Вільного козацтва та Гайдамацький кіш Слобідської України в часи Української революції 1917–1921 років, січовиків Карпатської Січі в 1938–1939 роках, воїнів УПА та партизан у часи Другої світової війни.  

Завжди, у найважчі часи нашої історії, знаходилися відважні, які добровільно брали зброю до рук і ставали на захист своєї Батьківщини.
Нині добровольцем став увесь Український народ: ті, хто прийшов до центрів комплектування та поповнив ряди Збройних Сил України; ті, хто став до лав територіальної оборони; ті, хто всіляко допомагає захисникам і готовий стати до їхніх лав завтра. 

Наша готовність добровільно стати на захист України є вирішальною запорукою нашої перемоги. 
Українські добровольці – це символ звитяги, самопожертви та героїзму.

З історії сучасного добровольчого руху 

Дата на пошанування українських добровольців – 14 березня – обрана не випадково. Саме в цей день у 2014 році на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану для формування першого добровольчого батальйону. Чоловіки й жінки самоорганізувалися та вирушили на схід України – на захист нашої держави та її суверенітету. 

Одна з головних причин формування окремих незалежних батальйонів учасниками Майдану, котрі вирішили боронити державність на фронті,  – бажання захищати Україну, залишаючись разом із побратимами, з людьми, що стояли пліч-о-пліч на барикадах або були товаришами з патріотичних рухів.

Навесні того ж року при облдержадміністраціях було розпочато набір до батальйонів територіальної оборони, що формувалися з мешканців-добровольців областей під керівництвом Міністерства оборони України. Одночасно створювалися добровольчі формування Національної гвардії України і патрульної служби поліції особливого призначення під керівництвом Міністерства внутрішніх справ. Окремо добровольці формували незалежні від державних силових структур добровольчі батальйони, які стали щитом на захисті України на початку російської збройної агресії. 

Тоді, у 2014 році, добровольчі батальйони дали змогу провести мобілізацію, відтак по суті врятували Українську державність від загибелі.

Під час збройної агресії РФ на сході України добровольчі формування  брали участь в оборонних і наступальних операціях. Так, в обороні Донецького аеропорту поряд із спецпризначенцями 3-го окремого полку, бійцями 79-ї, 80-ї, 81-ї, 95-ї окремих аеромобільних, 93-ї та 72-ї окремих механізованих бригад, 1-ї окремої танкової бригади, 57-ї окремої мотопіхотної бригади, 91-го окремого полку, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійцями полку “Дніпро-1”, брали участь і бійці Добровольчого українського корпусу (ДУК), батальйaону ОУН та інші. 

Загалом у боях 2014–2015 років російсько-української війни на сході України брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Вони були першими, хто став на захист держави в умовах збройної агресії. Переважна більшість із них згодом перетворилася на військові частини силових структур.

Новий виток розвитку добровольчому руху надав Закон України “Про основи національного спротиву”, що був ухвалений 16 липня 2021 року. Відповідно до цього Закону добровольче формування територіальної громади – це воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони в межах території відповідної територіальної громади.

 

 

Після того, як Кабінет Міністрів України постановою від 29 грудня 2021 року № 1449 затвердив Положення про добровольчі формування територіальних громад, в Україні почали створюватися перші добровольчі об’єднання для територіальної оборони. Розгорнулася ціла мережа таких формувань. Їхня діяльність здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України за територіальним принципом. 

24 лютого 2022 року Росія розпочала широкомасштабне військове вторгнення на територію України. Країна-агресор із перших днів завдає ударів по цивільному населенню та інфраструктурі. 

Відповіддю на вторгнення став, зокрема, масштабний добровольчий рух. З перших годин вторгнення сотні тисяч українців добровільно стали на захист Батьківщини, вступаючи до лав Збройних Сил України та територіальної оборони. Десятки тисяч для цього повернулися з-за кордону. Серед тих, хто добровільно взяв у руки зброю, – відомі спортсмени, зірки, люди різних професій.
 

До українських добровольців, які зголосилися захищати свою державу, доєдналися іноземці. Українська держава закликала їх спільно боротися за мир і демократію у Європі та всьому світі.

Указом Президента від 28 лютого 2022 року № 82 з 1 березня 2022 року запроваджено безвізовий режим в’їзду в Україну для громадян іноземних держав, які бажають вступити до Інтернаціонального легіону оборони України, крім громадян держави-агресора. В Україну продовжують прибувати добровольці з різних країн світу, щоб стати на захист територіальної цілісності нашої країни. Зголосилися допомогти колишні військовослужбовці з Польщі, Швеції, Данії, Німеччини, Фінляндії, Великої Британії, США, Латвії, Литви, Японії, Нідерландів, Сирії, Лаоса, Індонезії і багатьох інших країн.

 

 

#Календар_подій

#культура_на_часі

#Pro_читання

ВОЛОДИМИР ВЕРНАДСЬКИЙ - УКРАЇНСЬКИЙ ВЧЕНИЙ

Вернадський Володимир Іванович народився 12 березня 1863 року в Петербурзі, помер 6 січня 1945 року в Москві. Український філософ, мислитель, натураліст, засновник цілого ряду природничих наук, автор теорії про ноосферу, вчення про біосферу, а також один з засновників Академії наук України.

Засновник першої наукової бібліотеки в Україні (нині названа його ім'ям)

Володимир Вернадський — видатний український вчений-природознавець, та провидець, який передбачив вплив людини на планету (ноосферу). Він довів, що живі організми змінюють Землю, вивчав радіоактивність, створив нові науки та вважав воду найважливішою речовиною, залишивши по собі 473 наукові праці.

Великого українського вченого Володимира Вернадського можна сміливо зарахувати до геніїв, і недарма його наукові досягнення порівнюють з напрацюваннями Ісаака Ньютона, Чарльза Дарвіна і Альберта Ейнштейна. Занадто глобальні були відкриття Володимира Вернадський (1863-1945) для всього людства. Крім того, що він є автором понад 700 наукових праць, він також знаменитий як:1. Засновник цілої науки біогеохімії, що вивчає хімічний склад живої речовини і геохімічні процеси, які протікають в біосфері Землі, на основі якої Вернадським була відкрита перша в світі біогеохімічна лабораторія (в даний час Інститут геохімії та аналітичної хімії ім. В. І. Вернадського РАН).

Основоположник геохімії- науки про хімічний склад Землі і оточуючих нас планет, про об'єктивні закони руху елементів і ізотопів в різних геологічних середовищах і процесах формування ґрунтів, гірських порід і води на Землі.3. Автор терміна і нової науки - ядерної геології (радіогеології), відкритої ним... у 1935 році,що вивчає закономірності, які відбуваються в природі ядерних перетворень, і їх прояв в геологічних процесах. Після його ініціативи на території СРСР почався пошук природних родовищ урану і радію.

 Творець цілого філософського напряму космізму - теорії про народження і еволюцію Всесвіту, згідно з якою космос не хаос, а "структурно-організований впорядкований світ", в якому людина - це не громадянин (раб, підмайстер, робочий) якоїсь країни, а "громадянин світу".

Найбільший учений ще як мінімум у 12 (!) галузях науки, який здійснив найважливіші відкриття, актуальні донині. А саме: в кристалографії, геології, радіогеології, метеоритиці, палеонтології, ґрунтознавстві, біогеохімії, мінералогії, геохімії, біології, а також філософії і історії. Радянська енциклопедія називала його "великим радянським ученим,сучасна Вікіпедія - "найбільшим російським ученим", забуваючи, що він був українцем і створив у незалежній Україні у 1918 році першу національну Академію Наук за часів гетьмана Павла Скоропадського, академік АН Франції, Чехословаччини, СРСР та інших держав.

Вернадський внесок в розвиток біології та географії Володимир Вернадський – кристаллограф, мінеролог, геолог, основоположник біогеохімії, геохімії, радіогеології, вчення про біосферу і живу речовину, вчений-енциклопедист. Він був першим дослідником життя як єдиного цілого, як геологічно своєрідної живої речовини, яка характеризується хімічним складом, вагою, геохімічною активністю і енергією. Учений не раз підкреслював, що за всю геологічну історію живі організми освоювали нові куточки планети, пристосовувалися до природних різноманітних умов, брали участь в їх змінах.

Вернадський вивчав біосферу як геологічне тіло, функції та будова якої визначені особливостями Космосу і Землі. А живі організми і жива речовина – це форми, рівні організації біосфери. Вернадський автор концепції біологічної структури океану. Вчений висунув теорію каолінового ядра, розробив концепцію структури силікатів, підкоригував класифікацію кремнеземистих з’єднань, а також вивчав явище зсуву і ковзання в кристалах кальциту і кам’яної солі. Він розробив генетичну мінералогію, встановивши зв’язок між хімічним складом мінералу, його формою кристалізації, умовами утворення і генезисом. Поклав початок радіогеології.

Вернадський внесок в екологію обумовлюється тим, що вчений вивчав процеси, які протікають в біосфері. В результаті чого він розробив теорію біогеохімії. Нова теорія лягла в основу вчення про біосферу, нижньої частини атмосфери, гідросфери і верхньої частини літосфери. Біосфера населена живими організмами, які утворюють динамічну цілісну систему. Вернадський встановив, що екологічний стан зовнішньої кори планети визначається живими організмами, їх діяльністю. Створив філософське вчення про ноосферу. Він виділив такі види речовин в структурі біосфери – жива, біогене, відстале, біокосне, речовина в процесі радіоактивного розпаду, розсіяні атоми, речовина космічного походження.

 

Роль Вернадського у становленні української науки. У 1918 році будинок Вернадського, побудований в Полтаві, був розгромлений більшовиками. Вчений зміг організувати кілька геологічних екскурсій, а також виступити з доповіддю на тему «Жива речовина». Після того як влада змінилася, й правити почав гетьман Скоропадський, було вирішено організувати Українську академію наук. Це важливе завдання доручили Вернадському. Вчений вважав, що найкращим рішенням буде взяти за приклад Російської АН. Такий заклад має сприяти розвитку матеріальної і духовної культури народу, а також збільшенню продуктивних сил.

 

Вернадський, погодився зайнятися такою важливою справою, але за умови, що він не буде ставати громадянином України. У 1919 році відкрилася УАН, а також наукова бібліотека. У цей же час вчений працював над відкриттям в Україні кількох університетів. Проте навіть цього Вернадському виявилося замало. Він приймає рішення проводити експерименти з живою речовиною. І один з таких дослідів дав дуже цікавий і важливий результат. Але з приходом більшовиків у Києві стає небезпечно, тому Володимир Іванович переїжджає на біологічну станцію в Старосіллі. Непередбачена небезпека змушує його вирушити в Крим, де його чекали дочка і дружина.

 

Геохімія і біосфера. У 1924 році Володимир Вернадський опублікував книгу, яка називається «Геохімія». Твір було написано французькою мовою і випущено в Парижі. І тільки через три роки «Нариси геохімії» з'явилися російською мовою. В даній праці вчений узагальнює практичну і теоретичну інформацію, яка стосується атомів земної кори, а також вивчає природний склад геосфери. У цьому ж творі було дано поняття «жива речовина» - сукупність організмів, які можна вивчати так само, як і будь-які інші речовини. Визначив геохімію як науку, що вивчає хімічний склад і закони поширення хімічних елементів на Землі.

 

Вернадський зробив висновок про те, що будь-який прояв життя може існувати тільки у вигляді біосфери величезною системи «області живого». У 1926 році професор випустив книгу «Біосфера», в якій виклав основи свого вчення. Видання вийшло невелике, написане простим творчим мовою. Привело в захват дуже багатьох читачів. Вернадський сформулював біогеохімічну концепцію біосфери. У ній це поняття розглядалося як жива речовина, що складається з безлічі хімічних елементів, що знаходяться у всіх живих організмах у сукупності.

 

Біогеохімія. Біогеохімія є наукою, яка вивчає склад, будову, суть живого речовини. Вчений визначив кілька важливих принципів, що показують модель світу. Про що ж говорив Володимир Вернадський? Біосфера - жива оболонка Землі - ніколи не повертається в попередній стан, тому весь час змінюється. А ось живе речовина має постійне геохімічне вплив на навколишній світ. Атмосфера Землі - це біогенне освіту, так як боротьба за кисень у всьому світі набагато важливіше, ніж поєдинки за їжу. Самої могутньої і різноманітної живою силою на Землі є бактеріальна. В 1943 році вченого нагородили орденом і Сталінською премією. Першу половину грошової винагороди професор віддав в Оборонний фонд Батьківщини, а другу витратив на придбання геологічних колекцій для Російської академії наук.

 

Вчення Вернадського про біосферу та ноосферу. Вчення Вернадського про біосфері і ноосферу розглядає появу свідомості як цілком логічний результат еволюції. Також професор зміг передбачити розширення меж ноосфери, маючи на увазі потрапляння людини в космос. Відправною точкою появи ноосфери є виникнення в житті людини перших знарядь праці і вогню - так у нього виявилося перевагу перед тваринним і рослинним світом, почалися активні процеси створення культурних рослин і приручення тварин. І ось тепер людина починає діяти не як істота розумна, а як творець.

 

Внесок у науку. Володимир Іванович зробив безліч найважливіших відкриттів. З 1888 по 1897 рік вчений розробив концепцію силікатів, визначив класифікацію кремнеземистих сполук, а також ввів поняття каолінового ядра. У 1890-1911 рр. став фундатором генетичної мінералогії, установивши особливі зв'язки між способом кристалізації мінералу, а також його складом і генезисом освіти. Російські вчені допомогли Вернадському систематизувати і структурувати отримані знання в області геохімії. Вчений вперше провів цілісні дослідження не тільки атмосфери Землі, але також літосфери і гідросфери. У 1907 році поклав початок радіогеології. У 1916-1940 роках визначив основні принципи біогеохімії, а також став автором вчення про біосферу та її еволюцію. Вернадський Володимир Іванович, відкриття якого вразили весь світ, зміг вивчити кількісний вміст елементів живого тіла, а також геохімічні функції, які вони виконують. Ввів поняття переходу біосфери в ноосферу.

Цікаві факти про Вернадського:

• Козацьке коріння: рід Вернадських походить від запорізьких козаків. Предок вченого, козак Верна, воював під проводом Богдана Хмельницького.
• «Людина століття»: його часто порівнюють з Ейнштейном у науці, а у 2000 році його назвали «Людиною століття».
• Створив нову науку: Вернадський довів, що живе (рослини, тварини, люди) активно змінює хімічний склад Землі, і заснував науку — біогеохімію.
• Провісник майбутнього (Ноосфера):він придумав термін «ноосфера» — сфера розуму. Вчений вірив, що людство своїм розумом буде змінювати планету.
• Уран і майбутнє: задовго до появи атомних електростанцій Вернадський вивчав уран і передбачив, що людство буде використовувати ядерну енергію.
• Антарктична станція: на честь вченого названа українська антарктична станція «Академік Вернадський».
• Вернадський на грошах: його портрет зображений на банкноті номіналом 1000 гривень.
• Космічні масштаби: на честь науковця названо астероїд та кратер на зворотному боці Місяця.
• Любив поезію: окрім науки, Володимир Іванович захоплювався літературою та сам писав вірші.
• Знав 15 мов: вчений вільно володів багатьма мовами, щоб читати наукові праці в оригіналі.

 

#культура_на_часі

#Знамениті_наші_земляки

Степурко Віктор Іванович-Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2012 року за напрямом «Музичне мистецтво» за псалмодію «Монологи віків» для мішаного хору та солюючих інструментів (у 7-ми частинах) на канонічні тексти (2007-2010).

 Ві́ктор Іва́нович Степу́рко (22 грудня 1951) — український композитор, Заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки композиторів України від 1983 року.

Біографія

Віктор Іванович Степурко народився 22 грудня 1951 року в селі Миколаївка Близнюківського району Харківської області). 1959 року разом із сім'єю переїхав у смт Шабельківка Краматорської міськради на Донеччині.

Віктор захоплювався музикою з раннього дитинства. Співав у шкільному хорі. Закінчив вечірню музичну школу, співав у хоровій капелі Новокраматорського машинобудівного заводу.

1969 року, закінчивши середню школу, Віктор Степурко вступив на диригентсько-хоровий відділ музичного училища в Донецьку.

У 1975—1981 роках Степурко навчався в Київській консерваторії. Закінчив диригентсько-хоровий (по класу Льва Венедіктова) та композиторський (по класу Мирослава Скорика) факультети.

Від 1981 року працював викладачем музично-теоретичних дисциплін Хмельницького музичного училища.

1982 року родина Степурків переїхала в с. Копилів Макарівського району Київської області, де Віктор Іванович став викладачем філіалу Макарівської дитячої музичної школи. З 1983 року постійно проживає в смт Макарів Київської області, викладає в Макарівській дитячій музичній школі.

Від 1997 року — на творчій роботі.

З 2004 року — старший викладач, потім — доцент Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (м. Київ).

Від дня заснування і дотепер В. І. Степурко є керівником хорового ансамблю «Свят-коло» Макарівського районного Будинку культури, почесний громадянин Макарівського району.

Член Оргкомітету Міжнародного фестивалю «Музичні прем'єри сезону».

Член Наглядової ради хорової капели «Думка» при Міністерстві культури України.

Член журі премії ім. М. Лисенка, член правління Київської міської організації Національної спілки композиторів України.

9 лютого 2012 року було оголошено список переможців Шевченківської премії 2012. Віктор Степурко переміг у номінації «Музичне мистецтво» (за псалмодію «Монологи віків» для змішаного хору і соло інструментів).^[1].

Творчість

Творчий доробок композитора об'ємний і насичений — від пісенних жанрів та музики для дітей (опера «Музична крамничка») до симфонічних та оперних партитур (концерт для флейти та симфонічного оркестру, симфонічна картина «Острови дитинства»). Створив сім симфонічних творів.

Велику популярність здобули хорові твори композитора.

Хори на слова Т. Шевченка:

·        «Тече вода» (1984),

·        «Над Дніпровою сагою» (1986),

·        Хоровий цикл: «Зоре моя», «Світає, край неба палає», «Аж страх погано», «Ой діброво, темний гаю» (1989).

Хори на релігійні тексти:

·        «Вічная пам'ять». Для мішаного хору без супроводу (1995);

·        «Різдвяний тропар». Для мішаного хору без супроводу (2002);

·        «Літургія святого Іоана Златоустого». Для мішаного хору без супроводу (2011);

·        «Missa movere» (2013) світлої пам'яті К. Берденнікової для мішаного хору та струнного оркестру;

·        «П'ять духовних хорів»: 1. Отче наш"; 2.Благальна ектенія"; 3. «Співайте Господеві»; 4. «Нехай воскресне Бог»; 5. «Вірую». Для солістів та мішаного хору без супроводу (1985—1997);

·        «Богородичні догмати XVII століття». Для хору з оркестром (2003);

·        «Українські канти XVII ст.» за Димитрієм Савичем Тупталом. Для мішаного хору та симфонічного оркестру у п'яти частинах (2008);

·        «Монологи віків». Для мішаного хору і солюючих інструментів. На тексти псалмів (Біблія) у 14-ти частинах (2013);

Інші:

·        «Літургія сповідницька» світлої пам'яті гетьмана Івана Мазепи. Для читця, симфонічного оркестру та органу (2004).

Премії та нагороди

Є.Савчук вітає В. Степурка з 70-річчям, Київ, БЗЗ, концерт за участю хору Київ

·        Лауреат премії імені Льва Ревуцького (1989).

·        Лауреат премії імені Івана Огієнка (1998).

·        Лауреат Всеукраїнського конкурсу «Духовні псалми» (2000).

·        Кавалер ордена Святого Володимира третього ступеня (2000).

·        Лауреат премії імені Бориса Лятошинського (2002).

·        Лауреат міжнародної музичної премії імені Лео Вітошинського (2004).

·        Лауреат премії імені Миколи Лисенка (2005).

·        Лауреат премії «Київ» імені Артемія Веделя (2008).

·        Заслужений діяч мистецтв України (2008)^[2]

·        Національна премія України імені Тараса Шевченка (2012)^{[3](Вікіпедія)}

Псалмодія «Монологи віків» для мішаного хору та солюючих інструментів Віктора Степурка уперше була оприлюднена на фестивалі «Київ-Мюзик-Фест-2010» у вересні зазначеного року. Хоровий цикл був також виконаний з великим успіхом на фестивалі «Музичні прем’єри сезону» у квітні 2011 року у Національній філармонії України, а також