Всесвітній день читання вголос

Вже протягом 11 років у різних країнах світу відзначається Всесвітній день читання вголос. Учасники акцій, присвячених цьому дню, обирають книжку на свій смак, знаходять зацікавлену аудиторію і просто читають вголос. Цю ініціативу вже підхопили мешканці 173 країн. Цьогоріч Всесвітній день читання вголос припадає на середу 4-го лютого. 
Свято спрямоване на те, щоб спонукати молоде покоління до читання книжки вголос разом із другом або друзями, обговорювати зміст твору, ділитися враженнями та думками стосовно прочитаного. В цілому, свято має надихати дітей і дорослих просто більше читати і спілкуватися між собою.
Читання вголос – річ надзвичайно корисна. Воно стимулює розвиток мозку, наповнює словниковий запас дитини, розвиває дитячу увагу й уяву, залучає візуальне та слухове сприйняття. Під час читання вголос проявляється схильність людини краще запам'ятовувати інформацію.

Цього року читаємо екологічну казку Василя Сухомлинського"Камінь" для учнів 3-го класу  НВК №32.
Екологічні казки Василя Сухомлинського — це короткі, морально-етичні оповідання для дітей, що навчають любові до природи, дбайливого ставлення до всього живого та розуміння взаємозв'язків у довкіллі. Вони виховують екологічну свідомість через образи квітів, тварин та явищ природи, вчать бачити красу та відчувати біль природи.
Казка Василя Сухомлинського "Камінь"
У лузі, під гіллястим дубом, багато років жила криниця. Вона давала людям воду. Під дубом біля криниці відпочивали подорожні.
Одного разу до дуба прийшов хлопчик. Він любив пустувати. Тож і подумав:
"А що воно буде, як я візьму оцей камінь і кину його в криницю! Ото, мабуть, булькне дуже!"
Підняв камінь, кинув його в криницю. Булькнуло дуже. Хлопчик засміявся, побіг і забув про свої пустощі.
Камінь упав на дно і забив джерело.
Вода перестала заповнювати криницю.
Криниця засохла.
Засохла трава навколо криниці, і дуб засох, бо підземні струмки потекли кудись в інше місце.
На дубі перестав мостити гніздо соловейко. Він полетів на інший луг.
Замовкла соловейкова пісня.
Сумно стало в лузі.
Минуло багато років. Хлопчик став дідусем.
Одного разу він прийшов на те місце, де колись був зелений луг, стояв гіллястий дуб, співав соловейко, вабила студена криниця.
Не стало ні лугу, ні дуба, ні соловейка, ні криниці. Довкола пісок, вітер здіймає хмару пилюки.
"Де ж воно все поділося?" — подумав дідусь.
Читання оповідання «Камінь» В. Сухомлинського та обговорення
- Який учинок зробив хлопчик?
- Зачитайте, яким був хлопчик.
- До чого призвели пустощі?
- Зачитайте, як змінилась природа після цього негідного вчинку.
- Коли хлопчик прийшов на це місце?
- Зачитайте, що його здивувало.
- Як ви гадаєте, чи здогадався дідусь, що це саме він, своїми руками, причинив таке зло природі?
- Чого вчить нас це оповідання? (Перш ніж щось зробити, треба добре подумати.)
  Гра «Якщо ти добра людина, то маєш…»
·        Якщо людина має робити те, що я називаю, плескайте в долоні, а якщо – ні, опускайте свої голівоньки.
1)Допомагати мамі мити посуд.
2)Чинити комусь зле. Якщо цього ніхто не бачить.
3)Не вмиватися.
4)Берегти рідну природу та охороняти її.
5)Шанувати працю інших.
6)Галасувати, коли хтось відпочиває.
7)Бути вихованою, стриманою.
8)Насміхатися з чужого горя.
9)Добре вчитися, багато читати.
10)Не слухати батьків.
        Ще одна вправа:відвідувачі зможуть на камеру у «Відкритий мікрофон» почитати своїм рідним, друзям, домашнім улюбленцям, бібліотекарям або послухати поезію чи уривки з улюблених книг.
 А голосні сімейні читання – це найкраща форма залучення дитини до книги. Аудіоказки та аудіокниги не замінять читання і живе спілкування з батьками, під час якого створюється гарний настрій, формується характер дитини, розвиваються розумові здібності. 

Завдяки читанню дитина починає аналізувати, що таке добре і що таке погано, наслідує головного героя та зближується з батьками.

Тож читаємо вголос!

 

#Pro_читання

#культура_на_часі

Доброго зимового дня, дорогі друзі!

Місяць лютий нас вітає і від самого початку свята відкриває. Щорічно, у першу середу лютого світ .Щорічно у першу середу лютого світ відзначає цікаве й доволі молоде  свято - Всесвітній день читання вголос.

Ця подія має за мету заохочення людства, а найбільше - молодого покоління, до читання книг. Крім того, свято надихає до спілкування та обговорення прочитаного з родиною та друзями.

Кажуть, якщо читати всього 15 хвилин кожен день, то за 5 років назбирається 27 375 хвилин читання, а це 456 годин реального навчання для дитини. Усього 15 хвилин на день дають максимальну користь у вигляді багатого словникового запасу, гарної дикції, грамотності, ерудованості, а найголовніше — близьких та довірчих відносин з батьками. Знаю, що бібліотекарі і вчителі  читають дітям, залучаючи до Книги, Слова і Літератури.

Чому важливо читати вголос?

А ще доведено, що коли людина читає вголос, то вона значно краще запам'ятовує інформацію👍. Не варто забувати і про «класичний зиск» від читання – тренування мозку, розвиток уваги, уяви, логіки, збільшення словникового запасу, емоційне задоволення тощо. Читати вголос корисно не лише малим, а й дорослим

Що розвиває читання вголос?

Читання вголос формує словниковий запас.

Під час сторітаймів діти дізнаються (і вчаться розпізнавати та вимовляти) значно більше нових слів, ніж під час звичайного спілкування.

Яку роль у житті людини відіграє читання?

Читання книг розвиває соціальні навички і здатність до співпереживання. Занурюючись в незнайомі ситуації і знайомлячись з різними персонажами на сторінках книг, людина розширює рамки власних поглядів і починає краще розуміти інших людей.

Яку користь приносить читання?

збагачує словниковий запас;робить нас розумнішими (вдосконалення знань, умінь і практичних навичок);шліфує аналітичні здібності і вчить мислити, аналізувати; покращує пам'ять (для розуміння твору необхідно запам'ятати чимало назв предметів, явищ, ознак, персонажів, подій тощо)

Вчені дослідили, що після 6 хвилин читання нормалізується пульс та знижується тонус м'язів. Читання розвиває мислення та уяву, розширює словниковий запас, покращує пам'ять. Найчастіше батьки починають бити на сполох, коли помічають, що діти мають проблеми з усім загаданим

Чому читати це круто?

По-перше, цей процес зміцнює зв'язок «батьки-дитина». По-друге, збагачує словниковий запас дитини, стимулює появу цікавості та бажання вчитися. По-третє, читання розвиває пам'ять, творчі здібності, покращує концентрацію уваги.

Як читання змінює життя?

Згідно з дослідженнями,читання насправді змінює біологічну нейронну мережу, що впливає на нашу здатність швидше та «гостріше» мислити, пригадувати давно засвоєну інформацію. Це відбувається завдяки формуванню як нових зв'язків між різними частинами мозку, так і зміцненню вже наявних.

Як навчитись багато читати?

6 порад, як читати більше

1. Плануйте час на читання
2. Читайте кілька книжок одночасно
3. Постійно майте книжку при собі
4. Використовуйте кілька носіїв
5. Тримайте книжки перед очима
6. Кидайте книжки, які вам не подобаються

Що дає людині читання книг?

Так, згідно з дослідженням вчених Єльського університету,книги можуть продовжити життя людини на два роки. Утворюється міцніший зв'язок між клітинами мозку. А це своєю чергою зменшує ризик нейродегенеративних захворювань (хвороба Альцгеймера). Знижується рівень стресу до 68%

Яку роль в житті людини відіграє книга?

Книги — наші вірні порадники, вони вчать нас мислити, відкривають нам невідоме. А тому роль книги в житті людини дуже велика: своїй грамотності, освіченості ми зобов'язані книзі. Вона вчить нас. бути чесними, працьовитими, любити свій край, поважати людей.

Як викликати цікавість до читання?

Щоб залучити їх до читання,домашня бібліотека, приклад дорослих, ритуали читання перед сном та дозвіллям, вибір книги дитиною та використання інтерактивних книг можуть бути корисними. Це допоможе створити у дітей позитивне ставлення до читання та розвинути їхні навички.

Хто більше читає той?

Хто більше читає, той більше знає.

Що буде, якщо кожен день читати?

Читання - це набутий набір навичок, який в буквальному сенсі змінює мозок, підкреслює нейробіологиня. Воно допомагає утворювати нові зв'язки між ділянками мозку, що відповідають за зір, мовлення, мислення та емоції. "Кожна людина, яка вчиться читати, створює нові нейронні зв'язки

Чому читати це круто?

По-перше, цей процес зміцнює зв'язок «батьки-дитина». По-друге, збагачує словниковий запас дитини, стимулює появу цікавості та бажання вчитися. По-третє, читання розвиває пам'ять, творчі здібності, покращує концентрацію уваги.

 Пам`яті Олекси Тихого 

Своєрідною складовою патріотичного виховання підростаючого покоління є краєзнавча робота бібліотеки, яка спрямована на донесення кожній віковій групі читачів в найдоступнішій формі відомостей про їх рідний край, його традиції, народні обряди, відомих людей, ознайомлення з краєзнавчою літературою . 27 січня одному з них – донеччанину Олексі Тихому – виповнилося би 99 років. Олекса Тихий народився 27 січня 1927р. в селі Їжівка Краматорського району Артемівської округи на Донеччині. З метою виховання в учнів почуття патріотизму, любові до рідного краю, вміння мати і відстоювати свою життєву позицію в бібліотеці ім.Т. Шевченка спільно з гуртківцями «Юні екскурсоводи» обласного центру туризму та краєзнавства вже традиційно щорічно проводяться Олексині онлайн-читання на честь нашого видатного земляка Тихого Олексія Івановича, як його називають Олекси Тихого. Цьогоріч такі читання пройшли на тему «Олекса Тихий як багатогранна особистість» Присутні ще раз зустрілися, щоб поговорити про цю людину під гаслом: «Я для того,щоб Донбас давав не тільки вугілля». Даний захід проводився з метою популяризації та дослідження життя і творчості видатного правозахисника і педагога-земляка – Олексія Івановича Тихого, з метою познайомити з людиною, ім`ям якого названо найдовшу вулицю України. Постать Олекси Тихого, видатного донеччанина, дисидента, співзасновника Української Гельсінської групи, подає приклад вірного служіння Україні, чесності, гідності, патріотизму, любові до свого народу та родини. Сподіваємось, що до популяризації ідей відомого земляка долучатиметься все більше української молоді. Присутні ознайомилися з його книгами( в бібліотеці їх всього дві), зачитали уривки з книжок.

 

28 січня в Україні відзначають День затвердження Державного Прапора України — символу нашої державності, свободи та незламності.

Синьо-жовтий стяг — це не просто кольори.

Синій — мирне небо над Україною.

Жовтий — пшеничні поля, добробут і життя.

Наш Прапор пройшов крізь століття боротьби, заборон і відродження.

Сьогодні він майорить над містами й селами, на передовій поруч із воїнами, у серцях українців по всьому світу.

Це символ єдності, гідності та віри в Перемогу.

Під ним ми стоїмо. Під ним боремось. Під ним обов’язково переможемо.

Слава Україні! 

#культура_на_часі

 

#docuclub

#docu_показ

З нагоди Міжнародного дня пам'яті жертв Голокосту, який світова спільнота вшановує 27 січня, у кіноклубі Docudays Ua при бібліотеці ім.Т.Г.Шевченка"Феміда" відбувся показ стрічки"Зламані гілки"(2014) режисерки Аяли Шарот.

До онлайн- кінозали завітали користувачі бібліотеки і учні 9-х класів НВК32 разом з Татьяна Тесленко ,заступником директора НВК 32.

Модерувала подію Світлана Іванівна Садова . У фільмі розповідається про історію Міхаль Рехтер, яка у 14 років вимушено покинула свою домівку в Польщі і сама поїхала до Палестини напередодні Другої світової війни.

Це фільм особливий через те, що незвична форма подачі інформації через поєднання розповідей очевидців,елементів анімації,кадрів хроніки та фото 1939-1940-х років. Через життя Міхаль та її сім'ї показано трагедію єврейського народу в часи Другої світової війни.

Фільм триває лише 25 хвилин, але його глибина та проблематика вимагають рефлексії та використання різних форм роботи,

проговорення болючих тем та проведення паралелей із подіями в сучасній Україні. Із глядачів, хто захотів поділився своїми міркуваннями про Голокост,які права євреїв та інших національних меншин були порушені в результаті цієї страшної катастрофи минулого століття. Щодо порушення прав людини була коротка доповідь заступника начальника бюро правничої допомоги міста Краматорська Оксана Судак .

Історія повторюється, так і не навчивши людство запобігти війнам і кровопролиттю. І це дуже сумно...

Шана й пам'ять усім загиблим у цій м'ясорубці 20-го століття. Дякуємо ЗСУ за захист!

#культура_на_часі

 

Інформаційна довідка

1

Щорічно 27 січня відзначається Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. Саме 27 січня 1945 р. армія визволила гітлерівський концтабір Аушвіц (польська назва – Освенцім). Тільки тут, в 70 км від Кракова, за роки війни – з 41-го по 45-й - було вбито більше 1,4 млн осіб, з яких 1,1 млн були євреями. На момент звільнення радянськими солдатами в концтаборі містилися 3 тис. євреїв. Саме цей табір вважається головним символом Голокосту.

2

А все розпочалося у 1933 р., коли до влади в Німеччині прийшов Адольф Гітлер, який затвердив у країні націонал-соціалістичний режим. Цей режим ґрунтувався на нацистській расовій доктрині, згідно з якою німці-«арійці» належать до вищої раси, а євреї, як в основному і інші народи, вважалися Untermenschen – недолюдьми. Спершу німецький уряд планував «вирішити єврейське питання» переселивши євреїв у певну місцевість (на територію Польщі – район Кракова, на Мадагаскар чи за Уральські гори), проте з розгортанням подій Другої світової війни нацисти вдалися до терору. Він почав знищення єврейського народу, в основному вихідців з Польщі, де проживала найбільш значна частина європейського єврейства. У виявлених після закінчення війни документах зазначено, що остаточною метою Гітлера було повне знищення всіх євреїв у всьому світі. Для виконання цього плану євреї були зігнані в гетто, були організовані трудові, концентраційні табори і табори знищення.

3

За роки війни нацисти знищили близько 6 млн євреїв, що становило приблизно третину загальної чисельності євреїв в усьому світі в той час. Це була спроба знищити цілий народ, де б не перебували його представники. Саме тому геноцид єврейського народу в роки війни отримав назву Голокост (англ. Holocaust – «всеспалення»). Нажаль в даному питання український та єврейський народи дуже схожі – обоє пізнали страждання від тортур, голоду, висилок та цілеспрямованого знищення через божевільний фанатизм вождів: з єврейського боку – Гітлера, з українського – Сталіна. Три Голодомори на території України забрало близько 13 млн безневинних життів. Голокост євреїв на окупованій нацистами території СРСР відрізнявся від подібних заходів у Європі. Там євреїв заганяли в гетто, з часом могли відправити до місць масових знищень у газових камерах. На українських землях більшість єврейського населення загинуло від куль у протитанкових ямах. Їх викопали ще за радянської влади військовополонені, місцеве населення чи самі жертви. Мешканці гетто в Дрогобичі очікують депортації, 21 липня 1941 р. Департація євреїв в Одесі, 1941 р.

4

Протягом 1941-1944 рр. багато євреїв України, які потрапили до рук фашистів, було депортовано в концтабори смерті на території Польщі: Освенцім, Белжеця, Треблянка, Майданек та інші. В Україні фашистами було створено 50 гетто. Гетто — спеціальні поселення для євреїв, відокремлені від зовнішнього світу, з жалюгідними умовами життя для подальшого їх повного винищення

5

Із 6 млн євреїв, знищених у різних країнах, 1,4 млн становили радянські євреї, яких знищено в основному на території України і Білорусі. «Акції зачисток», які проводили айнзатцгрупи після вступу німецьких військ, першими на території України відбулися на Галичині. У листопаді 1941 р. у Львові було відведено окрему ділянку міста для створення єврейського ґетто. Одночасно постали ґетто в інших містах і містечках Галичини. «Остаточне вирішення» єврейського питання відбувалося у таборах і ґетто Дрогобича, Борислава, Тернополя, Болехова, Сколе, Стрия, Камінки, Винників, Острова, Зборова, Куровичів, Яктрокова, Ляцків, Плугова, Козака та ін. населених пунктів. Загалом жертвами нацистської політики Голокосту в Галичині стали 610 тис. євреїв. Коломийське гетто

6

Величезною братською могилою представників різних народів став Бабин Яр у Києві, де з 29 вересня до 3 жовтня 1941 р. спеціальні команди нацистів вбили понад 52 тис. євреїв, українців, поляків, білорусів, циган і росіян. Весною 1942 р. починає діяти Сирецький концтабір. Бабин Яр став останнім місцем і для його численних ув’язнених. Бабин Яр – некрополь для близько 220 тис. цивільних громадян та військовополонених. Окрім того існували й інші «Бабині Яри» на теренах України: у Дробицькому Яру в Харкові – 30 тис. загиблих, у Доманівці й Богданівці на Одещині – 50 тис.

7

Одним із перших актів катастрофи на окупованих німцями українських теренах стала «Бердичівська трагедія». У цьому містечку протягом серпня-листопада 1941 р. було розстріляно, закопано живими і напівживими близько 30 тис. місцевих євреїв.

8

У військовій зоні винищення євреїв теж набуло особливої інтенсивності з середини 1942 р. У Запорізькій області до березня 1942 р. було вбито 8,5 тис. євреїв. У жовтні 1942 р. нацисти розстріляли 3 тис. дітей від змішаних шлюбів з євреями у Мелітополі. У 1941-1942 рр. гітлерівці знищили на території Сталінської області 16 тис. євреїв, Дніпропетровської – 18 тис., Ворошиловградської – 2 тис., Сумської – 1 тис., Полтавської – 14 тис. Харківської – 12 тис., Херсонської – 3,5 тис., Чернігівської – 3 тис. євреїв. У Криму жертвами катастрофи стали 30 тис. євреїв і караїмів. Загалом на Лівобережжі і в Криму нацисти вбили 112 тис. осіб єврейської національності.

9

На території румунської Трансністрії політика Голокосту здійснювалася значною мірою за німецьким сценарієм. Першим заходом румунських окупантів стала реєстрація чоловіків віком від 18 до 50 років, відокремлення євреїв та їх наступне перепровадження до в’язниць і таборів. Масовий терор розгорнувся тут на повну силу після того як 22 жовтня 1941 р. стався вибух у румунській комендатурі. Це стало приводом до початку акції екстермінації єврейства. За наказом коменданта міста генерала Тресторіану на майданах і вулицях Одеси було повішено і вбито 5 тис. осіб. Щоб конвеєр працював інтенсивніше румунські офіцери запропонували «прискорений метод». 28 тис. євреїв було заживо спалено в попередньо облитих пальним артилерійських складах на Люстдорфській дорозі.

10

Жертвами Голокосту на українських землях стали близько 1 млн євреїв. Заперечення Голокосту неприйнятно з точки зору моралі, оскільки несе загрозу існуванню всього світу. Праведники світу – люди, які рятували євреям життя. Жителі багатьох районів України рятували євреїв. Митрополит А. Шептицький особисто врятував 15 рабинів і 150 єврейських дітей. Лише на Львівщині було врятовано кілька тисяч євреїв. 100 українців Галичини німці закатували за допомогу євреям. Рятували євреїв жителі Києва, Дніпропетровська, Одеси, багатьох центральних та східних районів України. Сьогодні відомо близько 2 тис. українців, які рятували євреям життя й одержали від парламенту Ізраїлю почесне звання Праведника світу.

 

  

Я єсть народ, якого Правди сила

  ніким звойована ще не була.

  Яка біда мене, яка чума косила! –

  а сила знову розцвіла.

  Павло Тичина

 

  23 січня 135 років тому в Пісках, що на Чернігівщині, народився видатний український поет Павло Тичина.

  Він був людиною універсального таланту – гарно малював, грав на багатьох інструментах, був чудовим диригентом, записувачем народних пісень, писав музику, мав гарний голос і співав, самотужки досконало опанував майже 20 іноземних мов. Та найбільшої слави зажив як поет.

  Павло Тичина був унікальним поетом, що подарував українській літературі власний стиль – "кларнетизм". Його поезія вражає майстерністю художнього слова, мелодикою, адже неймовірна лірика напрочуд ніжна, трепетна, зворушлива.

  Найвідоміші збірки – "Сонячні кларнети", "Плуг", "О панно Інно…", "Арфами, арфами", "Не дивися так привітно", "Пам'яті тридцяти". У творчому доробку Павла Григоровича окрім великої кількості поетичних збірок – близько п'ятнадцяти поем ("Золотий гомін", "Скорбна мати", "Похорон друга", "Сковорода" та ін.). Він – автор наукових праць з літературознавства, мовознавства, теорії музики. Залишив також велику спадщину як перекладач.

  Творчість Павла Григоровича не залишає байдужими численних шанувальників, а його ліричні вірші, пронизані тонким почуттям прекрасного, назавжди увійшли у скарбницю світової літератури.

  До 135-ї річниці від дня народження українського поета, перекладача, публіциста, громадського й державного діяча Павла Тичини працівниці бібліотеки підготували виставку-персоналію "Славетні імена. 135 років від дня народження українського поета Павла Тичини", яка експонується у  читальній залі книгозбірні.

  У нашій бібліотеці зібрано чимало літератури про поетичного генія, багатогранну особистість Павла Тичину. Запрошуємо до перегляду всіх, хто бажає ознайомитися з його неперевершеною творчістю й життєвим шляхом.

У творчому доробку Павла Тичини є чимало творів для дітей, зокрема віршів та літературних казок. П. Тичини «Івасик-Телесик» (Київ, 1944) .

 

Авторську казку «Івасик-Телесик» можна завантажити за покликанням: https://pmu.in.ua/virtual-exhibitions/dyvosvit-kazok-avtorski-kazky-pershoyi-polovyny-xx-st-z-fondiv-pedahohichnoho-muzeyu-ukrayiny/

 Список літератури

  1. Антологія української поезії ХХ століття : [поезії найпоміт. укр. поетів XX ст. / упоряд. І. Малкович]. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2016. – 1279 с. : фот. – (Українська Поетична Антологія).

  2. Гальченко С. А. Скарби літературних архівів / Сергій Гальченко ; під ред. М. Г. Жулинського ; Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка, НАН України. – Київ : Атопол, 2012. – 447, [32] с. : іл. – Бібліогр. в підрядк. прим.

  3. Гальченко С. А. Текстологія поетичних творів П. Г. Тичини / С. А. Гальченко ; АН УРСР, Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка. – Київ : Наукова думка, 1990. – 127, [2] с. – (Літературознавство). – Бібліогр. в підрядк. прим.

  4. Далекі зірниці. Українська література першої половини XX століття : навч. посіб. / [упоряд.: В. І. Шкляр, П. П. Орленко]. – Київ : Грамота, 2002. – 478, [1] с. – (Шкільна бібліотека).

  5. Енциклопедія історії України : [у 10 т.] / НАН України, Ін-т історії України ; ред. рада: В. М. Литвин (голова) [та ін.] ; редкол.: В. А. Смолій (голова) [та ін.]. – Київ : Наукова думка, 2003 – 2013. – Т. 10 : Т–Я / [авт. кол.: Н. С. Абашина та ін.]. – 2013. – 770, [12] с. : іл.

  6. Жулинський М. Г. Слово і доля : навч. посіб. / М. Г. Жулинський. – Київ : АСК, 2006. – 640 с. : іл. – Бібліогр. в тексті та в підрядк. прим.

  7. Жулинський М. Г. Українська література. Творці і твори : учням, абітурієнтам, студ., учителям / Микола Жулинський. – Київ : Либідь, 2011. – 1150 с. : іл. – Бібліогр. в підрядк. прим.

  8. З архіву П. Г. Тичини : зб. док. і матеріалів / Голов. арх. упр. при Раді Міністрів УРСР [та ін.] ; [упоряд. Р. М. Корогодський та ін. ; редкол. М. Г. Жулинський та ін. ; авт. комент. і прим. Р. В. Мовчан та ін.]. – Київ : Наукова думка, 1990. – 599, [34] с. : фот. – Бібліогр.: с. 585–598, бібліогр. в підрядк. прим.

  9. Зеров М. К. Українське письменство / М. Зеров ; [упоряд. М. Сулима]. – Київ : Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2003. – 1300, [1] с. – Бібліогр. в прим.: с. 1273–1294 та в підрядк. прим.

  10. Клочек Г. Д. "Душа моя сонця намріяла". . (Поетика "Сонячних кларнетів" Павла Тичини) / Григорій Клочек. – Київ : Дніпро, 1988. – 365, [2] с. – Бібліогр. в підрядк. прим.

  11. Коляда І. А. Павло Тичина / Ігор Коляда, Юлія Коляда. – Харків : Фоліо, 2018. – 118, [2] с. – (Знамениті українці : засн. в 2009 р.). – Бібліогр.: с. 118–119.

  12. Наш Тичина : вірші, роздуми про творчість великого поета. – Чернігів : Лозовий В. М., 2011. – 175 с.

  13. Тисяча цитат з українського письменства / упоряд. Ю. Луцький. – Київ : Смолоскип, 2001. – 231 с., 1 арк. портр.

  14. Тичина П. Г. За всіх скажу, за всіх переболію. . : вибрана поезія, проза / Павло Тичина ; підгот. текстів, передм., комент. та прим. С. Гальченка ; Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка НАН України. – Київ : Основа-Принт Плюс, 2021. – 762, [1] с.

  15. Тичина П. Г. Зібрання творів : у 12 т. : художні твори, томи 1–7 / Павло Тичина ; [редкол.: О. Т. Гончар (голова) та ін. ; АН УРСР, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка]. – Київ : Наукова думка, 1983–1990. – Т. 1 : Поезії, 1906–1934. – 1983. – 734, [1] с. : портр. – Бібліогр. в тексті.

  16. Тичина П. Г. Зібрання творів : у 12 т. : художні твори, томи 1–7 / Павло Тичина ; [редкол.: О. Т. Гончар (голова) та ін. ; АН УРСР, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка]. – Київ : Наукова думка, 1983–1990. – Т. 2 : Поезії, 1938–1953. – 1984. – 662, [2] с. : портр. – Бібліогр. в тексті.

 

#культура_на_часі

#Бібліотека_ рекомендує

Які захворювання лікує література

Література сама по собі не є ліками у медичному сенсі, але використовується як допоміжний інструмент у терапевтичній практиці, що називається бібліотерапією. Вона допомагає впоратися з низкою психологічних проблем та покращує загальне самопочуття.

Психологічні та емоційні стани

Бібліотерапія визнана ефективним методом у лікуванні та профілактиці таких станів:

Стрес та тривожність: Читання допомагає розслабитися, відволіктися від проблем та знизити рівень стресу.

Депресія та розлади настрою: Спеціально підібрані книги можуть забезпечити психологічну корекцію, дати надію та відчуття заспокоєння.

Панічні атаки: Метод може сприяти покращенню загального психічного здоров'я та зменшенню симптомів.

Безсоння: Читання перед сном допомагає заспокоїти розум і сприяє здоровому сну.

Самотність: Книги можуть стати джерелом спілкування та ідентифікації, зменшуючи відчуття ізоляції.

Залежності: Використовується як допоміжний засіб у програмах реабілітації.

Психологічні проблеми, пов'язані з фізичними хворобами або дефектами: Література допомагає людям зрозуміти природу їхніх захворювань, прийняти свій стан та зміцнити волю до одужання.

Фізичні аспекти

Хоча література безпосередньо не лікує фізичні захворювання, процес читання позитивно впливає на фізичне здоров'я опосередковано:

Робота мозку: Стимулює активність мозку, розвиває уяву, покращує пам'ять та концентрацію уваги.

Профілактика деменції та хвороби Альцгеймера: Регулярне читання протягом життя може знизити ризик розвитку цих захворювань.

Загальне самопочуття: Покращуючи психологічний стан, читання опосередковано сприяє кращому фізичному самопочуттю.

Бібліотерапія – це не заміна традиційного медичного лікування, а допоміжний метод, який використовується психологами, лікарями та бібліотекарями для досягнення терапевтичного ефекту.

Бібліотерапія — (від ЬіЬlion — книга + терапія) — лікуваль ний вплив на психіку хворої людини за допомогою спеціально підібраних книг («спрямоване читання»). Засновник ідеї — І.Е. Дядьковський (1836 р.)

За В.Мясiщевим, методика бібліотерапії є складним поєднанням книговедення, психоло-психотерапії. Бібліотерапію можна віднести й до традиційної психотерапії мистецтвом

Теорія та практика бібліотерапії ще й досі не розроблені у достатній мірі. Проте цілюща дія книги на людину вже широко використовується лікарями та педа гогами.

Бібліотерапія – це лікування людини словом, книгою. Вона займається вивченням особливостей читацького сприйняття під час хвороби і розробкою способів психологічної корекції за допомогою спеціально підібраної літератури. На сьогодні, бібліотерапія, як допоміжний засіб лікування, розвинута у багатьох країнах світу.

Початок лікування книгою вперше заклали церковні бібліотеки, в яких зберігалися видання релігійного змісту, які приносили віруючим заспокоєння і надію. В епоху Відродження книги стали більш доступними широкому колу читачів, і лікарі почали використовувати їх з лікувальною метою.

Офіційно термін „бібліотерапія” було визнано у 1916 році Асоціацією бібліотек США. Що ж таке бібліотерапія? Це область діяльності, спрямована на формування у людини навичок і здатності протистояти неординарним ситуаціям (хворобам, стресам, депресіям та ін.), зміцнювати силу волі, підвищувати інтелектуальний та освітній рівень. Бібліотерапія – специфічний метод керівництва читанням для бібліотекаря, виховна методика для педагога і психотерапевтична методика для лікаря та психолога.

За допомогою книги можна досягнути потрібного терапевтичного впливу на хворих і профілактичного впливу на здорових, стимулювати у них позитивні і погасити негативні настрої