Пам`яті Олекси Тихого 

Своєрідною складовою патріотичного виховання підростаючого покоління є краєзнавча робота бібліотеки, яка спрямована на донесення кожній віковій групі читачів в найдоступнішій формі відомостей про їх рідний край, його традиції, народні обряди, відомих людей, ознайомлення з краєзнавчою літературою . 27 січня одному з них – донеччанину Олексі Тихому – виповнилося би 99 років. Олекса Тихий народився 27 січня 1927р. в селі Їжівка Краматорського району Артемівської округи на Донеччині. З метою виховання в учнів почуття патріотизму, любові до рідного краю, вміння мати і відстоювати свою життєву позицію в бібліотеці ім.Т. Шевченка спільно з гуртківцями «Юні екскурсоводи» обласного центру туризму та краєзнавства вже традиційно щорічно проводяться Олексині онлайн-читання на честь нашого видатного земляка Тихого Олексія Івановича, як його називають Олекси Тихого. Цьогоріч такі читання пройшли на тему «Олекса Тихий як багатогранна особистість» Присутні ще раз зустрілися, щоб поговорити про цю людину під гаслом: «Я для того,щоб Донбас давав не тільки вугілля». Даний захід проводився з метою популяризації та дослідження життя і творчості видатного правозахисника і педагога-земляка – Олексія Івановича Тихого, з метою познайомити з людиною, ім`ям якого названо найдовшу вулицю України. Постать Олекси Тихого, видатного донеччанина, дисидента, співзасновника Української Гельсінської групи, подає приклад вірного служіння Україні, чесності, гідності, патріотизму, любові до свого народу та родини. Сподіваємось, що до популяризації ідей відомого земляка долучатиметься все більше української молоді. Присутні ознайомилися з його книгами( в бібліотеці їх всього дві), зачитали уривки з книжок.

 

28 січня в Україні відзначають День затвердження Державного Прапора України — символу нашої державності, свободи та незламності.

Синьо-жовтий стяг — це не просто кольори.

Синій — мирне небо над Україною.

Жовтий — пшеничні поля, добробут і життя.

Наш Прапор пройшов крізь століття боротьби, заборон і відродження.

Сьогодні він майорить над містами й селами, на передовій поруч із воїнами, у серцях українців по всьому світу.

Це символ єдності, гідності та віри в Перемогу.

Під ним ми стоїмо. Під ним боремось. Під ним обов’язково переможемо.

Слава Україні! 

#культура_на_часі

 

#docuclub

#docu_показ

З нагоди Міжнародного дня пам'яті жертв Голокосту, який світова спільнота вшановує 27 січня, у кіноклубі Docudays Ua при бібліотеці ім.Т.Г.Шевченка"Феміда" відбувся показ стрічки"Зламані гілки"(2014) режисерки Аяли Шарот.

До онлайн- кінозали завітали користувачі бібліотеки і учні 9-х класів НВК32 разом з Татьяна Тесленко ,заступником директора НВК 32.

Модерувала подію Світлана Іванівна Садова . У фільмі розповідається про історію Міхаль Рехтер, яка у 14 років вимушено покинула свою домівку в Польщі і сама поїхала до Палестини напередодні Другої світової війни.

Це фільм особливий через те, що незвична форма подачі інформації через поєднання розповідей очевидців,елементів анімації,кадрів хроніки та фото 1939-1940-х років. Через життя Міхаль та її сім'ї показано трагедію єврейського народу в часи Другої світової війни.

Фільм триває лише 25 хвилин, але його глибина та проблематика вимагають рефлексії та використання різних форм роботи,

проговорення болючих тем та проведення паралелей із подіями в сучасній Україні. Із глядачів, хто захотів поділився своїми міркуваннями про Голокост,які права євреїв та інших національних меншин були порушені в результаті цієї страшної катастрофи минулого століття. Щодо порушення прав людини була коротка доповідь заступника начальника бюро правничої допомоги міста Краматорська Оксана Судак .

Історія повторюється, так і не навчивши людство запобігти війнам і кровопролиттю. І це дуже сумно...

Шана й пам'ять усім загиблим у цій м'ясорубці 20-го століття. Дякуємо ЗСУ за захист!

#культура_на_часі

 

Інформаційна довідка

1

Щорічно 27 січня відзначається Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. Саме 27 січня 1945 р. армія визволила гітлерівський концтабір Аушвіц (польська назва – Освенцім). Тільки тут, в 70 км від Кракова, за роки війни – з 41-го по 45-й - було вбито більше 1,4 млн осіб, з яких 1,1 млн були євреями. На момент звільнення радянськими солдатами в концтаборі містилися 3 тис. євреїв. Саме цей табір вважається головним символом Голокосту.

2

А все розпочалося у 1933 р., коли до влади в Німеччині прийшов Адольф Гітлер, який затвердив у країні націонал-соціалістичний режим. Цей режим ґрунтувався на нацистській расовій доктрині, згідно з якою німці-«арійці» належать до вищої раси, а євреї, як в основному і інші народи, вважалися Untermenschen – недолюдьми. Спершу німецький уряд планував «вирішити єврейське питання» переселивши євреїв у певну місцевість (на територію Польщі – район Кракова, на Мадагаскар чи за Уральські гори), проте з розгортанням подій Другої світової війни нацисти вдалися до терору. Він почав знищення єврейського народу, в основному вихідців з Польщі, де проживала найбільш значна частина європейського єврейства. У виявлених після закінчення війни документах зазначено, що остаточною метою Гітлера було повне знищення всіх євреїв у всьому світі. Для виконання цього плану євреї були зігнані в гетто, були організовані трудові, концентраційні табори і табори знищення.

3

За роки війни нацисти знищили близько 6 млн євреїв, що становило приблизно третину загальної чисельності євреїв в усьому світі в той час. Це була спроба знищити цілий народ, де б не перебували його представники. Саме тому геноцид єврейського народу в роки війни отримав назву Голокост (англ. Holocaust – «всеспалення»). Нажаль в даному питання український та єврейський народи дуже схожі – обоє пізнали страждання від тортур, голоду, висилок та цілеспрямованого знищення через божевільний фанатизм вождів: з єврейського боку – Гітлера, з українського – Сталіна. Три Голодомори на території України забрало близько 13 млн безневинних життів. Голокост євреїв на окупованій нацистами території СРСР відрізнявся від подібних заходів у Європі. Там євреїв заганяли в гетто, з часом могли відправити до місць масових знищень у газових камерах. На українських землях більшість єврейського населення загинуло від куль у протитанкових ямах. Їх викопали ще за радянської влади військовополонені, місцеве населення чи самі жертви. Мешканці гетто в Дрогобичі очікують депортації, 21 липня 1941 р. Департація євреїв в Одесі, 1941 р.

4

Протягом 1941-1944 рр. багато євреїв України, які потрапили до рук фашистів, було депортовано в концтабори смерті на території Польщі: Освенцім, Белжеця, Треблянка, Майданек та інші. В Україні фашистами було створено 50 гетто. Гетто — спеціальні поселення для євреїв, відокремлені від зовнішнього світу, з жалюгідними умовами життя для подальшого їх повного винищення

5

Із 6 млн євреїв, знищених у різних країнах, 1,4 млн становили радянські євреї, яких знищено в основному на території України і Білорусі. «Акції зачисток», які проводили айнзатцгрупи після вступу німецьких військ, першими на території України відбулися на Галичині. У листопаді 1941 р. у Львові було відведено окрему ділянку міста для створення єврейського ґетто. Одночасно постали ґетто в інших містах і містечках Галичини. «Остаточне вирішення» єврейського питання відбувалося у таборах і ґетто Дрогобича, Борислава, Тернополя, Болехова, Сколе, Стрия, Камінки, Винників, Острова, Зборова, Куровичів, Яктрокова, Ляцків, Плугова, Козака та ін. населених пунктів. Загалом жертвами нацистської політики Голокосту в Галичині стали 610 тис. євреїв. Коломийське гетто

6

Величезною братською могилою представників різних народів став Бабин Яр у Києві, де з 29 вересня до 3 жовтня 1941 р. спеціальні команди нацистів вбили понад 52 тис. євреїв, українців, поляків, білорусів, циган і росіян. Весною 1942 р. починає діяти Сирецький концтабір. Бабин Яр став останнім місцем і для його численних ув’язнених. Бабин Яр – некрополь для близько 220 тис. цивільних громадян та військовополонених. Окрім того існували й інші «Бабині Яри» на теренах України: у Дробицькому Яру в Харкові – 30 тис. загиблих, у Доманівці й Богданівці на Одещині – 50 тис.

7

Одним із перших актів катастрофи на окупованих німцями українських теренах стала «Бердичівська трагедія». У цьому містечку протягом серпня-листопада 1941 р. було розстріляно, закопано живими і напівживими близько 30 тис. місцевих євреїв.

8

У військовій зоні винищення євреїв теж набуло особливої інтенсивності з середини 1942 р. У Запорізькій області до березня 1942 р. було вбито 8,5 тис. євреїв. У жовтні 1942 р. нацисти розстріляли 3 тис. дітей від змішаних шлюбів з євреями у Мелітополі. У 1941-1942 рр. гітлерівці знищили на території Сталінської області 16 тис. євреїв, Дніпропетровської – 18 тис., Ворошиловградської – 2 тис., Сумської – 1 тис., Полтавської – 14 тис. Харківської – 12 тис., Херсонської – 3,5 тис., Чернігівської – 3 тис. євреїв. У Криму жертвами катастрофи стали 30 тис. євреїв і караїмів. Загалом на Лівобережжі і в Криму нацисти вбили 112 тис. осіб єврейської національності.

9

На території румунської Трансністрії політика Голокосту здійснювалася значною мірою за німецьким сценарієм. Першим заходом румунських окупантів стала реєстрація чоловіків віком від 18 до 50 років, відокремлення євреїв та їх наступне перепровадження до в’язниць і таборів. Масовий терор розгорнувся тут на повну силу після того як 22 жовтня 1941 р. стався вибух у румунській комендатурі. Це стало приводом до початку акції екстермінації єврейства. За наказом коменданта міста генерала Тресторіану на майданах і вулицях Одеси було повішено і вбито 5 тис. осіб. Щоб конвеєр працював інтенсивніше румунські офіцери запропонували «прискорений метод». 28 тис. євреїв було заживо спалено в попередньо облитих пальним артилерійських складах на Люстдорфській дорозі.

10

Жертвами Голокосту на українських землях стали близько 1 млн євреїв. Заперечення Голокосту неприйнятно з точки зору моралі, оскільки несе загрозу існуванню всього світу. Праведники світу – люди, які рятували євреям життя. Жителі багатьох районів України рятували євреїв. Митрополит А. Шептицький особисто врятував 15 рабинів і 150 єврейських дітей. Лише на Львівщині було врятовано кілька тисяч євреїв. 100 українців Галичини німці закатували за допомогу євреям. Рятували євреїв жителі Києва, Дніпропетровська, Одеси, багатьох центральних та східних районів України. Сьогодні відомо близько 2 тис. українців, які рятували євреям життя й одержали від парламенту Ізраїлю почесне звання Праведника світу.

 

  

Я єсть народ, якого Правди сила

  ніким звойована ще не була.

  Яка біда мене, яка чума косила! –

  а сила знову розцвіла.

  Павло Тичина

 

  23 січня 135 років тому в Пісках, що на Чернігівщині, народився видатний український поет Павло Тичина.

  Він був людиною універсального таланту – гарно малював, грав на багатьох інструментах, був чудовим диригентом, записувачем народних пісень, писав музику, мав гарний голос і співав, самотужки досконало опанував майже 20 іноземних мов. Та найбільшої слави зажив як поет.

  Павло Тичина був унікальним поетом, що подарував українській літературі власний стиль – "кларнетизм". Його поезія вражає майстерністю художнього слова, мелодикою, адже неймовірна лірика напрочуд ніжна, трепетна, зворушлива.

  Найвідоміші збірки – "Сонячні кларнети", "Плуг", "О панно Інно…", "Арфами, арфами", "Не дивися так привітно", "Пам'яті тридцяти". У творчому доробку Павла Григоровича окрім великої кількості поетичних збірок – близько п'ятнадцяти поем ("Золотий гомін", "Скорбна мати", "Похорон друга", "Сковорода" та ін.). Він – автор наукових праць з літературознавства, мовознавства, теорії музики. Залишив також велику спадщину як перекладач.

  Творчість Павла Григоровича не залишає байдужими численних шанувальників, а його ліричні вірші, пронизані тонким почуттям прекрасного, назавжди увійшли у скарбницю світової літератури.

  До 135-ї річниці від дня народження українського поета, перекладача, публіциста, громадського й державного діяча Павла Тичини працівниці бібліотеки підготували виставку-персоналію "Славетні імена. 135 років від дня народження українського поета Павла Тичини", яка експонується у  читальній залі книгозбірні.

  У нашій бібліотеці зібрано чимало літератури про поетичного генія, багатогранну особистість Павла Тичину. Запрошуємо до перегляду всіх, хто бажає ознайомитися з його неперевершеною творчістю й життєвим шляхом.

У творчому доробку Павла Тичини є чимало творів для дітей, зокрема віршів та літературних казок. П. Тичини «Івасик-Телесик» (Київ, 1944) .

 

Авторську казку «Івасик-Телесик» можна завантажити за покликанням: https://pmu.in.ua/virtual-exhibitions/dyvosvit-kazok-avtorski-kazky-pershoyi-polovyny-xx-st-z-fondiv-pedahohichnoho-muzeyu-ukrayiny/

 Список літератури

  1. Антологія української поезії ХХ століття : [поезії найпоміт. укр. поетів XX ст. / упоряд. І. Малкович]. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2016. – 1279 с. : фот. – (Українська Поетична Антологія).

  2. Гальченко С. А. Скарби літературних архівів / Сергій Гальченко ; під ред. М. Г. Жулинського ; Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка, НАН України. – Київ : Атопол, 2012. – 447, [32] с. : іл. – Бібліогр. в підрядк. прим.

  3. Гальченко С. А. Текстологія поетичних творів П. Г. Тичини / С. А. Гальченко ; АН УРСР, Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка. – Київ : Наукова думка, 1990. – 127, [2] с. – (Літературознавство). – Бібліогр. в підрядк. прим.

  4. Далекі зірниці. Українська література першої половини XX століття : навч. посіб. / [упоряд.: В. І. Шкляр, П. П. Орленко]. – Київ : Грамота, 2002. – 478, [1] с. – (Шкільна бібліотека).

  5. Енциклопедія історії України : [у 10 т.] / НАН України, Ін-т історії України ; ред. рада: В. М. Литвин (голова) [та ін.] ; редкол.: В. А. Смолій (голова) [та ін.]. – Київ : Наукова думка, 2003 – 2013. – Т. 10 : Т–Я / [авт. кол.: Н. С. Абашина та ін.]. – 2013. – 770, [12] с. : іл.

  6. Жулинський М. Г. Слово і доля : навч. посіб. / М. Г. Жулинський. – Київ : АСК, 2006. – 640 с. : іл. – Бібліогр. в тексті та в підрядк. прим.

  7. Жулинський М. Г. Українська література. Творці і твори : учням, абітурієнтам, студ., учителям / Микола Жулинський. – Київ : Либідь, 2011. – 1150 с. : іл. – Бібліогр. в підрядк. прим.

  8. З архіву П. Г. Тичини : зб. док. і матеріалів / Голов. арх. упр. при Раді Міністрів УРСР [та ін.] ; [упоряд. Р. М. Корогодський та ін. ; редкол. М. Г. Жулинський та ін. ; авт. комент. і прим. Р. В. Мовчан та ін.]. – Київ : Наукова думка, 1990. – 599, [34] с. : фот. – Бібліогр.: с. 585–598, бібліогр. в підрядк. прим.

  9. Зеров М. К. Українське письменство / М. Зеров ; [упоряд. М. Сулима]. – Київ : Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2003. – 1300, [1] с. – Бібліогр. в прим.: с. 1273–1294 та в підрядк. прим.

  10. Клочек Г. Д. "Душа моя сонця намріяла". . (Поетика "Сонячних кларнетів" Павла Тичини) / Григорій Клочек. – Київ : Дніпро, 1988. – 365, [2] с. – Бібліогр. в підрядк. прим.

  11. Коляда І. А. Павло Тичина / Ігор Коляда, Юлія Коляда. – Харків : Фоліо, 2018. – 118, [2] с. – (Знамениті українці : засн. в 2009 р.). – Бібліогр.: с. 118–119.

  12. Наш Тичина : вірші, роздуми про творчість великого поета. – Чернігів : Лозовий В. М., 2011. – 175 с.

  13. Тисяча цитат з українського письменства / упоряд. Ю. Луцький. – Київ : Смолоскип, 2001. – 231 с., 1 арк. портр.

  14. Тичина П. Г. За всіх скажу, за всіх переболію. . : вибрана поезія, проза / Павло Тичина ; підгот. текстів, передм., комент. та прим. С. Гальченка ; Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка НАН України. – Київ : Основа-Принт Плюс, 2021. – 762, [1] с.

  15. Тичина П. Г. Зібрання творів : у 12 т. : художні твори, томи 1–7 / Павло Тичина ; [редкол.: О. Т. Гончар (голова) та ін. ; АН УРСР, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка]. – Київ : Наукова думка, 1983–1990. – Т. 1 : Поезії, 1906–1934. – 1983. – 734, [1] с. : портр. – Бібліогр. в тексті.

  16. Тичина П. Г. Зібрання творів : у 12 т. : художні твори, томи 1–7 / Павло Тичина ; [редкол.: О. Т. Гончар (голова) та ін. ; АН УРСР, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка]. – Київ : Наукова думка, 1983–1990. – Т. 2 : Поезії, 1938–1953. – 1984. – 662, [2] с. : портр. – Бібліогр. в тексті.

 

#культура_на_часі

#Бібліотека_ рекомендує

Які захворювання лікує література

Література сама по собі не є ліками у медичному сенсі, але використовується як допоміжний інструмент у терапевтичній практиці, що називається бібліотерапією. Вона допомагає впоратися з низкою психологічних проблем та покращує загальне самопочуття.

Психологічні та емоційні стани

Бібліотерапія визнана ефективним методом у лікуванні та профілактиці таких станів:

Стрес та тривожність: Читання допомагає розслабитися, відволіктися від проблем та знизити рівень стресу.

Депресія та розлади настрою: Спеціально підібрані книги можуть забезпечити психологічну корекцію, дати надію та відчуття заспокоєння.

Панічні атаки: Метод може сприяти покращенню загального психічного здоров'я та зменшенню симптомів.

Безсоння: Читання перед сном допомагає заспокоїти розум і сприяє здоровому сну.

Самотність: Книги можуть стати джерелом спілкування та ідентифікації, зменшуючи відчуття ізоляції.

Залежності: Використовується як допоміжний засіб у програмах реабілітації.

Психологічні проблеми, пов'язані з фізичними хворобами або дефектами: Література допомагає людям зрозуміти природу їхніх захворювань, прийняти свій стан та зміцнити волю до одужання.

Фізичні аспекти

Хоча література безпосередньо не лікує фізичні захворювання, процес читання позитивно впливає на фізичне здоров'я опосередковано:

Робота мозку: Стимулює активність мозку, розвиває уяву, покращує пам'ять та концентрацію уваги.

Профілактика деменції та хвороби Альцгеймера: Регулярне читання протягом життя може знизити ризик розвитку цих захворювань.

Загальне самопочуття: Покращуючи психологічний стан, читання опосередковано сприяє кращому фізичному самопочуттю.

Бібліотерапія – це не заміна традиційного медичного лікування, а допоміжний метод, який використовується психологами, лікарями та бібліотекарями для досягнення терапевтичного ефекту.

Бібліотерапія — (від ЬіЬlion — книга + терапія) — лікуваль ний вплив на психіку хворої людини за допомогою спеціально підібраних книг («спрямоване читання»). Засновник ідеї — І.Е. Дядьковський (1836 р.)

За В.Мясiщевим, методика бібліотерапії є складним поєднанням книговедення, психоло-психотерапії. Бібліотерапію можна віднести й до традиційної психотерапії мистецтвом

Теорія та практика бібліотерапії ще й досі не розроблені у достатній мірі. Проте цілюща дія книги на людину вже широко використовується лікарями та педа гогами.

Бібліотерапія – це лікування людини словом, книгою. Вона займається вивченням особливостей читацького сприйняття під час хвороби і розробкою способів психологічної корекції за допомогою спеціально підібраної літератури. На сьогодні, бібліотерапія, як допоміжний засіб лікування, розвинута у багатьох країнах світу.

Початок лікування книгою вперше заклали церковні бібліотеки, в яких зберігалися видання релігійного змісту, які приносили віруючим заспокоєння і надію. В епоху Відродження книги стали більш доступними широкому колу читачів, і лікарі почали використовувати їх з лікувальною метою.

Офіційно термін „бібліотерапія” було визнано у 1916 році Асоціацією бібліотек США. Що ж таке бібліотерапія? Це область діяльності, спрямована на формування у людини навичок і здатності протистояти неординарним ситуаціям (хворобам, стресам, депресіям та ін.), зміцнювати силу волі, підвищувати інтелектуальний та освітній рівень. Бібліотерапія – специфічний метод керівництва читанням для бібліотекаря, виховна методика для педагога і психотерапевтична методика для лікаря та психолога.

За допомогою книги можна досягнути потрібного терапевтичного впливу на хворих і профілактичного впливу на здорових, стимулювати у них позитивні і погасити негативні настрої

 #культура_на_часі

#Бібліотека_рекомендує

Перші дитячі книжки: чи потрібні, та як їх вибрати?

Необхідно, і дуже важливо починати привівати інтерес малюка до книг ще до року. Звичайно, це буде більше у вигляді гри, адже малюк ще не вміє ні розуміти, що зображено на сторіночках, ні звичайно ж читати, але це відкладе в підсвідомості дитини потребу в цьому предметі.

Тому, відповіддю на запитання, чи потрібні книги малюкові до року, однозначно буде - потрібні.

З якої ж книги розпочинається це знайомство?

У перший рік свого життя малюк тільки реагує на звук, він сприймає сам голос та його інтонацію, а відповідно текст в книжці йому ще не важливий, важлива в цьому віці наявність в книжці великих картинок, які зацікавлять малюка, залучать його на сторіночки книги.

Тож, яка вона має бути - перша книга?

Книжка-іграшка, м'яка

Перші книжки-іграшки привертають увагу малюка тільки з однією метою - погризти, саме тому ці книжки мають бути м'якими та приємними на дотик.

В основному вони зроблені з декількох сторінок, кожна з яких має свою функцію, вони і шарудять, і пищать, на деяких сторіночках наклеєні липучки, які треба відривати і переклеювати та інші цікаві елементи. Також, книжка містить прорізувач для зубів, що досить актуально для дітей цього віку .

Такі книжечки зазвичай невеликі по формату та яскраві, щоб привернути увагу малюка.

Виготовлені з натуральних, екологічно чистих матеріалів, оскільки малюки в цьому віці можуть пускати на них слину, брати в рот, а тому важливо щоб вони також легко та швидко пралися і сушилися. 

Одне з основних їх призначень - це розвиток дрібної моторики, тактильні відчуття.

За змістом це просто яскраві сторіночки, які не містять тексти, на них зображені тварини або які-не будь фігурки, предмети, завдяки цим книжкам малюк вивчає зображення та кольори.

Книжка-трансформер

Ця книжка підійде малюкові віком в 6-8 місяців. Книжка-трансформер добре ілюстрована, сторіночки розкладаються, а не перевертаються. Цей вид книжок виготовляється як з щільного картону, так і з тканини. 

Книжки дуже різноманітні, вони цікаві тим, що містять багато розважаючих елементів. У цьому віці малюк вже готовий до активних дій, йому цікаво відкривати, перевертати, відривати, одним словом вивчати книжку вже не зубками, а ручками і очками. У цих книжках малюк зможе знайти елементи на пружинках, на липучках, з шнурочками, на гудзичках, з музичними елементами та інші. 

Книжки-пазли

Книжки-пазли можна придбавати діткам вже з 6 місяців, це відмінний аналог класичним книжкам. Найактивнішим малюкам рано чи пізно стає не цікаво перегортати сторіночки або шарудіти ними, в цьому випадку варто спробувати придбати книжку-пазл. Ця книжка вчить виймати, а потім вставляти назад пазли, підбирати правильні розміри, і іноді малюки складають пазли не по картинці, а за формою. Такі книги є відмінним способом розвитку дрібної моторики рук.

Пазли для малюків складаються всього з 2-4 частин, це перші пазли, тому вони мають бути простими, з великими ілюстраціями, яскравими кольорами, впізнаваними персонажами, тваринами, вони створені ґрунтуючись на особливостях дитячого сприйняття.

Важливо розуміти, що малюкам категорично не можна купувати дрібні пазли, оскільки у них такий вік, коли вони усе тягнуть до рота, і пазли не стануть виключенням.

Коли треба починати читати книжки малюкові?

Читати книжки малюкові можна вже з перших днів, дитина в процесі читання звикає до інтонації мами, до мелодійності її голосу, оскільки вона ще не розуміє сюжет казки або вірша, який мама читає або переказує.

Діти до одного року непосидючі, вони дуже активні, їм все цікаво навкруги, а тому змусити їх сидіти та слухати буде досить важко, але сам процес читання з раннього віку привіває у малюка любов до цього процесу в майбутньому. Тому, якщо приділяти хоча б декілька хвилин на день процесу читання, або спільного перегляду картинок, коментуючи зображення на сторіночках, цього буде достатньо.

Читання книг - це додатковий контакт між батьками та дітьми, спосіб спілкування, який дуже зближує. В процесі читання казки, в майбутньому, коли дитина дорослішає, вона починає ставити питання, цікавитися деталями. Це дуже важливо, оскільки дитина в такому випадку розвивається не замкнутою, а навпаки товариською, допитливою та розкутою.

Вже з самого раннього віку у кожного малюка з'являються улюблені іграшки, теж саме стосується і книжок. Було б непогано, якби книжечок було декілька на вибір, з різними сюжетами та малюнками. Навіть якщо малюк ще не розуміє, що в ній написано, важливо надати йому право вибору тієї книжечки, яку він хотів би почитати або погортати саме сьогодні.

 

Нотатки модераторки для розуміння та користування ними в ході обговорення.

НАСИЛЬСТВО – ЦЕ НЕ ЗАВЖДИ БУЛІНГ!

КОНФЛІКТ – ЦЕ НЕ БУЛІНГ!

Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному,

фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних

комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно

інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному

або фізичному здоров’ю потерпілого (Стаття 173-4 Кодексу України про адміністративні порушення).

ЮНІСЕФ визначає булінг (від анг. to bull – переслідувати) як небажану агресивну поведінку дітей

шкільного віку, яка призводить до цькування дитини іншою дитиною чи групою дітей з метою

приниження, залякування та демонстрації сили.

Насильство – будь-які дії психологічного, фізичного, економічного, сексуального характеру, які

принижують гідність людини, порушують її права та завдають фізичної чи психологічної шкоди.

Конфлікт – зіткнення, боротьба протилежних поглядів, інтересів; відсутність згоди між двома чи

більше сторонами.

Кібербулінг – це знущання, приниження, агресивні напади, які здійснюються за допомогою різних

гаджетів (зокрема телефонів), з використанням інтернету, будь-яких електронних (цифрових)

технологій.

Булінг у школі – це агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей шкільного віку, що

систематично повторюється у відношенні до іншої дитини. Проявляється у приниженні, залякуванні та

демонстрації сили. Булінг викликає страх або тривогу, завдає фізичної чи психологічної шкоди, а також

виникає у ситуації, в якій існує реальний чи уявний дисбаланс сил.

Ознаки булінгу:

1. Участь трьох сторін: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.

2. Систематичність, повторюваність.

3. Негативний вплив на фізичне та психічне здоров’я всіх учасників.

4. Дисбаланс статусів кривдника і жертви, який може проявлятися у різному соціальному становищі,

фізичних, фізіологічних, фінансових можливостях, культурній, релігійній або расовій належності;

5. Упередженість і агресивність дій, спрямованих проти жертви.

ДОДАТОК 1

Форми булінгу:

1. Фізичний: штовхання, підніжки, зачіпання, плювання, стусани, ляпаси, щипання, щиглі, штовхання,

смикання за волосся, знущальні погладжування чи інші небажані дотики.

2. Психологічний: жарти, жести, що принижують, образливі рухи тіла, міміки, поширення образливих

чуток, бойкотування, ізоляція, ігнорування, погрози, підглядання, переслідування, залякування,

шантаж, підколи, обзивання, дражнилки, нецензурна лексика, образливі прізвиська, ярлики,

наклепи, неправдиві смішні історії, провокування принизливих ситуацій, уникання, виключення зі

спілкування.

3. Економічний: крадіжки, псування, пошкодження чи ховання одягу та інших особистих речей,

вимагання грошей.

4. Кібербулінг: пересилка небажаних фото, обзивання по телефону, знімання принизливого відео та

викладення в мережу Інтернет, переслідування через соцмережі.

Метою запобігання та протидії булінгу (цькуванню) є створення безпечного освітнього середовища,

що включає емоційно-психологічну та фізичну безпеку учасників освітнього процесу в закладі освіти.

Запобігання булінгу (цькуванню) – сукупність заходів, способів, методів профілактики булінгу

(цькування) в закладах освіти, спрямованих на попередження виникнення факторів ризику та/або

зменшення їх впливу;

Протидія булінгу (цькуванню) – сукупність заходів, способів, методів, спрямованих на відновлення

та нормалізацію психологічного клімату у колективі, з метою уникнення повторення випадку булінгу

(цькування) в закладі освіти.

Превентивні заходи:

• інформування усіх учасників освітнього процесу про суть булінгу, його причини, форми та

наслідки;

• формування в учасників освітнього процесу нетерпимого ставлення до насильницьких моделей

поведінки, усвідомлення булінгу (цькування) як порушення прав людини;

• заохочення всіх учасників освітнього процесу до активного сприяння запобіганню булінгу

(цькуванню);

• навчання ненасильницької поведінки в міжособистісних стосунках;

• розвиток емоційного інтелекту;

• формування та розвиток асертивної поведінки (здатності людини відстоювати свою точку зору, не

порушуючи прав іншої людини);

• формування комунікативної компетенції; сприяння розумінню та сприйняттю принципів

рівності та недискримінації, поваги до гідності людини, толерантності, соціальної справедливості,

доброчесності, вмінню втілювати їх у власні моделі поведінки;

• розвиток здатності попереджувати та розв’язувати конфлікти.

Психолого-педагогічна діяльність, спрямована на профілактику

і подолання булінгу ґрунтується на принципах:

• системності – урахування інтересів учнів та залучення всіх учасників освітнього процесу:

адміністрації, педагогів, учнів, батьків;

• персональної відповідальності дорослого – дорослий усвідомлює негативні наслідки булінгу і несе

відповідальність за вжиті заходи щодо попередження та протидії булінгу;

• чіткої позиції дорослих – дорослі чітко називають явище булінгу, а назвавши явище, вживають

заходів;

• послідовності і несуперечності – дії дорослих щодо попередження та протидії булінгу мають бути

не хаотичними, не точковими, а такими, які мають визначений алгоритм та взаємодоповнення.

Джерело: за матеріалами, які були підготовлені учасниками з допомогою команди Освітнього фесту

прав людини 2019, організатором якого є Освітній дім прав людини в Чернігові (упорядниця Мар’яна

Гевко).

Додатково також рекомендуємо переглянути відеозапис презентації Всеукраїнської кампанії Docudays

UA проти кібербулінгу

КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ ЗА ДОПОМОГОЮ:

НАЦІОНАЛЬНА ДИТЯЧА «ГАРЯЧА» ЛІНІЯ

Професійні психологи і юристи Національної дитячої «гарячої» лінії допоможуть розібратися

зі складнощами й вирішити будь-яку твою проблему, у тому числі, пов’язану з цькуванням в онлайні.

Безкоштовний номер: 0 800 500 225 або короткий номер: 116 111 (безкоштовно з усіх мобільних).

Лінія є анонімною та конфіденційною. Працює в будні з 12:00 до 16:00.

ПОЛІЦІЯ

Можна звернутися до поліції за номером 102 (цілодобово).

БЕЗПЛАТНА ПРАВОВА ДОПОМОГА

Якщо потрібна правова допомога чи порада, звертайтеся до найближчого місцевого центру

чи бюро правової допомоги, дізнавшись контакти на сайті legalaid.gov.ua. Єдиний контакт-центр.

Можна зателефонувати та проконсультуватися у фахових юристів, як поводитися, щоб бути

в безпеці: 0 800 213 103.

Номер працює цілодобово — безкоштовно в межах України.

УПОВНОВАЖЕНИЙ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ

Не отримали потрібного тобі захисту?

На захисті ваших прав — Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Фейсбук-сторінка https://www.facebook.com/office.ombudsman.ua,

телефони: 8 800 501 720, (044) 253 7589

ОСВІТНІЙ ОБМУДСМЕН

Якщо ви учень чи студент, батьки здобувача освіти, вчитель чи викладач або інший учасник освітнього

процесу і ваші права порушили, зокрема, ви постраждали від кібербулінгу, Служба освітнього

омбудсмена допоможе їх захистити та надасть необхідну юридичну та психологічну підтримку.

Подати звернення щодо порушених прав можна на вебсайті https://eo.gov.ua/.

Facebook сторінка освітнього омбудсмена

https://www.facebook.com/Education.Ombudsman.Sergii.Gorbachov

УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА З ПРАВ ЛЮДИНИ

Docudays UA спільно з Українською Гельсінською спілкою з прав людини (УГСПЛ) пропонують

кваліфіковану юридичну допомогу дітям та/чи батькам дітей, які опинились у ситуації кібербулінгу.

Якщо ви страждаєте від постійних образ в Інтернеті; ваш акаунт зламали та поширили особисті дані;

чи ви наразилися на інші небезпеки в мережі — звертайтеся по правову допомогу.

ДОДАТОК 2

Телефони київської приймальні УГСПЛ: (044) 383 9519, 094 928 6519.

Працює в будні з 10:00 до 18:00.

Мешканці інших регіонів України за цими самими номерами можуть дізнатися адреси найближчих

до них приймалень УГСПЛ, куди можна звернутися по допомогу.

Джерело: за матеріалами Кампанії Docudays UA проти кібербулінгу.

Можна також спробувати скористатися чат-ботом «кіберпес», яке розробило Міністерство цифрової

трансформації у співпраці з ЮНІСЕФ та за інформаційної підтримки Міністерства освіти і науки

України, Координаційного центру з надання правової допомоги та Міністерства юстиції України.

У чат-боті можна дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у випадку кібербулінгу.

Чат-бот у Telegram https://t.me/kiberpes_bot  і

Viber https://chats.viber.com/kiberpes

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ

1. Конвенція про права дитини

2. Закон України «Про охорону дитинства»

3. Закон України  «Про освіту»

4. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу

(цькуванню)»

5. Наказ Міністерства освіти і науки України від 28.12.2019  № 1646 «Деякі питання реагування на

випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти»

ДОДАТКОВО ДИВІТЬСЯ ЛИСТИ-РОЗ’ЯСНЕННЯ ДО ЗАКОНОДАВСТВА

Лист МОН України 29.01.2019 №1/11-881 «Рекомендації для закладів освіти, педагогічних працівників

щодо застосування норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України

щодо протидії булінгу (цькуванню)»

Лист МОН України від 07.08.2018 №1/9-486  «Про деякі питання  організації в закладах освіти

виховної роботи щодо  безпеки й благополуччя дитини».

Теги: права дитини, людська гідність, булінг, кібербулінг, насильство.

 Бібліотека попереджає!

Домашнього насильства можна уникнути, якщо не мовчати!

Звертайтеся у випадку домашнього насильства:

 

до Національної поліції за номером 102 (для повідомлення про факт насильства);

 

на Урядовий контактний центр 15-47 (для надання цілодобових інформаційних, психологічних і юридичних консультацій чоловікам та жінкам, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або питань загрози вчинення такого насильства та психологічної допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам, дітям);

 

для безоплатної правової допомоги – 0 800-213-103;

 

до безкоштовного номеру національної «Гарячої лінії» з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації      0-800-500-335 або 116-123 (короткий номер з мобільного).

 

12 січня 1876 року народився видатний американський письменник, публіцист Джек Лондон.

Один із найпопулярніших американських письменників ¬Джек Лондон (1876–1916) прожив досить коротке, але яскраве та сповнене пригод життя. У його пристрасній натурі уживалися відвага й сором’язливість, потяг до мандрів і бажання обробляти землю, жага до пригод і мрії про сімейний затишок, неймовірна працьовитість і нестримна марнотратність, далекосяжні плани та життя одним днем. Усупереч прагненню до упорядкованості та розміреності, митець завжди впадав у крайнощі, був підвладний суїцидальним настроям, схильним до депресії та зміни місць, залежним від алкоголю й наркотичних засобів тощо. А його смерть і досі оповита загадками.

Лондон закінчив лише початкову школу, але вже там усвідомив свій хист оповідача. Перше своє оповідання «Тайфун біля берегів Японії» він написав 1893 р. на конкурс, оголошений газетою, і здобув головний приз у розмірі 25 доларів. Це спонукало його продовжити освіту та перетворити своє захоплення на ¬джерело прибутку: «Вигідно продавати мозок, а не фізичну силу!»

Упродовж двох років — з 19 до 21 — йому вдалося завершити екстерном середню школу, пройти курси до університетської підготовки, самостійно підготуватися до іспитів, вступити до Каліфорнійського університету, а ще прочитати безліч книг і навчитись правильного говорити.

Його наполегливість у самоосвіті не знала меж: «Я навчався по 19 годин на добу. Перевантажувався і ¬фізично, і розумово, та зубрив. Можливо, я й збожеволів трохи». Але в січні 1897 р., після першого семестру, він залишив університет — через брак коштів і вільного часу.

Джек вирішив, що здобув уже достатньо, аби стати професійним письменником. «Я весь паленів жагою творчості, я горів, як у лихоманці, — читаємо в спогадах. — Із 24годин я витрачав на сон не більше п’яти та працював весь останній час майже без перепочинку. Дивуюсь, як у мене не сталося розм’якшення мозку і мене не запроторили до божевільні».

Він випробовував свої сили в усіх можливих жанрах, власноруч передруковував рукописи на машинці та розсилав їх до всіх відомих йому журналів, але звідусюди приходили самí відмови. Проте ця напружена фаза тривала всього кілька тижнів. Зрештою, він змушений був піти працювати у пральню, де каторжна робота не лишала йому часу для творчості.

Далі були марні пошуки золота на Алясці, смерть ¬вітчима, фінансовий крах родини і тотальне безробіття. Тож Лондон знову взявся за письменство з наміром будь-що досягти успіху. Усю напругу та розпач того періоду він пізніше дуже тонко відтворив у романі «Мартін Іден». Знову відчайдушно пишучи та розсилаючи свої ¬оповідання, ¬Джек дійшов до крайньої межі зубожіння, голодував і закладав останній одяг, але не здавався.

Лондон вірив, що незабаром отримає гроші, проте, коли один із журналів, нарешті, надрукував його новелу, то за обіцяними п’ятьма доларами довелося їхати до редакції та ще й вибивати їх кулаками.

Проте незламність митця принесла свої плоди: ¬ближче до завершення першого року його літературної кар’єри в різних часописах побачило світ десяток його творів, і про автора заговорили як про талановитого початківця.

Найбільшу популярність здобули оповідання про Аляску, і навесні 1900 р. вони вийшли окремою збіркою «Син Вовка», за нею були «Бог його батьків» та «Діти морозу». А 1902 р. Лондон випустив свій перший роман «Дочка снігів», за який отримав гонорар 2 тис. 500 доларів. Але справжня слава прийшла до нього 1904 р. із публікацією роману «Морський вовк».

За 17 років творчості ¬Джек написав 20 романів, ¬близько 200 оповідань, а також сотні публіцистичних творів і ¬кілька п’єс. «Мене не можна назвати плідним письменником, — зізнавався він. — Я пишу дуже повільно, а встиг так багато тому, що працюю постійно, щодня, без перепочинку».

Непохитним правилом усього його життя була ¬норма — тисяча слів на день, які митець занотовував і передруковував щоранку, не знаючи вихідних і свят, незалежно від умов — у кабінеті, на борту корабля чи на тропічному острові. «Такої речі, як натхнення, не існує, — зазначав він. — Упертість — ось таємниця літератури».

Останнє десятиліття життя ¬Джека було позначено неймовірним розмахом його планів, які фактично всі завершилися крахом, постійним погіршенням стану здоров’я і все частішими депресивними епізодами.

Прискіпливі науковці підрахували, що літературною працею Лондон зумів заробити понад мільйон доларів, та ніколи не був господарем власних фінансів. «Добувати гроші — це не моя пристрасть, — зауважував він. — Але витрачати — о, Господи, здаюсь! Тут я вічно буду жертвою». Щойно вибравшись із злиднів, він спочатку забезпечив добробут рідним — матері, яка взяла на виховання сина пасербиці, першій дружині Бессі з доньками та другій дружині.