ВІДЛУННЯ ВІЙНИ У СЬОГОДЕННІ, 80 РОКІВ ПОТОМУ… 

Гарбуз Аліна, учениця 11класу, НВК (ЗОШ №32– ДНЗ), гурток «Юні екскурсоводи», Донецький обласний центр туризму та краєзнавства учнівської молоді; м.Краматорськ, Краматорської міської громади, Донецька область. Керівник: Людмила Леонідівна Мірошниченко, керівник гуртка «Юні екскурсоводи».

Інформаційна підтримка : фонд бібліотеки ім.Т.Г.Шевченка Краматорської міської ради

Війна – це страшне слово увійшло в моє життя, як у всі сім’ї нашої славної України. Страх за життя своєї родини, сльози за загиблими, нічні обстріли по Краматорщині, все змішалося у моїй свідомості. Люди з селища в паніці виїжджали на західну Україну, а далі за кордон. З мого класу залишилося троє однокласників вдома, інших війна розігнала по всьому білому світу, кого куди. Жах, коли ми з мамою проводжали родичів з залізничного вокзалу Краматорська, а восьмого квітня, вранці окупанти завдали ракетного удару по залізничному вокзалу Краматорська. При обстрілі там перебували близько чотирьох тисяч людей, це літні люди, діти, жінки, адже тривала евакуація жителів Донеччини до безпечніших областей України. Скільки там загинуло людей – жінок та дітей, багато залишилося без рук і ніг, за що це все… Але на ракеті, яка залишилася лежати перед вокзалом був надпис - «За детей Донбасса». Мабуть, у людини, яка це писала, не все гаразд з головою. Це значить дітям від дітей? Ніхто не міг уявити собі, що у наш час повернуться події 80-ми десятирічної давнини. Війна… Моя родина нікуди не виїхала з селища, ми залишили вдома. Куди їхати? Тут наш дім, наші сусіди, наше селище, моя школа. Все, що мене оточує – моя маленька Батьківщина, моя Шабельківка. Був сонячний чудовий день 27 січня 2023 року, я ішла до магазину за хлібом, як раптом у небі почула гул літака. В небі кружляв український літак і від нього залишався слід від диму. Я зрозуміла, що з ним щось не так. Літак зробив декілька обертів навколо селища, з кожним разом все далі і далі від людських поселень і зник…Чутно було далекий вибух. В серці щось кольнуло, я навіть не встигла зрозуміти, що сталося, а потім, повертаючись додому з хлібом мене, як блискавкою вдарило і я згадала свою шкільну екскурсію в музеї «Пам'ять». Я екскурсовод шкільного музею при краматорському НВК ДНЗ№32, багато екскурсій було проведено для школярів, дорослих та навіть іноземців. Це було 26.02.1943 року, під час виконання бойового завдання на території селища Шабельківка, біля овочесховища впав бомбардувальник. Екіпаж 745 бомбардувального авіаційного полку не повернулися із бойового завдання. Командир Снєгов Юрій Васильович, штурман Нікулін Олександр Іванович, стрілок Шелякін Григорій Григорович, стрілок-радист Коковіхін Єпіфан Прохорович. Під час бойового вильоту літак був підпалений нациськими ворожими «месерами». Від полум’я вибухнули паливні баки літака. Єпіфана Коковіхіна викинуло із кабіни на півтора десятка метрів, тяжко поранений радист був переданий місцевим мешканцем до шпиталю Краматорська, до хірурга Дмитра Степановича Мазура, а на наступний день до Краматорська вступили ворожі війська. У підпільному шпиталі Єпіфану Прохоровичу ампутували ногу, через деякий час і іншу. Він втратив багато крові, його життя висіло на волоску за його життя боролися лікарі та місцеві жителі. Місцеві жителі допомагали лікувати хворого приносили хліб, молоко, та інші продукти, які вимінювали в селах за одяг. Однією з них була Пастернак Олександра Омелянівна, коли вона дізналася, що у шпиталі лежить військовий льотчик, зразу взялася допомагати Єпіфану, бо у неї був син військовим льотчиком. Вона стала для Єпіфана другою мамою, коли поліцаї знайшли його пораненого у неї в хаті і взяли його з собою, їй вдалося умовити їх, що це її син, та викупити за відро меду. Після визволення Краматорська у вересні місяці 1943 року Червоною Армією, Єпіфан Коковіхін був направлений на лікування до військового шпиталю. Після виписки з шпиталю він не міг не відвідати місто Краматорськ. Так вийшло, що по приїзду до міста він знайшов свою долю, Марію, з двома дітками. Прийомна дочка Єпіфана Прохоровича згадувала про нього теплими, добрими словами. Він дуже любив життя. Не зважаючи на свою інвалідність працював диспетчером на заводі «Донбасстальконструкції», був активістом свого підприємства. У вільний час любив рибачити, виїжджати з сім’єю на відпочинок у Ізюмські ліси на своєму улюбленому «Запорожці». Не пропускав жодного концерту у будинку культури (нині – Леоніда Бикова), він дуже любив українські народні пісні. Помер цей життєлюбний чоловік у віці 48 років і захований на Бахмутському цвинтарі. В боях з нациськими загарбниками проявляв мужність і відвагу, за що наказом по 221-й бомбардувальній авіаційній дивізії від 14.01.1943.року повітряний стрілець - радист старший сержант Коковіхін Є.П. був нагороджений орденом «Червоної зірки». У нагородному листі, підписаному командиром авіаполку, у якому служив Єпіфан, є запис: «Здійснив 21 успішний бойовий виліт, із них на Південно-Західному фронті – 14…». Загиблих льотчиків захоронили на старому кладовищі по вулиці Політаєва, а в 1960 –х роках там поставили пам’ятник з рожевого мармуру. Подію 27 січня 2023 року, багато моїх односельців бачили літак у небі, всі обговорювали це, але ніхто нічого достовірно не знав про льотчика та літак. Всі думали, що льотчик не загинув, а катапультувався. Нажаль, у нашому селищі, як і по всій країні відключають електрику під час повномасштабної війни з росією. Я з нетерпінням чекала відновлення роботи інтернету, щоб дізнатися інформацію, щодо подій, які я бачила в небі над Шабельківкою. З офіціальної інформації я дізналася, що під Краматорськом загинув командир авіаційної ескадрильї Данило Мурашко. При виконанні бойового завдання у складі пари 27 січня 2023 року був підбитий ворожим винищувачем. Побачивши поблизу населений пункт Шабельківка, пілот не зважаючи на малу висоту польоту, до останньої секунди намагався відвести літак від житлових будівель. В зв’язку з цим втратив висоту, не зміг безпечно катапультуватися та загинув смертю Героя, повідомили в 299 бригаді тактичної авіації [1]. 24 лютого 2022 року здійснив 141 бойовий виліт майор Данило Мурашко, знищив близько 70 одиниць броньованої техніки, понад 80 автотранспортних засобів, приблизно 30 автоцистерн паливно-мастильних матеріалів, близько 600 особин живої сили противника. Завдяки умілим діям неодноразово здійснював вивід авіаційної техніки з під авіаційних та ракетних ударів противника. Майор Данило Мурашко, за видатні досягнення у боротьбі з ворогом нагороджений орденами Богдана Хмельницького всіх трьох ступенів. Командування військової частини представило офіцера до присвоєння звання Герой України (посмертно) [2]. У Ніжині, 30 січня на його, попрощалися з командиром ланки авіаційної ескадрильї 299-ї бригади тактичної авіації Данилом Мурашком. Йому було лише 24 роки, з дитинства він мріяв стати льотчиком. Його мрія здійснилась, але нажаль, його життя обірвалось дуже рано від ворожої ракети, а скільки би він міг зробити… Сім’я, діти, служба в лавах української тактичної авіації – захист рідної Батьківщини і все це забрала війна… Нехай земля йому буде небо, славний наш Герою, Данило Мурашко! Список використаних джерел та літератури 1. https://pro100media.com.ua/eksklyuzyv/znyshhyv-600-vorogiv-istoriya-pilotayakyj-zagynuv-v-nebi-nad2.kramatorskom/?fbclid=IwAR1lAT_nIEbKJ_qa9NwclmDZakc4Zi0QrzH1WEkpI R1DtM6haiFh9F9WPAo

БІБЛІОТЕКА В СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ Бібліотека – філія №6 ім. Т.Г. Шевченка має профіль у соціальних мережах: Facebook, що дає змогу рекламувати себе як культурно-освітню та дозвіллєву організацію, та саме головне– поширювати інформацію про майбутні події та події, які вже відбулися. Пости у соціальних мережах та на блозі регулярні та цікаві, підкріплені фотоматеріалами. Бібліотека має власний блог на платформі https://www.blogger.com/blog/posts/5027748002948670289. На його сторінках ми розповідаємо про цікаві заходи, публікуємо відеоматеріали, дослідницькі матеріали,про роботу гуртка. У 2023 році на блозі бібліотеки було опубліковано 21 нових інформацій, здійснено 385 переглядів сторінок блогу. Рівень популярності Facebook досить високий, тут доволі зручний в управлінні інтерфейс, який забезпечує достатню швидкість роботи платформи…. Це мережа, яка робить акцент на спілкуванні з друзями, групами. У соціальній мережі «Facebook» https://www.facebook.com/biblfilschevchenka на сьогоднішній день бібліотечна сторінка має 5488 підписників, 62 підписки . Просування читання та заохочення до відвідування бібліотеки у наш час відбувається за допомогою різних засобів: ведення сторінок в соцмережах, організація виставок, тематичних заходів, зустрічей людей, зацікавлених літературою та всебічне анонсування цих подій. Основне призначення соціальної мережі – це інтерактивне спілкування бібліотекаря з читачами, колегами. Групи і сторінки дозволяють залучити користувачів до бібліотеки, достатньо швидко встановити неформальний контакт. Можна оперативно дізнатися думку користувачів з певного приводу, виявити їхні побажання та вподобання. Соціальна мережа дає можливість: заявити про себе та завоювати користувацьку аудиторію; безпосередньо спілкуватися з колегами, читачами (реальними і потенційними); оперативно дізнаватися про думку користувачів, їхні побажання, ідеї, зауваження; своєчасно інформувати про діяльність бібліотеки (конференції, презентації, виставки). За минулий рік на сторінці бібліотеки у Facebook зроблено 39 публікацій( з вересня по грудень 2023 року), які переглянули 2423 особи. Це і «унікальні» користувачі, які цілеспрямовано заходили на сторінку бібліотеки (тобто підписники сторінки), і фолловери (органічне охоплення), і ті, хто просто бачив публікації в стрічці новин або в літописі подій, але не є підписниками бібліотеки. Охоплення, тобто кількість людей, які відвідали нашу сторінку (сюди входять люди незалежно від того, сподобалася їм наша сторінка чи ні) складає 9630 чоловік, а охоплення публікацій (кількість людей, які побачили публікацію сторінки бібліотеки) становить 32194 Кількість тих, хто побачив будь-який контент, пов’язаний з нашою сторінкою, понад 42 тис. Велику кількість переглядів набрали публікації різної тематики: «День української хустки в бібліотеці ім.Т.Г. Шевченка»- охват публ.-3428, переглядів - 268, «День Святого Миколая у бібліотеці…»- охват -1110,переглядів – 43; 6 грудня відзначається День Збройних силУкраїни – охват – 3122, переглядів – 189, «Дякуємо дарувальникам!»і ті і. З метою розкриття фонду згідно з календарем знаменних та пам’ятних дат підібрано літературу та сфотографовано 13 книжкових добірок, тематичні полиці, на яких представлено понад 100 книг. Понад 10 загальнобібліотечних книжкових виставок та 10 інсталяцій потрапили на бібліотечну сторінку у Facebook. Зроблено понад 20 фотографій книг та періодичних видань. Через посилання у мережі Facebook активно рекламувалася сторінка бібліотеки Ключові слова: бібліотека, реклама, соціальна мережа, онлайнові соціальні мережі, група (онлайнова соціальна мережа), Facebook Повсюдне поширення Інтернету робить необхідним широкомасштабну присутність бібліотек у глобальній мережі за допомогою сайтів, блогів, соціальних груп. Активність користувачів у соціальних мережах (СМ) постійно зростає. Сьогодні користувач прагне перебувати в курсі подій, які відбуваються, завдяки коротким повідомленням на персональній сторінці в соціальній мережі. Сьогодні соціальні мережі відіграють дуже важливу роль, адже послугами Інтернету користується майже кожен українець. Група «Маячка» https://www.facebook.com/groups/Mayachka2015 - 634 учасника групи 27 публікацій ми публікуємо пости з інформацією про календарні свята, про письменників-ювілярів і їх книги, дослідницькі матеріали, консультації пенсійного фонду, юридичні консультації , . https://www.facebook.com/groups/Mayachka2015-634 Чат «Допомога»- консультації юриста, психолога , підбірка корисної інформації, фільмів для психологічного розвантаження. Представлення бібліотеки в СМ дає змогу оперативно повідомити великій аудиторії про надходження нових видань, заплановані заходи та поширити цю інформацію далі. Іншими словами, це – майданчик для реклами бібліотек і послуг Варто зазначити, що слабкою ланкою у зв'язках із громадськістю для бібліотеки поки що залишається зворотний зв’язок. Але і цю проблему можна усунути завдяки спілкуванню у СМ, в групі. Бренд у соціальній мережі посправжньому оживає, коли на його акаунті з’являються пости з питаннями, живими зверненнями, коментарями та оперативними відповідями незалежно від теми та змісту діалогу. Бібліотекарі використовують соціальні мережі як сферу для вивчення запитів читачів, щоб дізнаватись про те, чим живуть користувачі, які мають уподобання, інтереси, пріоритети тощо. В групі іноді дублюється інформація. Група «Маячка – відкрита група, 634 учасника. Подібно до електронних списків розсилки, група належить і підтримується , модератором. Соціальні мережі руйнують межі — це їх головна заслуга, тому сучасна публічна бібліотека повинна бути представлена в кількох соціальних мережах. Лише спільними зусиллями (бібліотеки та соціальних мереж) можна досягти бажаного рівня. Це підвищить значущість книгозбірні в суспільстві та інформаційному просторі. Імідж бібліотеки постійно повинен удосконалюватись та зростати. Допомагати цьому має колектив бібліотеки Досить відомі словами Білла Гейтса: «Якщо вас немає в Інтернеті, вважайте, що ви не існуєте». І дійсно, в сучасних умовах масової інтеграції в мережу Інтернет робота бібліотеки не повинна залишатись осторонь інновацій. Існує доволі влучна констатація факту: «якщо захід було проведено і ніде про нього не було написано – вважайте, що його не було, а якщо захід не проведено, але про нього написано – він відбувся». Светлана Садовая  Подписчики: 2,7 тыс. • Подписки: 2,2 тыс. Профиль ·Автор цифрового контента Є 2 сертифікати про навчання на сайті Прометеус «Соціальні мережі»

Пам`яті Олекси Тихого Своєрідною складовою патріотичного виховання підростаючого покоління є краєзнавча робота бібліотеки, яка спрямована на донесення кожній віковій групі читачів в найдоступнішій формі відомостей про їх рідний край, його традиції, народні обряди, відомих людей, ознайомлення з краєзнавчою літературою . 27 січня одному з них – донеччанину Олексі Тихому – виповнилося би 97 років. Олекса Тихий народився 27 січня 1927р. в селі Їжівка Краматорського району Артемівської округи на Донеччині. З метою виховання в учнів почуття патріотизму, любові до рідного краю, вміння мати і відстоювати свою життєву позицію в бібліотеці ім.Т. Шевченка спільно з гуртківцями «Юні екскурсоводи» обласного центру туризму та краєзнавства вже традиційно щорічно проводяться Олексині онлайн-читання на честь нашого видатного земляка Тихого Олексія Івановича, як його називають Олекси Тихого. Цьогоріч такі читання пройшли на тему «Олекса Тихий як багатогранна особистість» Присутні ще раз зустрілися, щоб поговорити про цю людину під гаслом: «Я для того,щоб Донбас давав не тільки вугілля». Даний захід проводився з метою популяризації та дослідження життя і творчості видатного правозахисника і педагога-земляка – Олексія Івановича Тихого, з метою познайомити з людиною, ім`ям якого названо найдовшу вулицю України. Постать Олекси Тихого, видатного донеччанина, дисидента, співзасновника Української Гельсінської групи, подає приклад вірного служіння Україні, чесності, гідності, патріотизму, любові до свого народу та родини. Сподіваємось, що до популяризації ідей відомого земляка долучатиметься все більше української молоді. Присутні ознайомилися з його книгами( в бібліотеці їх всього дві), зачитали уривки з книжок.

 

«Ми тільки чули кулеметні черги через різні проміжки: та-та-та, та-та... Два роки з дня в день я чув, і це стоїть у моїх вухах сьогодні. Під кінець над яром піднявся важкий, масний дим. Він ішов звідти тижнів три».

 

Анатолій Кузнєцов. «Бабин Яр»

«Євреїв все ведуть без кінця. Люди ховають їх, але німці їх знаходять і забирають. І до цього часу чути стрілянину в Бабиному Яру».

Ірина Хорошунова. «Перший рік війни»

27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року. Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня. В цей день в 1945 році війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів.

Остаточне розв’язання єврейського питання

Голокост, Шоа – переслідування та масове винищення нацистами євреїв під час Другої світової війни. Жертв знищували лише за етнічну приналежність.

Нацистська расова політика базувалася на дискримінаційних заходах, що з часом переросли у масові страти. План «остаточного вирішення єврейського питання» зазнавав змін у процесі краху нацистського «бліцкрігу» в СРСР. Перспективи переселення євреїв у певну місцевість (на територію Польщі – район Кракова, на Мадагаскар чи за Уральські гори) з розгортанням подій Другої світової війни виявилися примарними. Нацисти вдалися до терору.

Голокост в Україні

Голокост євреїв на окупованій нацистами території СРСР відрізнявся від подібних заходів у Європі. Там євреїв заганяли в гетто, з часом могли відправити до місць масових знищень у газових камерах. На українських землях більшість єврейського населення загинуло від куль у протитанкових ямах. Їх викопали ще за радянської влади військовополонені, місцеве населення чи самі жертви.

«Акції зачисток» уперше проводилися айнзацгрупами на території окупованої Галичини. Протягом тижня внаслідок погромів, ініційованих нацистами, у Львові загинули 6000 євреїв. «Остаточне вирішення» призвело до знищення євреїв Галичи

На території Наддніпрянської України в 20-х числах липня айнзацкоманда 5 айнзацгрупи С розстріляла 1400 уманських євреїв.

Наприкінці серпня 1941 р. відбувся масовий розстріл німецькими військовими євреїв у м. Кам’янець-Подільський. На початок війни там мешкало 10 000 євреїв. У перші десять днів серпня 1941 року угорська влада депортувала близько 18 000 євреїв із Закарпаття в окуповану німцями Україну. Нацисти змусили їх іти маршем від Коломиї до Кам’янець-Подільського. 23 600 переселенців разом із місцевими жителями були розстріляні протягом 4-х днів, від 26 до 29 серпня. Це вбивство стало взірцем для наступних злочинних акцій.

Євреї, які залишалися на території Закарпатської України, у травні 1944 р. були вивезені до концтабору Аушвіц. По прибуттю вони, у переважній більшості, загинули в газових камерах.

Бабин Яр

Масовою братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Масові розстріли тут розпочалися відразу після вступу нацистів до Києва. Від 27 вересня відбувалися щоденні масові розстріли євреїв – військовополонених і цивільних громадян. Їх пік припадає на 29 – 30 вересня, тривалість – щонайменше до кінця жовтня 1941 р. За цей час загинуло 33 771 осіб. До кінця вересня 1943 р. Бабин Яр продовжував залишатися місцем регулярних розстрілів і захоронень. Серед постраждалих – комуністи-підпільники, роми, душевнохворі, заручники, моряки Дніпровської флотилії, в’язні гестапо, українські націоналісти. Весною 1942 р. починає діяти Сирецький концтабір. Бабин Яр став останнім місцем і для його численних ув’язнених. Бабин Яр – некрополь для більше ніж 100 000 цивільних громадян та військовополонених.

Після зайняття Одеси румунські військові розстріляли 20 000 місцевих євреїв у відплатних акціях за вибухи. В кінці грудня 1941 р. біля Богданівки Одеської (нині – Миколаївської) області румуни знищили понад 40 000 євреїв. На українських землях, що увійшли в склад Трансністрії, румунська окупаційна влада створила протягом 1941 р. власні гетто і табори праці. У них загинули євреї з Бесарабії та Буковини. Загалом на цих землях румуни знищили близько 300 000 євреїв.

Страхітлива політика терору проти євреїв в окупованій Україні знищила їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту. Жертвами Голокосту стали понад 1,5 млн осіб.

Місця найбільших масових страт євреїв в Україні: Бабин Яр (Київ) – більше 100 000, Богданівка Одеської області – понад 40 000, Дрогобицький Яр (Харків) ‑ близько 20 000, Кам’янець-Подільський – 23 600, Дальник Одеської області – близько 18 000, урочище Сосонки біля Рівного – понад 17 000 жертв. (Інтернет)

 

27 січня - День пам'яті жертв Голокосту в Україні

 Голокост - період в історії, протягом якого нацисти вбили мільйони євреїв та інших людей через те, ким вони були. Вбивства організувала німецька нацистська партія на чолі з Адольфом Гітлером.

Головною мішенню були саме євреї, серед них було найбільше число жертв. Майже сім із кожних 10 євреїв у Європі вбили через їхню ідентичність.

Нацисти також вбивали інші групи людей, зокрема ромів та людей з інвалідністю. Ще вони заарештовували та позбавляли прав геїв та своїх політичних опонентів. Багато з них померли через умови, в яких їх утримували.

Голокост - приклад геноциду, свідомого вбивства великої групи людей, як правило, тому, що вони належать до певної національності, раси чи релігії.

 

Інформаційні матеріали до Дня Соборності України 2024

Щороку 22 січня у день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлено Указом Президента України "Про День соборності України" від 21 січня 1999 року № 42. Акт Злуки, проголошений 105 років тому – 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві, став епохальною історичною подією, коли українські землі об’єдналися в одній державі.

Український інститут національної пам’яті до Дня Соборності України підготував інформаційні матеріали, які містять такі розділи: вступ, гасло до відзначення Дня Соборності–2024, ключові повідомлення, історична довідка, цитати про Соборність, тематичні матеріали Українського інституту національної пам’яті.

Для завантаження: інформаційні та тематичні матеріали Українського інституту національної пам'яті

 

Робота гуртка « Юні екскурсоводи» у 2023 році

Плине час… Міняється життя, але почуття до прекрасного минулого залишається на віки… На базі Шабельківської бібліотеки – філії імені Т. Шевченко в селищі Шабельківка з 2016 року працює гурток «Юні екскурсоводи» під керівництвом Мірошниченко Людмили, Донецького обласного центру туризму та краєзнавства учнівської та студентської молоді. Ці діти прийшли до гуртка ще у п’ятому класі.      

Гуртківці активно приймали участь у роботі гуртка: вітали воїнів ЗСУ розповсюджуючи листівки по місту, записали ролик «Вітаю захисників та захисниць зі святом», «Вітаю рідних вчителів із святом». «Бажаю плідної роботи, позашкіллю, керівникам гуртків», «До української писемності та мови», «Щедра коляда Краматорську землю обліта!».

Прийняли участь у обласному конкурсі малюнків «Війна очима дітей», який проводив Донецький обласний центр туризму та краєзнавства учнівської та студентської молоді. Багато заходів, які проводилися на базі бібліотеки було проведено завдяки цим активним гуртківцям: це – Гарбуз Аліна, Кушнір Ірина, Яресько Тетяна, Полуніна Дар’я, Сова Анна, Мироненко Анастасія, Андреєва Аліна, Бутко Софія, Хандій Максим.

          16 жовтня до 01 листопада  2023 року Комунальним закладом «Полтавський обласний центр національно-патріотичного виховання, туризму і краєзнавства учнівської молоді Полтавської обласної ради» проводився Міжрегіональний форум національно-патріотичних та освітніх проєктів, започаткованих краєзнавчими об’єднаннями та музеями закладів освіти. Гуртківці Гарбуз Аліна, Яресько Тетяна, Полуніна Дар’я, прийняли участь у форумі з роботою «Створення музейної експозиції» та отримали сертифікати.  

          У жовтні місяці, Кушнір Ірина  зайняла ІІІ місцем у Щорічній обласній пошуково-дослідницькій експедиції «Донбас екскурсійний» «Туристсько-краєзнавчі маршрути», з роботою « Наш земляк М.Ф.Чернявський».

           З 10-12 листопада у місті Миколаєві проходила 15 Всеукраїнська краєзнавча конференція «Мій рідний край, моя земля очима сучасників». Під час захисту своє роботи «Народна ікона 19 століття, методи дослідження та збереження», Сова Анна отримала багато запитань від членів журі, на які відповідала дуже впевнено, без жодної заминки і отримала пропозицію працювати у Миколаївському краєзнавчому музеї. Анна після захисту своєї роботи, отримала Свідоцтво, що дає право на друк у збірці кращих пошуково-дослідницьких робіт.

25 листопада Сова Анна прийняла участь у конференції « Південно-Східна Україна: зі стародавності у 21 століття», 14 Всеукраїнська історико-краєзнавча конференція учнівської та студентської молоді з міжнародною участю, у секції «Історія та археологія», з роботою «Духовна спадщина, методи дослідження та збереження» і отримала 1 місце з 24 учасників. Журі секції без сумнівів надали Анюті перше місце. Хандій Максим також прийняв участь у цій конференції, секція «Туристсько-краєзнавчі маршрути», захищав свою роботу віртуальна екскурсія «Століттями освячена земля», про рідну Святогірщину.

Фурманюк Катерина, учениця 9 класу НВК32 Краматорської міської ради Донецької області, з роботою"Водні ресурси селища Шабельківки"(керівник- Світлана Садова ) представляли своє дослідження з екологічного краєзнавства. Результат- отримали збірку матеріалів конференції та сертифікат

Садова Світлана Іванівна,завідувачка бібліотеки – філії ім. Т. Г. Шевченка Краматорської міської ради та Фурманюк Катерина, учениця 9- го класу НВК №32 прийняли участь у V Всеукраїнській краєзнавчо-етнологічній конференції учнівської молоді, організованої Івано-Франківським обласним державним центром туризму і краєзнавства учнівської молоді

«Завжди в народі буде жити, що серце серцю передасть» з роботою «Проблема доцільності вивчення говірки рідного краю як компонента живої розмовної мови», яка визнана однією з найкращих.

 

6 грудня у місті Косів, Івано-Франківської області проходила V Всеукраїнська краєзнавчо-етнологічна конференція учнівської та студентської молоді, «Завжди в народі буде жити, що серце серцю передасть…», Тетяна Яресько прийняла участь у секції: «Український побут, народні ремесла, художні промисли» з роботою «Образ мірошника у повір’я та легендах», отримала сертифікат за участь

Гуртківці кожного року приймають участь у Всеукраїнських конференціях, пошукових експедиціях, ними розроблена не ода екскурсія по селищу Шабельківка. Зараз діти покинули свою школу і полинули у життя нового навчання, вступили до інших навчальних закладів  вищого рівня, деякі  навчаються у школі, але продовжують займатися науково-дослідницькою роботою рідного краю. Бажаємо їм успіхів у навчанні та наснаги у їх улюбленій справі.

 Керівники гуртка: Людмила Мірошниченко та Світлана Садова.