Хто такий Оскар Шиндлер

 

Шиндлер народився 28 квітня 1908 року у невеликому австро-угорському містечку Цвіттау. Зараз це місто розташоване на території Чеської Республіки й має назву Світави.

Родина Шиндлерів походила з Відня і розмовляла німецькою. Після закінчення технічного училища, він почав працювати на фірмі в батька, а вже у 19 років одружився з Емілією Пелзл.

в 1939 році чоловік завдяки статусу "арійця" отримав у Кракові завод, який раніше належав єврейському підприємцю.

 

Попри це, євреї, які працювали на його заводах, мали гідні умови праці й головне – були захищені від гестапівців. Шиндлер забороняв поліції Третього Рейху переривати роботу його працівників і влаштовувати будь-які незаплановані перевірки.

 

Як вдалося врятувати євреїв

 

Коли ситуація загострилася і євреїв масово почали вивозити у табори смерті, Шиндлеру вдалося врятувати понад 1 200 життів. Разом зі дружиною у 1944 році він вивіз своїх єврейських працівників на фабрику в містечку Брненец, що розташоване в районі Світави у Чеській Республіці.

Для вивезення склали список з прізвищами працівників. Саме цей перелік євреїв згодом отримав назву "Список Шиндлера".

 

Брненец у травні 1945 року зайняли радянські війська, а Шиндлер, як член Націонал-соціалістичної партії Німеччини, був змушений емігрувати. Тоді він переїхав до Аргентини.

 

Цікаво Переховувала людей у підвалі: історія доньки Праведниці світу, яка рятувала родини євреїв

Після війни події про порятунок представників свого народу Шиндлером переповів польський єврей Польдек Пфефферберг. Його розповідь надихнула австралійського письменника Томаса Кініллі на написання книги. Зокрема, у 1982 році вийшов роман, який в дослівному перекладі з англійської має назву "Ковчег Шиндлера".

 

Цю книгу було відзначено однією з найпрестижніших літературних нагород – Букерівською премією. Через 10 років за екранізацію книги взявся режисер Стівен Спілберг. Вже у 1993 році на екрани вийшла чорно-біла психологічна драма "Список Шиндлера". Нагороди не забарилися і в цьому випадку. Неймовірна історія про порятунок євреїв отримала 7 відзнак кінопремії "Оскар", зокрема нагороду за "Найкращий фільм

 

 

 

До цього часу виявили 5 так званих "Списків Шиндлера". Один із них зараз розміщений в американському Меморіальному музеї Голокосту, другий – у Федеральному архіві Німеччини в Кобленці, ще 2 – в ізраїльському музеї-пам'ятнику жертвам Голокосту Яд Вашем. Останній – у приватній власності.

 

За свою допомогу жертвам голокосту Оскар Шиндлер був відзначений низкою нагород. Зокрема, офіцерського хреста ордена "За заслуги перед Федеративною республікою Німеччина", кавалера Великого хреста ордена Святого Сильвестра, лицаря Великого хреста ордена Святого Григорія Великого, а також почесного звання "Праведника народів світу" в Ізраїлі.

 

https://24tv.ua/ryatuvav-zhittya-prirechenih-smert-yevreyiv-neodnoznachni-fakti_n1718048

 

 

В  Україні день освітянина офіційно почали відзначати в 1994 році після того, як 11 вересня було видано Указ Президента України «Про День працівників освіти». Та ще задовго до цього дня працівники педагогічної сфери отримували почесті та вшановування як у світі, так і в самій Україні.

5 жовтня – офіційна дата Міжнародного дня вчителя. Саме цього дня в далекому 1966 році, в Парижі відбулася Спеціальна міжурядова конференція, на якій були розглянуті питання щодо статусу вчителів. На конференції було прийнято важливий документ, який увібрав до себе перелік постанов про підвищення статусу педагогів в інтересах якісної освіти. Вперше Всесвітній день вчителя відзначався 5 жовтня 1994-го року. До цього святкування приєдналося понад 100 країн по всьому світу. Всесвітній день вчителя зарахований до системи міжнародних днів Організації Об’єднаних Націй (ООН). З нагоди цього свята українці віддають шану тим, хто обрав нелегку професію педагога.

Розглянемо історію цього свята. Його коріння сягає Бразилії. Близько двох століть тому (1827 року) імператор Педро I вирішив відкрити навчальні заклади в усіх населених пунктах країни. Відповідний наказ він підписав у жовтні.

У 1947 році жителі Сан-Пауло першими відзначили день учителя. Учні та педагоги провели святковий захід, на який принесли домашню випічку.

Цікаві факти про вчителів.

Світові опитування свідчать, що вчителі поступаються тільки військовим і лікарям в рейтингу професій, від яких залежить добробут суспільства.

·         Дослідники стверджують, що вчитель настільки ж важка професія, як і диспетчер повітряного руху, пілот або пожежний. Рівень стресу у них знаходиться приблизно на тому ж рівні.

·         33% вчителів звільняються протягом перших трьох років з початку роботи, 46% — протягом перших п’яти років.

·         Шкільний учитель, здебільшого – жіноча професія. В Україні 81% вчителів становлять жінки. А частка чоловіків в початковій школі майже нульова. Для порівняння: у Франції в середній школі 58% жінок, у Великобританії та Гонконгу – 52%, в Німеччині – 45%, в Японії – 32%.

·         За даними міжнародного дослідження, середній вік вчителя – 52 роки.

 

 

Бабин Яр – місце пам’яті та некрополь близько 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених, розстріляних нацистами у 1941–1943 роках. Серед них – євреї і роми, червоноармійці, комуністи, підпільники Організації українських націоналістів, в’язні Сирецького концтабору, «саботажники», порушники комендантської години та навіть пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова.

Масовий розстріл євреїв у Бабиному Яру 29–30 вересня 1941 року став символом «Голокосту від куль» і нацистської політики масового знищення людей.

Розстріли в урочищі розпочалися відразу після вступу нацистів та їхніх союзників до Києва у вересні 1941 року і відбувалися чи не щоденно до завершення окупації міста.

Найтрагічнішими стали 29–30 вересня, коли вбили майже 34 тисячі євреїв – мешканців Києва. В німецьких донесеннях цю операцію назвали «гросакцією» («велика акція», від нім. Großaktion). Формальним приводом для неї стала радянська диверсія зі знищення Хрещатика 24 вересня.

Нацистська операція в Бабиному Яру 29–30 вересня стала однією з наймасштабніших каральних акцій Другої світової війни. Більшість населених пунктів України мають свої більші чи менші «бабині яри» – місця нацистських розстрілів євреїв та інших жертв.

Виконавцем розстрілів кінця вересня – початку жовтня 1941 року в Бабиному Яру була зондеркоманда 4а під орудою штандартенфюрера СС Пауля Блобеля. Цей нацистський підрозділ здійснив також масові вбивства євреїв у Львові, Рівному, Луцьку, Новограді-Волинському, Житомирі, Білій Церкві та інших містах.

Голокост – важка незагоєна рана в історії України в Другій світовій війні. Жертвами злочину стали близько півтора мільйона українських євреїв. Нацисти знищили їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту.

Пам’ять про трагедію Бабиного Яру попри всі обставини завжди залишалася живою. Перші художні твори на цю тему з’явилися вже в 1941–1943 роках. Художник-етнограф Юрій Павлович щодня робив замальовки олівцем із натури. Першими художніми текстами стали поетичні твори Ольги Анстей та Людмили Титової.

По війні радянський режим замовчував або спотворював пам’ять про жертв, намагався зруйнувати сам яр та навколишні кладовища. Проте це йому не вдалося. Бабин Яр залишався застереженням про небезпеку від ненависті, расизму, міжнаціональної ворожнечі, переслідування та знищення людей за етнічною, політичною, релігійною або іншими ознаками. 

Після відкриття й осмислення жахів Голокосту світова спільнота пристала на позицію «ніколи знову», проте геноциди стаються дотепер. Сьогодні в Україні – війна. Рашисти навіть риторику запозичують у нацистів, заявляючи про «розв’язання українського питання», подібно до гітлерівського «розв’язання єврейського питання». Російський так званий «антифашизм» став головною загрозою для євреїв у сучасній Україні та сприяв нарузі над пам’яттю про Голокост: російські війська обстрілюють єврейські цвинтарі, синагоги, навіть Бабин Яр.

 

 

 

Іван Карпенко-Карий (справжнє прізвище — Тобілевич Іван) – український письменник, драматург, актор, ерудит, один з корифеїв українського побутового театру.

Роки життя – 1845-1907

Вся сім’я — в театрі

Головою небагатої, проте шляхетної родини Тобілевичів був Карпо Тобілевич. Хоч він безпосередньо і не пов’язав свого життя із театром, його доволі артистичну натуру згадував відомий громадський діяч та меценат української культури Євген Чикаленко: «Коли він розказував що-небудь страшне, то так мальовничо розказував, що аж волосся на голові, бувало, їжиться, а як розкаже якийсь комічний випадок, то всі аж падають од сміху».

З його шести дітей імена чотирьох постійно згадуються поряд, коли йдеться про український театр. В історії українського театру є три брати Тобілевичі, кожен з яких вигадав для себе власний творчий псевдонім: Іван Карпенко-Карий,    Садовський, Панас Саксаганський і їхня сестра — Марія Садовська-Барілотті.

Іван Карпенко-Карий з 1860-их років приймав активну участь у театральному житті. Він був членом  різних театральних груп, на основі яких і утворився театр корифеїв. Саме він був одним із його засновників.

У 1880-і роки грав у трупі М. Л. Кропивницького, з 1883 року став писати драми українською мовою. У 1886 році в Херсоні вийшла збірка його драм: «Бондарівна», «Хто винен?» І «Розумний и дурень». У 1887 році була видана його драма «Наймичка» (в Херсоні), в 1891 – «Мартин Боруля» (надруковано в «Зорі»).

У 1900-1904 рр. письменник створив свою трупу. Сам грав переважно комедійні ролі.

Перевага його драм – жвавість, цілісність характерів і хороша мова.

Карпенко-Карий пише про вади суспільства, про те, що обурює, сміливо і вміло  викриваючи їх й виставляючи у всій «красі». Підкреслює огидні риси своїх головних негативних персонажів, довкола яких видається крутиться цілий світ, але потім драматург неодмінно демонструє, як кожен жне, що посіяв.

 

Він висміює жадібних і обмежених панів-багатіїв. Проте в його товаристві також було чимало далеко не бідних людей.

 Річ у тому, що не самі гроші стають злом в п’єсах Карпенка-Карого, а та людська природа, яку вони проявляють. І він чітко окреслює, що це за природа. Безпринципність і безідейність, відстороненість від громадського життя і національної ідентичності.

 

1906 — захворів, залишив сцену й виїхав на лікування до Берліна.

15 вересня 1907 року Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби у Берліні, куди їздив на лікування; поховано його на хуторі Надія.

 

В 1994 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 16 вересня Міжнародним днем охорони озонового шару. День встановлено на згадку про підписання Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар.

Озоновий шар, цей тонкий газовий щит, захищає Землю від згубної дії певної частини сонячної радіації, сприяючи тим самим збереженню життя на планеті.

Проте діяльність людини призводить до локального падіння концентрації озону, сприяючи утворенню озонових дірок. Причиною такого явища є дія фреонів, зменшення кількості кисню при запусках космічних кораблів та польотів реактивних літаків.

Крім того, на озоновий шар впливають стихійні сміттєзвалища та порушення вимог щодо управління відходами. До прикладу, під час спалювання поліетилену вивільняються високотоксичні діоксини – руйнівники озоносфери.

Вчені говорили про те, що мегасупутники, такі як Starlink, згорають в атмосфері після закінчення терміну служби. Це призводить до того, що вони викидають в атмосферу величезну кількість газу оксиду алюмінію, який може зруйнувати озоновий шар Землі.

 Вчені стурбовані тим, що попит на глобальне інтернет-покриття змушує збільшувати кількість запусків супутників зв'язку. Компанія SpaceX вже запустила понад 6 000 супутників для передачі інтернету, і має дозвіл на запуск ще 12 000 супутників.

Кожен з нас на побутовому рівні може зробити локальні кроки для збереження озонового шару, а саме:

ü  відмовитися від використання озоноруйнівних речовин, які використовуються для охолодження і кондиціонування повітря, спінювачів, розчинників та охолоджувачів,

ü   зменшити використання аерозольних балончиків (освіжувачів повітря, різноманітних лаків і фарб),

ü  не спалювати листя, траву, гілки дерев, побутові відходи (поліетилен, гуму, пластмасу).

ü  їздити на громадському транспорті або велосипеді

ü  Читати етикетки на товарах та уникай продуктів з гідрохлорфторвуглеводнями (HCFC), галогенованими вуглеводнями, бромистим метилом і закисом азоту. Вони часто використовуються в косметиці, лаках для волосся, балончиках для свіжості приміщень і мийних засобах.

Якщо кожен з нас буде пам'ятати, які причини і наслідки руйнування озонового шару, а великі виробничі компанії - дотримуватися міжнародних домовленостей, то всі зусилля відіграють значну роль у порятунку Землі і вже до 60-х років 21-го століття екологічна проблема виснаження озонового шару може бути закрита.